Костін замість Венедіктової. Чи задоволений Вашингтон нашою боротьбою з корупцією

Призначення Андрія Костіна на посаду генпрокурора можна обговорювати з різних боків. Але щоб зрозуміти зміст цього кадрового рішення, потрібно усвідомити насамперед той факт, що воно знаменує новий поворот у відносинах Києва та Вашингтона. І яким буде цей поворот — на краще чи на гірше, — залежить від того, хто і які завдання ставитиме перед Костіним.

З погляду Вашингтона

Подобається це нам чи ні, але Україна зараз є об'єктом американської внутрішньої політики. 8 листопада у США відбудуться вибори Палати представників та третини Сенату. І однією з гарячих тем передвиборної кампанії вже стало питання ефективності багатомільярдної американської допомоги Україні. Ближче до листопада ця тема, звісно, стане ще гарячішою. Саме тому для Білого дому важливо, хто в нас генпрокурор, хто в нас керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) і хто в нас директор НАБУ.

Дуже показова дискусія розгорнулася 26 липня на брифінгу речника Держдепартаменту Неда Прайса. Значну частину брифінгу Прайс був змушений присвятити відповідям на питання про зміну генпрокурора в Україні, про українську корупцію та про досі не призначеного керівника САП. Тобто в США вже є низка журналістів, які освоїли цю тему.

Примітно й те, що Прайс, коментуючи зміну генпрокурора України, сам одразу перевів розмову на тему української корупції. "Окрім зовнішньої загрози з боку Росії, Україна продовжує стикатися з іншою загрозою своєму довгостроковому успіху, а саме з корупцією, — наголосив спікер Держдепу. — Війна Росії проти України є зовнішньою загрозою, але корупція є внутрішньою загрозою. А загроза, яку представляє корупція, може роз'їдати демократію, суверенітет та свободи, які народ України так відчайдушно бажає зберегти".

І це не просто риторика. І для Білого дому, і для нас самих дуже важливо, щоб до жовтня ми показали очевидні успіхи в обох війнах — з Росією та корупцією. Якщо ми покажемо відступи та поразки, американська громадська думка може від нас відвернутися. Найнебезпечніше для нас — якщо в мізки американців в'їсться формула "українці зазнають поразок на фронті, бо в Києві розкрадають усю допомогу". Саме тому, що США зараз витрачають на нас колосальні гроші, нам потрібно показати до жовтня одночасно і яскраві військові перемоги, і явні успіхи у покаранні топ-корупціонерів.

Але повернімось до брифінгу у Держдепі, де Прайс говорив про українського генпрокурора. "Ми приєднуємося до народу України і підкреслюємо важливість прозорого призначення висококваліфікованого і дійсно незалежного наступника на посаді генерального прокурора. Незалежність і неупередженість генерального прокурора життєво важливі, — наголосив спікер Держдепу. — Нещодавній остаточний вибір спеціалізованого антикорупційного прокурора став обнадійливою ознакою, і ми з нетерпінням очікуємо швидкого призначення. І ми сподіваємося, що цей імпульс збережеться, знову ж таки, з обранням незалежного генерального прокурора, який буде відповідати високим стандартам професійної етики, а також особистої чесності".

Знову ж таки, це не просто риторика. Вашингтону недостатньо, щоб в Україні був незалежний від Банкової керівник САП, потрібний ще й незалежний генпрокурор. САП працює у зв'язку з НАБУ, проте НАБУ зараз не єдиний орган, який "копає" під українську корупцію. У США цим займаються спеціально призначені генеральні інспектори Держдепу, USAID та Пентагону, які відстежують долю американської допомоги, яка надходить до України.

"На додаток до великих механізмів підзвітності та прозорості, вбудованих у використання коштів нашої іноземної допомоги, пакет фінансування [України], який ми запросили — і Конгрес схвалив, — включає мільйони доларів для підтримки додаткових заходів нагляду, зокрема додаткове фінансування існуючих генеральних інспекторів, а додаткове законодавство також містить положення, які прямо закликають генеральних інспекторів Міністерства оборони США перевірити використання коштів на допомогу у забезпеченні безпеки та подати Конгресові письмовий звіт про цю перевірку", — пояснив Нед Прайс.

Якщо американські генеральні інспектори щось розкопають, то, певно, справа не обмежиться звітами перед Конгресом. Ймовірно, Вашингтон захоче якоїсь реакції від української прокуратури. Саме тому Білому дому не байдуже, хто в нас генпрокурор.

Репутаційні проблеми

У зв'язку з цим, звісно, цікаво, яку репутацію встиг заробити у Вашингтоні наш новий генпрокурор Андрій Костін. До призначення на цю посаду він був заступником голови та потім головою парламентського комітету з питань правової політики. Тому він був прямо причетний до всіх спроб Банкової провести судову реформу врозріз із побажаннями західних партнерів. Але це не головне. Головне — це те, що торік Костін був кандидатом Банкової на посаду керівника САП.

Для розуміння ситуації корисно подивитись на неї очима Вашингтона. Для західних партнерів важливо, щоб на чолі САП, як і на чолі НАБУ, стояли незалежні від Банкової фігури. Інакше сенсу у цих органах немає жодного.

І ось тут Банкова та Костін, м'яко кажучи, підмочили свою репутацію. Причому не один раз, а кілька, щоразу дедалі сильніше.

По-перше, у Вашингтоні одразу негативно сприйняли спробу Банкової посадити в крісло керівника САП свою креатуру. Це виглядало буквально як зазіхання на чуже. І реакція на це була. Наче попереджувальний постріл із Вашингтона, 13 травня минулого року з'явилося розслідування "Схем" (проект "Радіо Свобода"), яке висвітлило зв'язки між членами конкурсної комісії, Костіним та заступником Андрія Єрмака Олегом Татаровим. Можна було здогадатися, що західні партнери не визнали б конкурс чесним, якби конкурсна комісія оголосила переможцем Костіна чи якогось іншого фаворита Банкової.

По-друге, після того, як 4 червня конкурсна комісія викреслила Костіна з переліку кандидатів, конкурс різко загальмувався. І що довше він затягувався, то непристойніше це виглядало. 1 вересня Володимир Зеленський під час візиту до Вашингтона підписав із Джо Байденом спільну заяву про стратегічне партнерство України та США, де пообіцяв обрання керівника САП "негайно". 21 грудня на фінальному засіданні конкурсної комісії переможцем конкурсу став незалежний від Банкової кандидат керівник відділу детективів НАБУ Олександр Клименко. Проте комісія відмовилася оголосити його переможцем. І він досі не оголошений. Причому весь цей час ходили чутки, що результати конкурсу можуть бути скасовані через суд, після чого буде проведено новий конкурс за новими правилами та його переможцем гарантовано стане протеже Банкової, наприклад, той самий Костін.

В очах Вашингтона Банкова, без перебільшення, зганьбилась. Конкурс розпочався ще 20 січня минулого року — відтоді минуло вже понад півтора року, а нового керівника САП досі не призначено. Причому американські журналісти вже сміються з Білого дому, як це сталося на згаданому брифінгу, коли Прайс почав розповідати, що Вашингтон наполягає на якнайшвидшому призначенні керівника САП. "Цього хлопця обрано ще в грудні", — нагадав Прайсу один із журналістів і в'їдливо висловився щодо такої "стрімкості".

По-третє, дуже підозріло виглядає те, що Володимир Зеленський вирішив прибрати Ірину Венедіктову з посади генерального прокурора саме тоді, коли очікувалося призначення керівника САП. Причому Зеленський сам пов'язав ці два сюжети. Увечері 17 липня він оголосив: "Сьогодні я ухвалив рішення про усунення з посад генерального прокурора та голови Служби безпеки України. Хочу, щоб мене сьогодні почули і всі, від кого залежить дуже чутливе питання призначення нового керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Моя позиція як Президента України — конкурс, що відбувся, має привести до цілком логічного рішення про призначення нового керівника. Відповідну людину обрано, і від конкурсної комісії залежить фіналізація цього рішення".

Ніхто не заважав Зеленському заявити свою позицію півроку тому або місяць тому. Але він вирішив поєднати це з усуненням Венедіктової.

Можна припустити, що американці донесли до Банкової невдоволення розвитком подій. Про це свідчить те, як швидко змінювалася позиція Офісу президента. Спочатку Зеленський поклав виконання обов'язків генпрокурора на заступника Венедіктової Олексія Симоненка. Але вже наступного дня він визнав необхідність дотриматись порядку, передбаченого Конституцією, тобто запитати згоди Верховної Ради на звільнення генпрокурора та призначення нового.

19 липня Зеленський, отримавши згоду парламенту, звільнив Венедіктову. Але на пошук заміни знадобився ще тиждень. Суть у тому, що під кандидатуру Симоненка важко було зібрати голоси депутатів. Деякі медіа повідомляли, що протеже Єрмака на посаду генпрокурора може бути прокурор Києва Олег Кіпер. Але врешті-решт випливла кандидатура Костіна, яка, схоже, влаштовує Єрмака та Татарова рівною мірою.

Хоча Костін має репутаційні проблеми, але не це буде визначальним фактором для Вашингтона. Все залежатиме від того, як буде вирішено три ключові питання.

По-перше, це призначення керівника САП. І чи заважатимуть йому працювати Офіс генпрокурора та Офіс президента.

По-друге, це розблокування конкурсу на посаду директора НАБУ. І чим він завершиться, чи зуміє Банкова протягнути на цю посаду свого протеже. Якщо Банкова набуде контролю над НАБУ, тоді цінність незалежного керівника САП нівелюється.

По-третє, це пред'явлення конкретних результатів боротьби з корупцією у вигляді арештів топ-корупціонерів у складі діячів нинішньої влади. Ті, хто півтора роки зривав конкурс у САП, зіграли із собою злий жарт. Практично неможливо переконати Вашингтон, що все це робилося просто заради розваги, а не через страх викриття якихось колосальних зловживань.

І Вашингтон категорично не погоджується, що боротьба з корупцією зараз "не на часі". Якщо ж Банкова намагатиметься руками Костіна зам'яти всі справи, тоді не виключено, що справи щодо української корупції з'являться у США. Можна не сумніватися, що Вікторія Спартц тільки й чекає відповідного приводу.