Війна з "чортами" з КС. Як вікно можливостей може придавити Зеленського
Якби існувала політична премія Дарвіна, її цілком можна було б присудити тому, хто програє в епічному поєдинку між Банковою і Конституційним судом
Політична криза — це завжди вікно можливостей. Хто-хто, а Володимир Зеленський прекрасно це знає. У нього ще свіжий у пам'яті його блискучий успіх влітку минулого року, коли він створив кризу, підписавши указ про розпуск Верховної Ради.
Тоді він переміг старий парламент з допомогою Конституційного суду, який визнав, що указ Зеленського відповідає Конституції. На цьому хайпі Зеленський забезпечив своїй партії "Слуга народу" більше половини місць у новій Верховній Раді. Це сталося вперше за всю історію незалежної України — раніше жодній партії не вдавалося завоювати на парламентських виборах більше половини мандатів і сформувати власну монобільшість. Причому "слуги" отримали більше половини мандатів як за партійними списками, так і по мажоритарних округах — подвійний рекорд. А рейтинг самого Зеленського, за даними КМІС, досяг 73%.
Позитивні можливості для Зеленського
Зараз Зеленський сподівається здобути дзеркальну перемогу. Минулого літа він переміг старий парламент з допомогою Конституційного суду, а на цей раз він, навпаки, хоче перемогти Конституційний суд за допомогою нового парламенту.
Якщо йому це вдасться, то він отримає в своє розпорядження безвідмовний алгоритм, який дозволить йому тримати в повній слухняності як Верховну Раду, так і Конституційний суд. Справді, народні депутати будуть боятися, що якщо вони раптом брикнуть, то Зеленський за допомогою нового Конституційного суду, абсолютно йому підконтрольного, зможе швиденько розпустити цю Верховну Раду і оголосити позачергові вибори. Аналогічно конституційні судді, пам'ятаючи сумну долю своїх попередників, теж будуть боятися хоч у чомусь суперечити Банковій і стануть покірно схвалювати президентські ініціативи. Аж до прийняття нової Конституції на референдумі через додаток "Дія".
Як бачимо, для Зеленського перемога над Конституційним судом — це воістину нове вікно можливостей. Його рейтинг може знову злетіти, а сам він різко зміцнить свій вплив на політичні процеси, як і контроль над політичною ситуацією і над усіма органами влади, включаючи сам Конституційний суд, судову систему, уряд, парламент, фракцію "слуг народу" і саму партію "слуга народу".
На перший погляд може здатися, що про рейтинг тут перебільшено. Мовляв, народу глибоко байдужі всі ці розборки всередині влади. І працює чи ні реєстр електронних декларацій — питання для народу третьорядне, бо реєстр цей на хліб не намажеш.
Але тут ось яка справа. Обивателі обожнюють переможців. Особливо коли переможці зображують із себе мачо. А Зеленський може перетворити свою перемогу над конституційними суддями в багатосерійне телешоу. Ось Зеленський торжествує на відкритті нової конкурсної комісії по виборах нових конституційних суддів за президентською квотою. Ось він торжествує на старті змагань кандидатів, які подали заявки. А ось він уже на відкритті нового Конституційного суду. І все це — на тлі щоденних нарад в телеефірі про "боротьбу зі старою системою".
Негативні можливості для Зеленського
Але якщо Зеленському не вдасться перемогти суддів КС, тоді відкрите їм вікно впустить зовсім інші можливості. І вони виявляться для нинішнього президента, його рейтингу, його впливу і контролю зовсім несприятливими.
Підкреслимо: вікно для можливостей, позитивних і негативних, вже відкрито. Це не гіпотеза, а доконаний факт. Відкрилося вікно рівно в той момент 29 жовтня, коли Зеленський підписав свій указ, яким ввів в дію рішення РНБО "Про вжиття заходів для відновлення нормативно-правового регулювання діяльності антикорупційних органів та довіри до конституційного судочинства".
Тепер Зеленський може йти тільки вперед. А якщо він почне тупцювати на місці в нерішучості, здавати назад, відступати на вихідні позиції — то його вплив буде нівелюватися з кожним зворотним кроком, поки не анулюється зовсім.
Звичайно, він може подати свій відступ як перемогу і як торжество політичної мудрості. Але міщанин на таке не поведеться. Якщо конституційні судді після всіх тих гидот, яких публічно і захлинаючись наговорив про них Зеленський, не будуть вигнані зі столичного будинку на вул. Жилянській, 14, то міщанин ні за що не повірить в перемогу Зеленського. А швидше за повірить в те, що Зеленського знову спіткав облом.
Тим більше що подібні обломи вже стали традицією. За що Зеленський не береться, все у нього валиться з рук. Боротьба з коронавірусом загорнена в асфальт. "Всеукраїнське опитування" організовано та проведено настільки ганебно, що відповіді на "5 питань від Зеленського" до сих пір офіційно не оголошені. А за підсумками місцевих виборів "слуги народу" втратили статус лідера електоральних симпатій, незважаючи на агітаційний тур на підтримку своєї партії, проведений особисто Зеленським під приводом хвастощів "Великим будівництвом".
Навіщо потрібна політична премія Дарвіна
В інтернеті великою популярністю користується Darwin Awards — премія Дарвіна. Ця віртуальна антипремія щорічно присуджується особам, які найбільш дурним способом померли або втратили здатність мати дітей і в результаті позбавили себе можливості внести вклад в генофонд людства, тим самим потенційно поліпшивши його.
На жаль, політична премія Дарвіна ще не базується. Але якби вона існувала, її цілком можна було б присудити тому, хто програє в епічному поєдинку між Банковою і Конституційним судом.
Конституційні судді явно переоцінили свою безкарність, коли почали штампувати рішення, які поставили на вуха західних партнерів України. Треба було чимало постаратися, щоб створити навколо себе таку ситуацію, коли в їх захист готові виступати лише персонажі типу Максима Бужанського. Але конституційні судді блискуче впоралися з цим нелегким завданням.
З іншого боку, Зеленський і його офіс на Банковій продемонстрували повну профнепридатність. Конституційне подання, що оскаржувало електронне декларування для чиновників, 47 нардепів внесли ще 5 серпня. Тобто до 27 жовтня, коли Конституційний суд прийняв своє рішення, Банкова мала більше двох з половиною місяців, щоб підготувати план "А" і план "Б".
Зробити потрібно було всього лише три дріб'язкові речі. По-перше, провести жалісливі бесіди про цінності Зеленського з главами угруповань всередині фракції "слуг народу". По-друге, з підкреслено глибокою повагою провести переговори з лідерами "Європейської солідарності", "Батьківщини", "Голоса" і їх парламентських фракцій. По-третє, завчасно довести до відома про свої плани представництво ЄС і посольства країн G7. Далі можна було нічого не робити. Від перерахованих вище джерел по різних каналах до конституційних суддів дійшла б інформація про те, що у Верховній Раді вже є 300 голосів під їх ганебну відставку. І що не вистачає тільки пари-трійки смердючих судових рішень, щоб ця гільйотина, зведена над головами суддів, опустилася.
Зеленський трохи переплутав послідовність. Він спочатку провів РНБО і підписав його рішення, а тільки потім почав консультації з депутатами і послами. Буде не дивно, якщо історія теж трохи переплутає і замість позитивних можливостей підкине йому в віконце негативних.
А він вже почав готувати шляхи до відступу і видавати це за перемогу, та ще й в історичних масштабах. "Історія не судить переможців. І якщо я вирішу, що шлях розв'язання кризи можливий тільки за допомогою запропонованого закону — треба обов'язково підтримати. Якщо ми знайдемо інший, менш конфліктний шлях, — буде інше рішення", — заявив він в аудіозверненні до "слуг народу" на четвертий день після підписання горезвісного указу. Все це зовсім не схоже на тріумфальну ходу переможця. А непереможців історія судить.