Кіт у мішку. Кому вигідний закон про множинне громадянство України
Замість зміцнення єдності українці отримали новий привід для внутрішніх розбратів
Щоб не загубитися у деталях, почнемо з головного. Володимир Зеленський пропонує запровадити множинне громадянство із низкою дружніх країн. Це означає, що, по-перше, громадяни цих країн матимуть змогу отримати громадянство України без відмови від свого нинішнього громадянства. І, по-друге, громадяни України зможуть отримати громадянство цих країн без відмови від громадянства України.
Які країни потраплять до переліку
Свої пропозиції Зеленський сформулював у законопроекті №11469 "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України". Проект зареєстровано у Верховній Раді 7 серпня.
У ньому записано, що протягом двох місяців після його ухвалення Кабмін має розробити та внести на розгляд парламенту проект закону про перелік держав, громадяни (піддані) яких набувають громадянство України у спрощеному порядку. Тобто депутатам пропонується спочатку ухвалити закон, а перелік країн, на яких він поширюється, затвердити за кілька місяців окремим законом.
Можна сказати, що це класичний кіт у мішку: ти спочатку купи, а потім зможеш подивитися, що там усередині.
У своєму попередньому законопроекті на цю тему (№10425 "Про деякі питання у сфері міграції щодо підстав і порядку набуття та припинення громадянства України", внесеному 22 січня 2024 р.) Зеленський перерахував 33 держави, громадяни (піддані) яких набувають громадянство України у спрощеному порядку. Це всі 27 членів Євросоюзу, Велика Британія, Канада, Норвегія, США, Швейцарія, Японія.
Звісно, постає питання: якщо Зеленський сам ще у січні склав цей перелік, то чому він не вніс його зараз разом із проектом №11469, а відклав на два місяці? Чи не тому, що він хоче якісь країни додати туди, а якісь викреслити?
Ці підозри підтверджуються, якщо прочитати пояснювальну записку до законопроекту. Заступник керівника Офісу президента Ірина Мудра пояснює, що проект №11469 розроблено "з метою збереження єдності української спільноти, зменшення негативних наслідків демографічної кризи в Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України". До першої частини цього формулювання (про "збереження єдності") ми ще повернемося, а зараз займімося другою.
"Зменшення негативних наслідків демографічної кризи"
Вищезгадані 33 держави — члени G7 та Євросоюзу, а також Норвегія та Швейцарія — точно не будуть для України демографічними донорами та постачальниками дешевої робочої сили. Не поїдуть сюди до нас європейці, американці та японці орати у полі та працювати на будівництві.
І якщо Мудра обіцяє, що новий закон допоможе подолати демографічну кризу, то можна очікувати, що спрощений порядок набуття українського громадянства буде поширений на бідні країни Азії та Африки з надлишком дешевих трудових ресурсів. Подейкують, цю ідею просуває міністр соціальної політики Оксана Жолнович, яка раніше керувала департаментом соціальної політики та охорони здоров'я в Офісі президента. Аргументація полягає в тому, що українське громадянство прив'яже азійських та африканських заробітчан до України, вони тут осядуть, пустять коріння, вивчать українську мову та дадуть україномовне потомство.
Однак, якщо реалізувати цю ідею, то результат може виявитися протилежним очікуваному. Азійські та африканські мігранти, щойно стануть щасливими володарями українського паспорта, швидше за все, скористаються ним не для того, щоб орати в полі та працювати на будівництві в Україні, а щоб в'їхати безвізом до Євросоюзу.
Тобто ми цим способом не зможемо вирішити свої проблеми у демографії та на ринку праці, а лише перетворимо Україну на зручний транзитний канал для мігрантів, які бажають осісти у Західній Європі.
Демографія ні до чого?
Втім, можливий інший варіант розширення вищезгаданого переліку. Туди можуть увійти країни, яких цікавлять наші земельні ресурси.
Нагадаємо, що Земельний кодекс забороняє іноземцям набувати частки у статутному капіталі, акції, паї, членство в юридичних особах, які є власниками земель сільськогосподарського призначення. Але ця заборона, очевидно, втратить чинність для громадян дружніх країн, якщо Україна запровадить для них множинне громадянство.
Січневий перелік із 33 країн, запропонований Зеленським, є логічним принаймні у тому сенсі, що Євросоюз, країни G7, Норвегія та Швейцарія є найбільшими донорами фінансової допомоги, яку отримує Україна в останні два з половиною роки, під час повномасштабної агресії з боку Росії. Очікується, що ці ж країни будуть головними фінансовими донорами нашої реконструкції після війни. І якщо Зеленський хоче залучити інвестиції із цих країн у наше сільське господарство, заманюючи інвесторів можливістю отримати українське громадянство та прикупити сільськогосподарських земель, це буде одна ситуація.
А інша ситуація вийде, якщо до переліку дружніх держав потраплять деякі багаті азійські країни, які весь цей час боялися надавати нам серйозну допомогу, щоби не сваритися з Путіним.
Ще одним мотивом для набуття українського громадянства може бути перспектива участі в освоєнні західних коштів, які скеровуватимуться на реконструкцію України. Західним партнерам, напевно, хотілося б, щоб ці проекти реалізували чи українські, чи західні компанії, але не бізнесмени з третіх країн, які задля цієї мети здобудуть український паспорт.
"Збереження єдності української спільноти"
Друга частина проблеми — це записана у проекті №11469 можливість множинного громадянства у разі "набуття громадянином України громадянства (підданства) держав, включених до переліку держав, громадяни (піддані) яких набувають громадянство України у спрощеному порядку".
Якщо це буде прийнято, то наймасштабніші наслідки ми можемо отримати у деяких прикордонних районах. Якщо половина Чернівецької області цілком легально запишеться в громадяни Румунії, а половина Закарпаття отримає угорські паспорти — цікаво, як це допоможе "збереженню єдності української спільноти". Ірина Мудра секрет свого ноу-хау не розкриває.
Можна зрозуміти, якщо Зеленський хоче таким чином віддячити Румунії, яка (нарівні з Польщею) відіграє ключову роль у логістиці постачання до України військової допомоги. Знову ж таки, через Румунію пішло наше зерно, коли перестав працювати Чорноморський зерновий коридор. І в Румунії навчаються літати на F-16 наші пілоти.
Але за що нам дякувати угорському прем'єру Віктору Орбану? За регулярне блокування рішень ЄС щодо військової та фінансової допомоги Україні? За дружбу з Путіним та постійне підігравання кремлівській пропаганді? Як мінімум, можна було б викреслити Угорщину з вищезгаданого переліку, допоки ми не побачимо по-справжньому дружньої політики Будапешта. І це було б, скажімо так, виховним заходом по відношенню до Орбана.
Дивна самодіяльність
Однак, якщо дивитися на проблему "збереження єдності української спільноти" ширше, то взагалі дивно, навіщо цей проект з'явився саме зараз, у розпал війни. Війна йде за нашу ідентичність. Ворог відмовляє нам у праві на існування як державі та нації. І тут ми самі розмиваємо свою ідентичність — спрощуємо множинне громадянство, причому за власною ініціативою, ніхто нас не змушує — ані Євросоюз, ані США.
Єдиний міжнародний акт, який покладає на нас якісь зобов'язання у цій сфері, це Європейська конвенція про громадянство, яку Україна ратифікувала у 2006 році. Цих зобов'язань рівно два, вони стосуються двох випадків множинного громадянства ex lege (за законом) і записані у статті 14 конвенції: "Держава-учасниця дозволяє: a) дітям, які автоматично набули різних громадянств при народженні, зберігати ці громадянства; b) своїм громадянам мати інше громадянство, якщо це інше громадянство автоматично набувається у зв'язку зі вступом у шлюб".
Але ці зобов'язання вже реалізовано у чинному законі "Про громадянство України". У статті 7 закону записано, що особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. А стаття 19 закону говорить, що одночасне набуття дитиною за народженням громадянства України та громадянства іншої держави чи держав не є підставою для втрати громадянства України; також не є такою підставою автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем.
Усі інші випадки Європейська конвенція залишає на розсуд України. Її стаття 15 прямо так і каже: "Положення цієї Конвенції не обмежують право кожної держави-учасниці встановлювати у своєму внутрішньодержавному праві: a) зберігають чи втрачають громадянство її громадяни, які набувають або мають громадянство іншої держави; b) чи пов'язано набуття або збереження її громадянства з відмовою від іншого громадянства або від його втрати".
Тобто законопроект №11469 — це чиста самодіяльність нашої влади. І ця самодіяльність не слугує зміцненню єдності, а навпаки, створює новий привід для внутрішніх чвар. Причому привід, повторимо, серйозний, адже йдеться про національну ідентичність.
Більше того, влада має дуже серйозну підставу не поспішати, а почекати. 17 грудня 2021 року 99 народних депутатів із різних фракцій, у тому числі із фракції "слуг народу", звернулися до Конституційного суду з проханням дати офіційне тлумачення положення статті 4 Конституції "В Україні існує єдине громадянство". Своїм представником у КСУ ці 99 нардепів обрали "слугу народу" Олександра Бакумова (він доктор юридичних наук, раніше працював проректором Харківського національного університету внутрішніх справ).
Велика палата КСУ розпочала розгляд цієї справи 27 квітня 2023 р. Питання складне, і рішення досі не оголошено. Зараз у складі КСУ є 13 суддів із 18. Для прийняття рішення необхідно, щоб за нього проголосували не менше 10 суддів. Мабуть, рішення у цій справі буде прийнято після того, як буде заповнено наявні зараз п'ять вакансій конституційних суддів.
Якщо закон буде ухвалено до рішення КСУ — це стане не лише приводом для нагнітання політичних пристрастей. Це буде ще й доказ того, що в Україні замість верховенства Конституції зміцнюється верховенство політичного волюнтаризму. Зовсім не зрозуміло, навіщо це робиться. Чи нас хочуть переконати, що множинне громадянство — це те, що життєво необхідно для нашої перемоги?