Крик відчаю. Про що Фірташ і Льовочкін сигналізують Путіну
Після довгого мовчання команда "газовиків" несподівано заворушилася. Чого тільки варта поява проекту резолюції, представленої в ПАРЄ, сестрою екс-глави Адміністрації президента часів Януковича Сергія Льовочкіна Юлією Льовочкіною. У цьому документі вона пропонує визнати системне порушення Україною прав людини з-за неякісного розслідування подій на Майдані і одеської трагедії 2 травня 2014 р. Разом з програмним інтерв'ю олігарха Дмитра Фірташа виданню "РБК-Україна", в якому той в черговий раз обіцяє швидке повернення в Україну, а також звинувачує "Народний фронт" і особисто міністра внутрішніх справ Арсена Авакова в тиску на його телеканал "Інтер", все це дуже нагадує своєрідну форму тиску на владу.
Якщо говорити про скандальному проекті резолюції, в якій пропонується викреслити українську владу, то очевидно, що шансів на підтримку цієї ініціативи в ПАРЄ немає. Втім, "газовикам", схоже, ця провокація потрібна зовсім для іншого. Подібними нелінійними кроками вони наступають влади на хворі мозолі, щоб домагатися преференцій на певних "шкурних" напрямках.
Інтерв'ю Фірташа з наїздами на "фронтовиків" і Авакова, де він звинувачує їх у залякуванні, з тієї ж опери. Сказане їм явно направлено до вуха Банковій і зводиться до наступного: у "газовиків" готові бути лояльними, але з одним "але". У разі продовження тиску на активи олігархів як медійно-політичні, так і суто комерційні, Фірташ і Льовочкін готові підвищити ставки і "мочити" вже не тільки "фронтовиків".
Справи у Фірташа останнім часом і справді йдуть не дуже. На тлі проблем з американським правосуддям, яке, нагадаємо, не відмовляється від ідеї домогтися екстрадиції газового олігарха з Австрії (розгляд справи Апеляційним судом його справи повинно початися в листопаді), посилився тиск на його бізнес і в Україні. І хоча в історії з телеканалом "Інтер" після акцій протесту і пожежі в редакції настало певне затишшя, під удар потрапив Запорізький титано-магнієвий комбінат. Директор цього підприємства Володимир Сивак став фігурантом кримінальної справи про розтрату майже півмільярда гривень і навіть посидів якийсь час у СІЗО. Вийшовши на свободу під заставу, Сивак виявився як мінімум на гачку в силовиків, що не може не напружувати Фірташа.
Та й "Інтеру" поки ніхто не гарантує спокою. Ігор Шувалов і Маша Столярова встигли так добре попрацювати на "першу кнопку" Кремля в Україні, що чергове загострення праведного народного гніву щодо каналу — питання часу. Так що підстав для того, щоб як мінімум спробувати натиснути на Банкову, у Фірташа більш ніж достатньо.
Таким чином, українська влада опинилася перед дилемою — як їй реагувати на вимоги "газовиків". З одного боку, нікуди не поділися вимоги громадськості закрити "Інтер" і приструнити політиків, які засвітилися у співпраці з интеровскими політтехнологами. А зараз вони рвуть на собі сорочку, захищаючи канал Льовочкіна і Фірташа.
Є два варіанти: прислухатися до думки патріотів або погодитися на щедру пропозицію цих двох діячів — одних гризти, інших — хіба що трохи покусувати. З іншого боку, є партнери по коаліції в особі "Народного фронту", які, по суті, є локомотивом атак на "Інтер". Лавірування між цими двома центрами, швидше за все, і визначить реакцію влади на фирташевско-левочкинские "ультиматуми", а вылавировать буде в будь-якому випадку непросто. Вельми показовим у цьому відношенні став нещодавній гучний конфлікт навколо підготовленого переважно "фронтовиками" законопроекту про гастрольну діяльність артистів з країни-агресора, голосування за який було зірвано багато в чому завдяки публічній критиці нардепа від БПП Ольги Червакової, яка у свій час працювала саме на "Інтері". Власне, каналу Фірташа-Льовочкіна приніс би найбільші проблеми скандальний законопроект у разі його прийняття, адже позбавляв би "першу кнопку" такого потрібного російського контенту. Публічні розбіжності щодо цього законопроекту відразу ж породили розмови про мало не про розкол в коаліції.
Чутки ці, зрозуміло, виявилися дещо перебільшеними. Адже альтернативи союзу "фронтовиків" з БПП просто немає. В той же час без залучення якоїсь кількості голосів з боку коаліція на двох у президентській фракції з "фронтовиками" не дуже-то і виходить, що і дає "газовикам" певну надію на те, що їх "ультиматум" почують і зрозуміють.
Примітно, що практично одночасно з великим інтерв'ю українським ЗМІ, Фірташ дав досить докладне інтерв'ю та іншого ресурсу. Мова йде про кремлівському зливному бачку і за сумісництвом головному антиукраїнському ЗМІ Білокам'яній — "Украина.ги". Це інтерв'ю розраховане на іншого читача, того, який сидить в Москві. Фірташ ніби звітує: "партію війни" в Києві нейтрализую, "Оппоблок" до захоплення електорату сходу України готую, ідеологію "примирення з агресором" і "зшивання країни" на умовах "повсталого Донбасу" впроваджую в маси, в тому числі і за допомогою "Інтера". Мовляв, хресний хід УПЦ МП дивився кожен третій українець, а це значить, що ще зовсім трохи-і українці з квітами вийдуть зустрічати Путіна в Києві.
Але, щоб і кому б не казав Фірташ, останню крапку в його і в інтерівській історії повинен поставити Апеляційний суд Австрії. Якщо екстрадиція Фірташа в Сполучені Штати все ж відбудеться, то не допоможуть ніякі інтерв'ю ні в Україні, ні в Росії. За океаном, до речі, Фірташу загрожує ні багато ні мало 50 років позбавлення волі, тобто довічний термін. А інтерв'ю, як показує практика, наші олігархи, які живуть за принципом "гроші люблять тишу", дають тільки тоді, коли у них справи йдуть зовсім погано.