Заочний торг між Києвом та Москвою. Буде чи ні припинення вогню

В останній тиждень гаряча тема світової політики — припинення вогню в Україні. Причому це виглядає так: є ціла група "ентузіастів" типу Угорщини, Туреччини, Китаю, які голосно "умовляють" Україну та Росію припинити вогонь і сісти за стіл переговорів, а Київ і Москва категорично відмовляються. Більше того, аргументи Москви повторюють аргументи Києва.

Між "ні" й "так"

Вся ця тема про припинення вогню це суцільна конкуренція обманів. Ніхто не називає своїх справжніх мотивів, кожен хоче обдурити всіх.

Примітно, що ані Київ, ані Москва не відповідають категоричним "ні" на пропозиції "ентузіастів" перемир'я. Категоричне "ні" звучало б так: яке до біса припинення вогню, ми воюватимемо до повної перемоги над ворогом, або поки він не виконає всіх наших вимог. Натомість і Київ, і Москва кажуть, що вони відповідають "ні", бо не довіряють ворогові: а раптом він вкотре обдурить.

"Поясню про припинення вогню: у нас були сотні зустрічей ще з часів мінських угод багато років тому. Сторони домовлялися про припинення вогню між Україною та Росією, і РФ все це постійно зривала та вбивала наших людей", — розповів в інтерв'ю Bloomberg Володимир Зеленський. Він наголосив, що щодо припинення вогню потрібен дуже чіткий план, адже РФ у цей час зможе "накопичувати техніку на нашій території, яку вони окупували, тому що ми їх не зупинятимемо ударами. Вони зможуть зосередити сильний кулак, після чого звинуватити нас як це вже було, що ми порушили припинення вогню, і знову розпочати вторгнення ".

Путін на прес-конференції в Астані висунув дзеркальне звинувачення. Він заявив, що припиненням вогню могла б скористатися Україна, "щоб покращити своє становище, доозброїтися, доукомплектувати за допомогою насильницької мобілізації свою армію" і потім продовжити війну.

Тобто це не категоричне "ні", а на півдорозі між "ні" й "так". Причому Київ і Москва пішли навіть далі: вони сформулювали умови для припинення вогню.

Зеленський розповів, що угода про припинення вогню буде можлива "тільки якщо це буде на міжнародному зрозумілому майданчику у присутності лідерів країн, яким довіряють. Вони мають різні думки щодо етапів закінчення цієї війни, але ми всі повинні бути на одному боці, ми повинні довіряти одне одному". З його слів можна зрозуміти, що він хотів би, щоб гарантами виступили США та Китай.

Крім того, він хоче гарантій, що припинення вогню завершиться виведенням російських військ із території України. "Питання багатьом, хто говорить про припинення вогню. І це нормально, що люди про це говорять. Далі йде моє питання: окей, який другий крок? Який третій крок? Який крок, коли Путін зірве ці домовленості? Після припинення вогню через місяць Путін виведе війська? Хто буде гарантувати, що він виведе війська з наших окупованих територій? І далі тиша, бо відповідей — немає".

Путін, зі свого боку, заявив, що РФ хотіла б, щоб Україна "погодилася зробити такі кроки, які були б незворотними і були б прийнятними РФ", і лише після цього можливе припинення вогню. За його словами, Україна має погодитись на ці кроки внаслідок переговорів, в основу яких могли б лягти так звані "стамбульські домовленості" квітня 2022 року.

Можна сказати, що фактично вже триває заочний торг. Зараз він ще на тій початковій стадії, коли сторони висувають максимальні (тобто завідомо нездійсненні) умови. Коли він перейде до наступної стадії? Це залежить від того, які ігри ведуть Кремль та Банкова.

Ігри Кремля

Досі всі "мирні пропозиції" від Віктора Орбана, Реджепа Ердогана, Сі Цзіньпіна та інших "ентузіастів" перемир'я мали стійкий імідж проросійських. І коли зараз Путін каже, що пропозиції про припинення вогню неприйнятні, це гра на публіку з метою "відмити" всіх цих "ентузіастів" та створити їм імідж незаангажованих.

Путін ніби підштовхує весь світ: давайте, умовляйте мене, щоб я погодився на припинення вогню. При цьому "ентузіасти" перемир'я автоматично стають опонентами Путіна. А критики ідеї про припинення вогню, виходить, допомагають Путіну продовжувати війну.

Це одна гра Кремля. А друга — він розраховує на такі пропозиції (від Банкової, або Джо Байдена, або Дональда Трампа), які його зацікавлять.

Ігри Банкової

Звісно, з погляду українських інтересів було б добре обдурити Путіна. Домовитися, за допомогою посередників, про припинення вогню та початок переговорів. Вести до початку весни переговори, не зрушуючись ані на крок від Формули миру Зеленського, а тим часом максимально зміцнити свою протиповітряну та протиракетну оборону, отримати від західних партнерів 100 або краще 150 літаків, навчити та озброїти мільйон мобілізованих, побудувати повноцінні чотири лінії оборони на всій лінії фронту, накопичити запаси ракет, дронів та снарядів, а також палива на три роки вперед, тощо. А навесні розпочати новий наступ.

Тобто Україні припинення вогню може бути вигідним з військової точки зору. Але це несе геополітичні та внутрішньополітичні ризики для України загалом та особисто для Зеленського зокрема. Причому ці ризики є настільки великими, що ситуація може вийти з-під контролю.

Насамперед, під загрозою опиняться пакети військової допомоги. Почувши про припинення вогню між Україною та Росією, громадська думка у західних країнах зітхне з полегшенням. Звісно, ми зможемо переконувати її, що нам, як і раніше, потрібна дуже велика військова допомога, тому що Путіну вірити не можна і він будь-якої миті може продовжити агресію. Питання в тому, як розцінять такий поворот подій, наприклад, американці. І як це вплине на результати президентських виборів у США 5 листопада.

Крім того, ми маємо підтвердити серйозність своїх миролюбних планів конкретними внутрішньополітичними рішеннями. Перше — припинення воєнного стану. І тоді дуже скоро розпочнуться розмови: а чому б і вибори не провести?

Згідно зі статтею 20 Виборчого кодексу, не пізніше місяця з дня припинення воєнного стану Центральна виборча комісія має оголосити про початок виборчого процесу виборів народних депутатів, а Верховна Рада — призначити вибори президента.

Виграти вибори Зеленському та його партії буде дуже непросто. Можна не сумніватися, що знайдуться політичні сили, які збудують свою виборчу кампанію на публічних підозрах, що Банкова має таємні домовленості з Кремлем.

У будь-якому разі такі серйозні рішення, як припинення вогню, перемир'я, мирні переговори, Київ може приймати лише за погодженням із США, Євросоюзом, Великою Британією та іншими західними партнерами. А партнери теж зважують усі можливі вигоди та ризики.

Наразі виглядає найімовірнішим, що заочний торг між Києвом та Москвою зависне на тій стадії, коли обидві сторони готові на деякі поступки, але надто маленькі. Якщо ж Вашингтон побачить свій інтерес у гіпотетичному перемир'ї та захоче зіграти у свою гру, про це нам скаже зміна риторики і Києва, і Москви.