Кінець монобольшинства. Як позачергової парламентський день змінив політичну мапу України
За один день 30 березня були скликані три позачергових засідання Верховної Ради. На першому з них, продлившемся півгодини (з 14:08 по 14:37), був прийнятий ряд законів, що реагують на пандемію коронавіруса, а також ряд постанов, у т. ч. про звільнення Ігоря Уманського з посади міністра фінансів і Іллі Ємця з посади міністра охорони здоров'я, однак був провалений (і відправлений на доопрацювання в профільний комітет) урядовий законопроект №3279 про внесення змін у закон про держбюджет на 2020 р.
Друге засідання тривало чотири хвилини (з 14:38 з 14:42). Воно знадобилося для прийняття законопроекту №3254, який доповнив закон про держбюджет-2020 статтею, яка дозволила Міноборони та МВС для забезпечення безперебійності процесу харчування військовослужбовців продовжити до 31 грудня 2020 р., в межах відповідних бюджетних асигнувань, строк дії договорів про закупівлю послуг з харчування, які діяли в 2019 р.
На третьому засіданні, яке тривало більше восьми годин (почалося після 16:30, а закінчилося вже близько першої години ночі), насамперед були прийняті постанови про призначення Сергія Марченка міністром фінансів та Максима Степанова міністром охорони здоров'я. Потім був прийнятий за основу законопроект №2571-д "Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо удосконалення деяких механізмів регулювання банківської діяльності". А далі нардепи довели до кінця процедуру прийняття у другому читанні і в цілому законопроекту №2178-10 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення".
Ми не будемо зараз торкатися можливих економічних наслідків всіх цих рішень, а сконцентруємося на наслідки політичних. Бо 30 березня увійде в історію не тільки з-за рекордного числа позачергових засідань парламенту (три за один день), але і завдяки тому, що за цей день різко змінилася політична карта України. Отже, розглянемо, що ж виграли і програли за ці три засідання основні політичні гравці.
Зеленський і "Слуга народу"
Почнемо з президента і його партії. Володимир Зеленський особисто прибув на третє засідання парламенту 30 березня, щоб закликати нардепів проголосувати за законопроекти №2571-д про банківську систему і №2178-10 про обіг сільгоспземель. Обидва ці закону є необхідними умовами для відновлення співпраці України з МВФ. Днем раніше у своєму відеозверненні Зеленський анонсував, що після прийняття цих двох законів "ми отримаємо підтримку від наших міжнародних фінансових партнерів в розмірі не менше $10 млрд. Це необхідно для стабілізації економіки держави та подолання кризи. Інакше - другий шлях. Це - провал цих законів. Після - занепад економіки і навіть загроза дефолту".
Таким чином, виграш Зеленського цілком відчутний - це $10 млрд від МВФ та інших донорів, а також можливість хвалитися перед народом тим, що ми уникли дефолту. Втім, останнє виглядає малопереконливою, особливо якщо згадати, що всього лише п'ять місяців тому Зеленський обіцяв зовсім інше: "Україна стоїть на порозі економічного прориву, зупинятися ми не збираємося". Як можна було розтринькати економічний прорив і довести державу до загрози дефолту - від цього питання Зеленський щосили намагається піти. Але це означає лише те, що народ буде давати власну відповідь, який Зеленському явно не сподобається.
Очевидний програш Зеленського - розвал правлячої монобольшинства у Верховній Раді. Хоча де-юре парламентська фракція партії "Слуга народу" залишається єдиною, але де-факто вона вже не здатна на консолідоване голосування.
Яскравим проявом цього став провал урядового законопроекту №3279. Запропоновані Кабміном зміни в держбюджет-2020 підтримали 223 нардепа при мінімально необхідних 226. Свої голоси за проект дали лише 200 з 248 "слуг народу", а також вісім позафракційних (у тому числі спікер і перший віце-спікер) і 15 з 17 членів групи "Довіра".
Таким чином, навіть при підтримці групи "Довіра" фракція "слуг народу" виявилася нездатною забезпечити результативне голосування за законопроект, принципово важливий не тільки для уряду, але й для президента. Адже ті $10 млрд кредитів від МВФ та інших донорів, про яких казав Зеленський, майже в повному обсязі планується направити на покриття дефіциту держбюджету. У проекті №3279 йдеться про збільшення фінансування держбюджету за рахунок зовнішніх запозичень з 134 млрд грн до 265 млрд грн, а це якраз і є майже $10 млрд.
Мабуть, цей проект незабаром все ж буде прийнятий, але в переробленому вигляді. І все питання в тому, до чиїх рекомендацій прислухаються "слуги народу" в процесі перерозподілу доходів та витрат держбюджета. Своїми силами, без політичних союзників "слуги народу" вже, схоже, не зможуть справлятися.
І це та нова реальність, яку бачать всі учасники політичного життя в центрі і на місцях. Прийшов кінець не тільки монобольшинству "слуг народу" в парламенті. Що ще більш важливо, прийшов кінець взагалі моновластию Зеленського та його Зе-команди. Тепер Зеленському при кожному кроці доведеться спиратися на чиюсь підтримку. І в будь-якому випадку він вже не зможе обійтися без допомоги, а значить, і без контролю з боку західних кредиторів.
Конкуренція конкурентів
На даний момент головним переможеним виглядає Ігор Коломойський. Законопроект №2571-д о банківській системі націлений на те, щоб зробити неможливим повернення Приватбанку колишнім власникам. І хоча у нардепів, близьких до Коломойського, залишається теоретична можливість вихолостити цей проект шляхом внесення в нього поправок в процесі другого читання, однак на практиці Зеленський навряд чи на це погодиться, бо інакше він не отримає бажаних $10 млрд від МВФ та інших донорів.
Тріщина у відносинах між Зеленським і Коломойським проявилася і при голосуванні за два інших принципово важливих для Зеленського законопроекту - №3279 про зміни в держбюджет-2020 та №2178-10 про обіг сільгоспземель. Перший з них не підтримали 48 "слуг народу", другий - 42, а більше половини з них пов'язані з Коломойським. А група "За майбутнє", що орієнтується на Коломойського, не дала за ці проекти взагалі жодного голосу. Цей демарш скривдженого олігарха цілком зрозумілий, але цікаво, наскільки далеко зайде ця образа. В сенсі, чи перейде канал "1+1" до жорсткої критики Зеленського.
Як союзник Коломойського відкрито виступила Юлія Тимошенко, хоча всього лише кілька днів тому вона заявила прем'єру Денису Шмыгалю: "Наша команда свідомо вирішила призупинити опозиційність, призупинити взагалі будь-які політичні пікетування, протистояння. Ми зараз прийняли рішення зробити все, щоб допомогти і вам, і уряду, і президенту". Незважаючи на це обіцянка, "Батьківщина" не дала жодного голосу за проект №3279, ні за №2571-д, ні за №2178-10. Схоже, Тимошенко побачила, що у Коломойського місце улюбленця тепер вакантне, - і тут же вирішила закріпити його за собою. В годину ночі 31 березня, відразу після того, як парламент прийняв закон про обіг сільгоспземель, Тимошенко заявила журналістам: "Чим швидше народ України позбавиться від такого президента і від такої Верховної Ради та їх породження - такого уряду, тим швидше Україна зможе встати на повний зріст".
А ось "Опозиційна платформа - За життя" тимчасово забула про свою опозиційність і підсобила Зеленському і Шмыгалю, давши 21 голос за призначення Степанова міністром охорони здоров'я. Всього Степанов отримав 246 голосів, тобто без підтримки ОПЗЖ він набрав би лише 225 голосів і не став би міністром. Тепер за всі провали Моз у боротьбі з пандемією можна буде звинувачувати не тільки "слуг народу", але і ОПЗЖ. Тому особливо цікаво, чим розплатиться Зеленський з ОПЗЖ за таку підтримку.
Зі свого боку, "Євросолідарність" Петра Порошенка підсобила Зеленському і Шмыгалю, підтримавши обидва законопроекти, на яких наполягає МВФ. Кажуть, цьому передувала тригодинна особиста зустріч Порошенка і Зеленського, після чого законопроект №2178-10 про обіг сільгоспземель був змінений у відповідності з побажаннями Порошенко. До речі, "Євросолідарність" вже активно використовує це у своєму піарі. Так, Ірина Геращенко наголошує, що "зусиллями "Європейської солідарності" зупинені спроби партії Зеленського влаштувати дерибан 10 млн га державної землі".
Самим близьким союзником лояльних до Зеленському "слуг народу" в цей день виявилася фракція партії "Голос". Вона підтримала обидва законопроекти, на яких наполягає МВФ, а перед цим дала голоси за призначення Марченко міністром фінансів. Так що якусь частину відповідальності за діяльність уряду тепер можна сміливо покладати на плечі "Голоси" - тоді як "Євросолідарність" від такого ризику розсудливо утрималася. Втім, камені від Коломойського і Тимошенко все одно будуть летіти швидше в город Порошенко, ніж "Голосу" або тієї ж ОПЗЖ.
