Коріння кримських татар. Чи пустять Зеленського у "вільний Бахчисарай"

У неділю, 9 серпня, Володимир Зеленський перейнявся узаконенням статусу кримськотатарського народу як корінного. Свою заяву глава держави приурочив до Міжнародного дня корінних народів світу, заявивши, що з початком тимчасової окупації Криму Росією питання захисту прав та законодавчого визначення особливого статусу кримських татар в Україні стало ще більш актуальним.

"Врегулювання цього питання назріло давно, і ми нарешті повинні поставити в ньому крапку. Впевнено можемо сказати – обовʼязково відзначимо це свято солідарності у вільному Бахчисараї і по всьому Криму. Для нас дуже важливо робити все від нас залежне, щоб відновити права кримськотатарського народу як корінного народу України", – написав Зеленський на своїй ФБ-сторінці.

По-перше, варто відзначити, що спроби закріплення статусу кримських татар як корінного народу в українському законодавстві робилися не один раз. Так, представницький орган кримчан, меджліс, ще в часи другого президентського терміну Леоніда Кучми розробляв необхідні документи, у 2003-му був зареєстрований законопроєкт "Про статус кримськотатарського народу", але він так і не став законом.

Після Революції гідності Верховна Рада своєю постановою від 20 березня 2014 р. визнала кримських татар корінним народом Криму. Таким чином, Україна приєдналася до Декларації ООН про права корінних народів – тоді за відповідну заяву проголосували 283 депутати. Україна оголосила про гарантії збереження і розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності кримськотатарського народу як корінного народу та всіх національних меншин України. Меджліс і курултай кримських татар були визнані представницькими органами народу.

Пізніше, спираючись на рішення 2014 р., меджліс неодноразово закликав українську владу якомога швидше розглянути і прийняти закони "Про корінні народи в Україні", "Про статус кримськотатарського народу", а також зміни до Конституції України щодо статусу Криму як кримськотатарської національної автономії. Мустафа Джемілєв і представники меджлісу тоді розʼяснювали, що стаття 11 Конституції України говорить про те, що в країні є корінні народи, але їх дефініції немає, і не зрозуміло, який у них обсяг прав. Черговий написаний з цього приводу законопроєкт (за участю представників меджлісу і у співавторстві з депутатами з фракцій БПП і "Народного фронту") в 2017 р. так і не був винесений на голосування, пролежав під сукном аж до зміни влади в 2019 р. і в кінцевому підсумку був відкликаний.

Після зміни влади представники меджлісу створили новий законопроєкт про корінні народи і планують подати його до Верховної Ради від імені президента, з Офісом якого ведуться переговори – таким чином, шанси на прийняття документа можуть збільшитися.

"Цей законопроєкт також очікує розгляду у Верховній Раді. Президент Володимир Зеленський говорив нам, що розгляне і, швидше за все, підтримає ці законопроєкти. У своєму великому інтервʼю він заявив, що ухвалення поправок до Конституції України щодо кримськотатарської національно-територіальної автономії буде великим внеском у відновлення прав корінного народу", – заявив навесні поточного року Джемілєв.

Природно, він, як і інші представники меджлісу, наводить досить переконливі аргументи на користь прийняття відповідного законодавства.

Так, одним з найголовніших аргументів в боротьбі за надання кримським татарам статусу корінного народу є факт, що кримськотатарський народ сформувався на території Кримського півострова, де до 1944 р. він проживав завжди, і в даний час не має державності поза Кримом і Україною. На відміну від більшості національних меншин України, у яких є історична батьківщина їхніх предків, куди в разі гонінь представники цих меншин можуть переїхати.

Крім того, у Декларації ООН про права корінних народів чітко зафіксовано право корінного народу на самовизначення (стаття 3), право корінного народу на автономію та самоврядування (стаття 4), право корінного народу на повноцінну участь — за власним вибором — у політичному, економічному, соціальному та культурному житті держави свого проживання (стаття 5), що військова діяльність не може вестися на території корінного народу без його згоди або його прохання про це (стаття 30), право корінного народу на доступ та швидке рішення в рамках справедливих процедур врегулювання конфліктів і спорів з іноземними державами та іншими сторонами (стаття 40).

Не варто забувати і те, що законодавчо закріплений статус корінного народу України міг би допомогти кримським татарам в міжнародних судах про порушення прав людини російськими властями. Про це не раз говорили правозахисники та адвокати гноблених окупантами кримчан. Правда, в реальності єдиною міжнародною реакцією на прийняття закону і нагадування про зневажені права кримських татар може бути "серйозне занепокоєння", як, власне, було і до цього.

Разом з тим є й інша сторона медалі. Експерт-міжнародник Олексій Кафтан прокоментував "ДС" деякі можливі наслідки прийняття такого закону.

"Не в останню чергу причиною того, що законопроєкт про статус корінного народу для кримських татар не був прийнятий до цього часу, є те, що він міг би стати лише першою ланкою в ланцюгу таких же законів. Мова йде про відповідний статус для греків і болгар в Криму і на півдні України, для угорців на Закарпатті, та й поляки, враховуючи нинішню специфіку наших відносин з Варшавою, могли б вимагати цього", – сказав експерт.

Іншими словами, є серйозна небезпека втрати контролю над процесами в регіонах компактного проживання національних меншин. Враховуючи, мʼяко кажучи, не зовсім конструктивні відносини з тією ж Угорщиною, яка вже не раз говорила про національну автономію для своєї меншини в Закарпатській області, побоювання попередньої влади були абсолютно зрозумілими і виправданими.

Хоча, звичайно, для кримських татар подібні побоювання не є вагомими контраргументами.

Отже, поки що ми маємо лише чергову гучну заяву Зеленського, що зібрався на "свято солідарності у вільному Бахчисараї". Аж ніяк не факт, що збудуться прогнози Джемілєва про те, що відповідна законодавча ініціатива буде виходити з Офісу президента. З іншого боку, в країні набирає обертів виборча кампанія, і "слуги народу" активно шлють сигнали не тільки ватній частини свого електорату, але і співчуваючим владі ура-патріотам. Так що, можливо, 9 серпня мала місце відозва президента, яка ні до чого не зобовʼязує і зроблена виключно заради передвиборного хайпу.