Консервативний республіканець. Навіщо Таруті власний КРІП
Кого-небудь здивувати цією заявою Сергію Олексійовичу не вдалося: про те, що Тарута виношує ідею власної політсили, було відомо досить давно. ЗМІ писали про можливе назві майбутнього проекту (партія "Основа") і називали орієнтовну дату установчого з'їзду: кінець лютого - початок березня цього року. Про з'їзд, правда, ніхто нічого так і не почув, але, за словами Тарути, партія вже створена і приступає до "перезавантаження всієї системи влади", яка, якщо вірити олігарху, без "нового політичного руху" (читай партії Тарути) неможлива.
Першим ділом олігарх також поспішив заявити, що його партія "буде насамперед ідеологічної і не буде проектом Тарути". Що стосується самої ідеології, то вона, як запевняє Тарута, буде, по-перше, консервативною, а по-друге, республіканської. "Ми створили нову політичну партію. Вона буде побудована на ідеологічних засадах консерватизму - це республіканська партія з головною цінністю - людина", - зокрема заявив він, одразу ж кілька заплутавши всіх термінологією.
Якщо говорити про ідеологію, то повноцінно такою усього переліченого можна вважати хіба що консерватизм. Говорячи ж про "республіканської ідеології", Тарута, швидше за все, мав на увазі, що певним зразком для його політсили стане Республіканська партія США, яка, до речі, була консервативною далеко не завжди - на зорі свого становлення ця політсила виступала в США як найбільш ліберальна.
Що ж стосується тези про те, що головною цінністю консервативної і республіканської партії Тарути буде людина, то він виглядає дещо дивно. Адже класичний консерватизм передбачає якраз протилежне - примат соціальних і державних цінностей над індивідуальними. Але відставимо ідеологічні викладки - в нинішній Україні політичні спектри настільки хаотично перемішані, що безглуздо намагатися вибудувати їх якусь струнку систему. Та й заява Тарути про "ідеологічності" новоствореної партії не варто сприймати надто серйозно - всі українські "вождистські партії" від БПП Порошенка до "Батьківщини" Тимошенко і "радикалів" Ляшко позиціонують себе як ідеологічні, однак здаватися - ще не значить бути.
Тим не менш своїм майбутнім виборцям Тарута вже встиг наобіцяти: зміцнення обороноздатності шляхом підвищення витрат на армію; право на носіння зброї; розвиток середнього класу і, відповідно, економічне зростання. Якщо з другим все більш-менш ясно - борців за право на зброю в країні вистачає, і саме їх голоси хоче залучити Тарута, то з першим і третім все дещо складніше. Олігарх так і не пояснив, у кого він планує забрати бюджетні гроші, щоб збільшити витрати на оборону, і вже тим більше не пояснив, як він збирається домогтися економічного зростання і розвитку" середнього класу.
Не розкрив Тарута і ще один вкрай важливий момент - хто, крім нього самого, буде входити в нову політичну силу. Раніше в якості головних політичних партнерів Тарути ЗМІ називали "короля" українських мінеральних вод Миколи Кмітя, пов'язаного в тому числі і з російським капіталом "Альфа-Груп", і великого аграрія, екс-главу Аграрної партії України Андрія Гордійчука. Ні той, ні інший в публічній політиці себе ніяк не проявили, і в цій площині Таруті навряд чи серйозно допоможуть. Так що кадрова завдання перед новим проектом стоїть дуже непросте, враховуючи, що і сам Тарута яскравою харизмою, яка вкрай необхідна для глави української політичної партії, похвалитися ніяк не може.
Власне, створення персональної партії під конкретну людину - річ для українських олігархів не надто типова - у більшості випадків вони розкладають яйця в різні політичні кошики, щоб при будь-якому розкладі не залишитися без політичного лобі. Однак досвід створення олігархічних партій є вже в постмайданне час, правда, не дуже успішний, хоча і про повний провал говорити не доводиться. Мова йде про Кропі Ігоря Коломойського. В останнього, до речі, і з особистою харизмою, і ресурсами, і з власною командою справи завжди були кращими, ніж у Тарути. Так що очікування глобального "переформатування української політичної системи" зусиллями партії Тарути дещо завищені.
Швидше за все, в даний час Тарута просто не знайшов у чинному політикумі того, хто міг би ефективно просувати його бізнес-інтереси, що змушує його робити все самому. Але, щоб ця затія виявилася хоч скільки-небудь успішною, Таруті потрібно вирішити ще дуже багато завдань.