Костянтин Еггерт: Про те, за що ми любили і любимо Павла Шеремета. Некролог
Для мене Павло Шеремет являв собою поєднання дуже високого професіонала в журналістиці і чесної людини, здатного дати об'єктивну оцінку не тільки іншим, але й самому собі. Він був одним з піонерів репортерської журналістики, журналістики факту, журналістики розслідувань. Його знаменитий репортаж про "незаконне" перетині кордону Білорусі став однією з телевізійних сенсацій кінця дев'яностих років. Це той випадок, коли журналіст ставив експеримент на собі і за цим для нього настали наслідки - кримінальне переслідування в рідній країні.
Павло був досить рідкісним птахом серед пострадянських журналістів. Він був людиною безсумнівно добре розумів і Росію, і Україну, і Білорусь, але може бути саме тому він був європейським, а не російським, не українським, не білоруським журналістом. Павло чудово бачив контекст, в якому існує пострадянський простір. Він ніколи не дозволяв собі ставитися до того чи іншого народу. Говорити про те, що "москалі" дурні чи "хохли" недороблені. Він багато в чому бачив Росію, Україну і Білорусію як простір з схожими проблемами - людськими, економічними, політичними, історичними, психологічними. Саме тому його творчість було компетентним, переконливим і одночасно людяним.
Павло вірив у вільне майбутнє Росії, України і Білорусії, не вдягаючи при цьому рожеві окуляри. Він вірив у професію журналіста, вважав її дуже важливою для суспільства і при цьому ніколи не дозволяв собі перейматися з цього приводу. Шеремет завжди бачив перспективу, з ним було цікаво говорити про майбутнє. А ще Павло був майже безвідмовним колегою. За досить багато років знайомства з ним я може бути пригадаю поодинокі випадки, коли він відмовився щось прокоментувати або прийти в ефір. Павло Шеремет любив і поважав колег. Вічна йому пам'ять.
Джерело: tvrain.ru
