Кінець "хлібного" перемир'я. Чи наважиться Кремль на нове літнє загострення на Донбасі

Війна на Донбасі знову виходить на свою позиційну фазу з трьома десятками обстрілу в день, пораненими і загиблими. При цьому, по всій видимості, ще до кінця літа слід очікувати локального загострення.

Так, українська сторона СЦКК (а іншого в цій структурі вже і немає) повідомляє про масове нарощування бойових сил російсько-терористичних сил на лінії зіткнення. Штаб проведення ООС взагалі заговорив про те, що тільки за два дні противник зосередив сили і кошти, еквівалентні двом танковим полиць, п'яти артилерійським дивизионам, а також велика кількість засобів ППО.

ОБСЄ підтвердити або спростувати ці факти не може чисто технічно - в зазначені українськими військовими місцевості (насамперед в районі Маріуполя) бойовики їх просто не пускають, а днями був втрачений черговий безпілотник (напевно, рахунок пішов вже на десяток не самих дешевих апаратів).

З іншого боку, навряд чи противник зараз вирішиться навіть на локальне загострення. А значить, швидше за все, знову продовжиться "бодання" в сірій зоні (де вона ще залишилася) і сутички дуже місцевого значення - зразок взяття під контроль Чигирей або Золотого-4.

Війна переходить у стадію турбують ударів у вигляді виставлення хв на лініях постачання в найближчому тилу, "полюванням" розрахунків ПТУРов за вантажівками і взагалі машинами, снайперська війна. До речі, судячи за повідомленнями з "того боку", наші снайпери потроху беруть ініціативу в свої руки і тепер потік загиблих від вдалих пострілів пішов у луганські та донецькі морги. А адже ще буквально півроку тому ситуація була прямо протилежна. Проте наше військове керівництво змогло переломити ситуацію насамперед за рахунок переформатування підготовки снайперів, відправки на фронт нових гвинтівок іноземного виробництва і, звичайно, антиснайперских комплексів (які настільки секретні, що досі немає жодної фотографії).

Фактично триває реалізація тактики вимотування противника. Адже вже цілком очевидно, що нині повністю грає на нас - і в плані зростання економіки в цілому і оборонпрому зокрема, і в плані підтримки Заходом (днями американські сенатори знову заговорили про додаткові $200 млн на оборону). Як тут не згадати сумнозвісні 55 французьких вертольотів, які продані нам в кредит на дуже вигідних умовах, ракетну програму, яка розвивається досить швидкими темпами, намітки для вирішення боєприпасної проблеми. Що стосується новинок оборонки, які вихлюпуються на непідготовленого обивателя практично кожен день, то тут присутній величезний елемент піару. Адже про багатьох речах фахівців і зацікавлених було відомо досить давно.

В той же час добре видно, що в "молодих республіках", навіть незважаючи на величезні російські грошові вливання, побудувати працюючу економіку не вдалося, відтік фахівців і населення в цілому (неважливо в РФ чи України) триває. Тому позиційна війна вигідна Україні, оскільки постійні бойові дії навіть рівня Чигирей дуже сильно вибивають і так не дуже великий людський ресурс збройних формувань. Дійшло до того, що в ЛДНР вже пішли розмови про перехід до контрактної армії на мобілізаційну. Мало того, продовження війни змушує Росію все більше втягуватися в підтримку своїх сателітів як ресурсний, так і найчастіше прямим втручанням силами своєї армії.

Однак, окрім протистояння на Донбасі, в України зараз у весь зріст постала інша проблема - контролю над Азовським морем. Користуючись "добросусідськими" довоєнними угодами росіяни влаштували справжній терор для суден, які йдуть як туди, так і назад з українських портів Маріуполь і Бердянськ.

В їх арсеналі насамперед багатогодинні затримки під приводом "перевірки документів", то під приводом видачі дозволу на прохід Керченською протокою. За минулий тиждень пройшов цілий сплеск думок, як країні вирішити цю проблему.

Президент запропонував діяти економічно і внести в санкційний список російські порти на Азовському узбережжі. Однак, як показує практика, з аналогічними заборонами на кримські порти ця тактика навряд чи ефективно спрацює проти Кремля. Коли російське керівництво вважалося з втратами? Хоч економічними, хоч людськими.

Більш радикальними виявилися думки експертів (причому настільки, що в адекватності деяких виникли деякі сумніви), які все суцільно наполягають на силове вирішення конфлікту. Тут і мінування фарватерів і проведення комерційних судів конвоями а-ля "Битва за Атлантику" періоду Другої світової війни. Щоправда, всі ці варіанти дуже далекі від реальності. Як показує досвід морської війни, міни не дуже надійний елемент оборони та можуть бути загрозою для власного судноплавство.

Варіант конвоювання виглядає взагалі не грані фантастики - варто визнати, що у нас немає кораблів, які змогли б реально забезпечити безпеку суден - ну, може, крім флагмана "Гетьман Сагайдачний". У "москитного флоту" явно не вистачить мореплавства. Та й з іншого боку - навряд чи українські моряки зважаться на пряме бій з російськими колегами, навіть на п'ятий рік війни.

В цілому ж ситуація на всіх фронтах виглядає неоднозначною - на сьогодні цілком очевидно, що Росія поки готова нести репутаційні, так і фінансові та людські витрати заради підтримки окупованих територій на Донбасі. І кінця і краю війні не видно.