Кому вигідно "конспірологічний цунамі" навколо вбивства Шеремета
Вбивство українсько-російсько-білоруського журналіста Павла Шеремета в центрі Києва — виклик для влади, не менш небезпечний, ніж загострення ситуації на сході України, нав'язливих страшилок про нібито неминучий запровадження воєнного стану або проваленого конкурсу з приватизації ОПЗ. В потенційні загрози для країни розбиралася "ДС".
Шапка горить
Отже, яка була інформаційна обстановка в день злочину? Офіційно генеральним прокурором Юрієм Луценком озвучені всього дві версії вбивства: професійна діяльність і спроба дестабілізації в Україні. Глава Нацполиции Хатія Деканоїдзе заявила, що її відомство розглядають "абсолютно всі версії". І лише радник міністра внутрішніх справ Зорян Шкіряк запропонував три варіанти: професійна діяльність, особиста неприязнь і "російський слід".
Не може не кинутися в очі, наскільки оперативно в самій РФ відреагували на факт вбивства. Високопоставлені коментатори — від Пєскова і Захарової до голів профільних комітетів Держдуми і ради федерації — вбивали дві тези: Україна — найнебезпечніша країна для журналістів та права на свободу слова; російський слід — це маячня і спроби "зробити неможливим діалог" між країнами.
Залишимо осторонь міркування про те, як на кому шапка горить, і позамежному цинізмі. Є факт: Павло Шеремет був громадянином РФ. І формально це дає привід російській владі коментувати його вбивство. Природно, у вигідному для себе ключі.
Погана новина для України полягає ось у чому: якщо "російський слід" дійсно мав місце, то шанси на розкриття злочину вкрай низькі. Досвід ФСБ (КГБ) і її вміння замітати сліди та докази — високі. І не варто забувати про кількість все ще не виявленої і не викритої агентури спецслужб Кремля в Україні і, визнаємо очевидне, її силових структурах.
Європейські друзі
Ще гірші наслідки в тому, що Україна потрапила під потужний пресинг Заходу. Заяви з приводу вбивства Шеремета зробили представник ОБСЄ Дуня Міятович (давня "подруга" України), Зовнішня служба ЄС, МЗС Франції... Європа вимагає якнайшвидшого проведення розслідування і пошуку винних. Європейські і міжнародні структури вже висловили, як прийнято говорити, "високу ступінь стурбованості проблемами свободи слова в Україні".
Не так і складно прогнозувати, що станеться, якщо розслідування затягнеться. Швидше за все, про безвізовий режим доведеться забути. Євроскептики завжди знайдуть спосіб пояснити, чому ЄС не надасть безвізовий режим країні, де в центрі столиці вбивають журналістів і не можуть знайти виконавців і замовників злочину. І можна не сумніватися, що вся міць російської агентури в Європі: від оплачуваних Кремлем ультраправих партій до "незалежних експертів" і просто "корисних ідіотів", приєднається до хору голосів, що потребують почекати зі зближенням з Україною.
Не виключено, що професійні борці за свободу слова пригадують Україні та вбивство Георгія Гонгадзе, при розслідуванні якого так і не вдалося встановити замовників, і вбивство Олеся Бузини, де аргументи звинувачення розсипаються.
Україну будуть квапити і паралельно... топити. Навіть якщо виявиться, що вбивство виконували не агенти Кремля, сам Кремль відпрацює дану ситуацію на свою користь і по повній програмі — і вже почав.
А що з нашого боку?
Протиставити цьому тиску ззовні можна тільки ідеальну роботу правоохоронців. А з цим є проблеми.
По-перше, в рядах самого МВС кадровий голод. Захоплення зовнішньою стороною поліцейської реформи — створенням патрульної поліції, призвело до того, що в країні гостро не вистачає оперативних і слідчих працівників. Додамо не завжди професійно проведену атестацію і створення нових антикорупційних органів — з системи МВС були вимиті професійні кадри: когось звільнили, хто перейшов на роботу в більш перспективний в кар'єрному плані правоохоронний орган. Але, на жаль, ні НАБУ, ні САП допомогти в розслідуванні справи Шеремета не зможуть. Апелювання до західних силовикам в даному випадку виглядає, м'яко кажучи, дивним.
По-друге, навіть наявні ресурси МВС ризикують задихнутися в потоці версій про причини вбивства.
Ось цю думку варто пояснити особливо докладно. Буквально за шість годин після скоєння злочину кількість конспірологічних версій вбивства перевищила розумні межі.
В соціальних мережах, ефірах телеканалів і на новинних сайтах були озвучені найрізноманітніші мотиви. Наприклад, що за всім стоїть Костянтин Григоришин (тому що журналісти "Української правди", де працював убитий, зустрічалися з олігархом в ресторані). Або про те, що Шеремет розслідував якісь дуже темні справи в Одеській області (і всі питання слід адресувати Михеилу Саакашвілі). Озвучені вже версії, що причину слід шукати в історії навколо невдалої приватизації ОПЗ і кримінальних провадженнях проти керівництва підприємства. І про те, що на місці вбивства підозріло оперативно виявилися журналісти "не того телеканалу".
І тут важливий момент — ефект від конспірологів навіть не нульовий, а негативний. Правоохоронцям доведеться перевірити кожну з озвучених версій. У МВС, ГПУ і СБУ просто не буде вибору — хоч одну не перевір, розслідувачі-аматори, користуючись своїм становищем "лідерів громадської думки" і "популярних блогерів", буквально заклюють силовиків, звинувативши їх в дурості і продажності.
Але в тому-то і справа, що перевірка кожної такої версії — це додаткові допити десятків і сотень людей, розшифровка записів з тисяч камер спостереження і телефонних розмов, sms і повідомлень за способами зв'язку через Мережу.
І тоді сподіватися на швидке розслідування не доведеться. І, на превелику радість Кремля (який, не виключаємо, і організував фактичний теракт у центрі Києва) Україна вкотре ризикує перетворитися в країну з більш ніж недоброю репутацією. Втрата дипломатичної підтримки за умови нового загострення на Донбасі — це як раз те, що потрібно Путіну.
