Контекст провокатора. Коли Вікторія Тігіпко заговорить про третьому Майдані
Президент Одеського міжнародного кінофестивалю Вікторія Тігіпко поділилася складнощами, з якими стикаються організатори фестивалю. Буквально її слова звучали так: "У нас війна, і для всіх це все дуже страшно. Агенти, ніхто нікого досі не хоче везти, тому що розмова ж не з зірками. Ми знаємо, українські ознаки у дуже багатьох зірок. Але, на жаль, ми не з ними безпосередньо спілкуємося. Ви ж розумієте. Це люди, навколо яких величезний бар'єр агентів, і для них — проста річ, тобто у нас країна, в якій є всередині громадянська війна, у нас невирішений конфлікт. Тому, на жаль, вони після цього навіть не розмовляють". Ці слова викликали обурення патріотично налаштованих українців. Колишній глава "Правого сектора" в Одеській області Сергій Стерненко пригрозив, що зірве міжнародний кінофестиваль. "Або ОМКФ замінить цю сепаратистку на когось іншого, або все може погано закінчитися", — написав він.
Коли українські діячі називають зовнішню агресію громадянською війною, це саме по собі свідчить про їх проросійської позиції. Але коли це робить дружина колишнього віце-прем'єра в уряді Віктора Януковича, це звучить удвічі образливо.
ЗМІ, освітлюють цю новину, вийшли з заголовками "Дружина Тігіпко вважає, що в (на) Україні громадянська війна". Не складно помітити, що президенту Одеського кінофестивалю вдалося привернути увагу як проукраїнської громадськості, так і тих, кому її висловлювання припало до смаку. Пізніше Тігіпко пояснила, що її слова були вирвані з контексту. "Хочу роз'яснити непорозуміння, яке виникло в ході сьогоднішньої прес-конференції. Розповідаючи про труднощі запрошення іноземних зірок і кінопрофесіоналів, я зазначила, що основна перешкода полягає в тому, що вони і їх агенти сумніваються у своїй безпеці. Однак мої слова були витлумачені поза контекстом. Я особливо наголошую свою позицію: Україна зазнала агресії з боку Росії, з-за чого на сході країни вже більше трьох років триває відкритий збройний конфлікт", — сказала вона. Західні гості, за її словами, отримують інформацію про ситуацію в Україні з різних джерел: медіа, соцмережі, знайомі, представники посольств. "Іноді ця інформація дуже суперечлива. Зарубіжні колеги в спілкуванні з нами транслюють безліч понять: війна, збройний конфлікт, цивільні зіткнення, антитерористична операція. По суті, я процитувала те, що ми чуємо від них всі ці роки", — зазначила Тігіпко.
І тут, я б запропонувала всім допитливим читачам ще раз повернутися до первісних словами Вікторії Тігіпко і пошукати там "контекст", про який вона говорить. "Громадянська війна", "невирішений конфлікт" — все це було сказано як пояснення відсутності гостей, як власну думку про те, чому так складно залучити іноземців до участі в Одеському кінофестивалі. А потім, після резонансу, думка раптом виявилося належить західним агентам і зіркам. У психології є правило: що сказав, то сказав. Несвідоме проривається в світ застереженнями, обмовами, контекстами і протиріччями. Стільки суперечливої інформації, скільки внесла в світ Вікторія Тігіпко, вистачило б на повноцінний російський агитпроект. Тут тобі і складнощі, з якими в Україні стикаються борці за торжество прекрасного. І загрози, яким піддається кожен, хто називає війну громадянським конфліктом.
Що робити в такій ситуації, давно стало предметом окремої дискусії. Забороняти, садити, переконувати, ігнорувати. По країні гастролюють натовпу "примирителей", що розповідають про "народ Донбасу і Криму", "громадянської війни", що не може не дратувати патріотів України. На українських телеканалах виступають ті, хто не вірить в окупацію". Та що далеко ходити. Така думка звучить з парламентської трибуни. Суспільство реагує на такі речі радикалізацією і незадоволенням: "Чому вони досі не в тюрмі?", "Чому вони безкарно займаються проросійською пропагандою?" Кожен раз, коли черговий "громадський діяч" повторює публічно російські пропагандистські штампи, це розхитує Україну. Тому що показує нездатність країни, які ведуть боротьбу за своє існування, впоратися з ворожими балакунами.
Вкидання про "громадянську війну" давно стали окремою технологією, яка повинна переконати українців у тому, що "влада нічого не робить". Кожен раз, коли черговий спікер вкидає в інформаційний простір неоднозначний тезу, він не прагне щось довести чи переконати аудиторію. Він сіє ненависть, натякаючи українцям на неспроможність української держави. Щось подібне відбувалося всі роки незалежності в Криму. Перед тим, як переконати громадян, що "Крим — це Росія", місцеві провокатори довгі роки розповідали кримчанам, що "Україна — це слабке карикатурне держава". Спочатку була посіяна ненависть до держави і тільки потім знайшлася "альтернатива" у вигляді зеленого десанту і московського каганату.
Слова про "громадянську війну на сході країни" необхідно сприймати як окрему технологію по дестабілізації ситуації всередині України. Вони вкидаються не самі по собі. Це не окремі смисли. Вони завжди артпідготовка, яка мусить обурити, спровокувати, підштовхнути суспільство до необдуманих дій. Придивіться уважно, і ви побачите, чого домагається від нас Кремль. "Третій Майдан", "всіх розстріляти", "мир з Росією", "війна вигідна олігархам". Кремль розділяє українців на табори, кожен з яких має своє просте рішення збройного конфлікту. Це як раз і є підбурення до громадянської війни. До тій самій війні, про яку говорить, а не каже голова Одеського кінофестивалю.
Справа, звичайно ж, не у Вікторії Тігіпко. А в нашій з вами реакції на провокаційні висловлювання. Якщо ми будемо у відповідь зневажати свою державу, замість того щоб спрямовувати потік критики на провокатора, такі "одкровення" будуть лунати все частіше. Як захиститися від провокаторів? Не піддаватися на провокації. Це єдиний спосіб.
