Шлюб за розрахунком. Може Тимошенко стати канцлером при президентові Зеленском
Топовою темою останнього тижня лютого стала комбінація під умовною назвою "передача влади від президента Зеленського канцлеру Тимошенко". Спочатку ми опишемо суть схеми, потім згадаємо її вигодонабувачів, а в кінці оцінимо її реалістичність.
Три кроки до "щастя"
Умовність тут насамперед у тому, що для реалізації цієї комбінації потрібно, щоб Зеленський переміг. Але припустимо, що цей пункт виконано. Тоді наступним пунктом йде внесення в Конституцію змін, які позбавляють президента якогось впливу на виконавчу владу. Іншими словами, перетворюють Україну в суто парламентську республіку, де президент грає суто декоративну роль (зате йому дозволять виступати з творчими звітами на корпоративах).
Цей пункт може бути реалізований вже нинішнім складом парламенту. За відповідний законопроект легко наберуться 226 (і навіть 300) голосів вже в травні - якщо в другому турі переможе кандидат Зе. І тоді у вересні, в перші ж дні осінньої сесії, можна буде остаточно закріпити ці зміни до Конституції 300 голосами (якщо буде отримано позитивний вердикт Конституційного суду).
Президент Зе такий закон, звичайно, підпише. Після цього настане черга третього, завершального пункту: парламент обере канцлера, який в одній особі буде поєднувати прем'єрські повноваження з тими, що були відібрані у президента. Головний претендент на роль канцлера - звичайно ж, Тимошенко.
Кого це ощасливить
Чутки про комбінації ЗеТ (Зеленський плюс Тимошенко) ходять вже досить давно. Але тепер вона вже обговорюється відкрито. Тому стали одразу кілька приводів.
Зокрема, сам Зеленський виступив 25 лютого з відеозверненням, в якому запропонував своїм виборцям самостійно обрати претендентів від його команди на головні посади в державі. "Заходь на ze2019.com або в "Команду Зеленського" - і пропонуй, хто, на твою думку, повинен бути прем'єр-міністром України, генеральним прокурором, головою СБУ, міністром закордонних справ, міністром оборони. Зробимо це разом", - закликав він.
Перед цим офіційний канал "Команда Зеленського" в Telegram провів зондаж думки симпатиків Зе, запустивши 21 лютого голосовалку "щодо такого варіанту подій: президент України - Володимир Зеленський, прем'єр-міністр Юлія Тимошенко". Щоправда, результати вийшли стремными: на ранок 24 лютого з майже 17 тис. проголосували 41% натиснули опцію "не треба" і ще 33% - "фу, жах" (і тільки 5% оцінили цей варіант як "супер", 13% - "нормально", 8% - "не знаю"). Після цього голосовалку прибрали, оголосивши її фейком - мовляв, питання не було узгоджено із Зеленським.
Підґрунтям для різноманітних домислів стало інтерв'ю міністра внутрішніх справ, члена політичної і військової ради партії "Народний фронт" Арсена Авакова, який відверто підтримав таку комбінацію (принаймні в її другому пункті). "Вважаю, якщо Зеленський переможе на виборах, процес переходу до парламентської республіки буде прискорено. Це ж декларує і Тимошенко", - заявив Аваков "Дзеркалу тижня". Він не виключив, що необхідні зміни до Конституції внесе вже нинішній парламент, і підкреслив: "Навіть цей парламент, на мій погляд, готовий підтримати парламентську республіку".
Звичайно, сам Зеленський не є бенефіціаром обрізання президентських повноважень по саме не можу. Однак у цьому можуть бути зацікавлені всі ті, хто не хоче другого терміну Петра Порошенка, але з побоюванням дивиться на перспективу президентства Тимошенко. Це і Ігор Коломойський, і той же Аваков, і ряд інших впливових осіб. Для них може бути найбільш вигідним зробити Тимошенко не президентом, а прем'єром, причому на своїх, а не на її умовах.
Нагадаємо, що лідер "Батьківщини" ще у червні минулого року висунула концепцію "парламентської форми правління канцлерського типу", при якій президент взагалі не потрібен, а його повноваження відходять канцлеру. Тимошенко збиралася стати президентом і потім провести конституційну реформу через референдум, після чого планувала забезпечити своїй партії перемогу на парламентських виборах - і на правах лідера цієї партії стати канцлером.
Комбінація з президентом Зе, за задумом її авторів, стримає амбіції Тимошенко. Насамперед, вона не посидить в президентському кріслі - туди посадять Зе. Крім того, не вона особисто буде ініціатором конституційної реформи, а депутати з різних фракцій і груп. Та й проводити цю реформу буде не Тимошенко через референдум, а парламент. Нарешті, реформа буде прописана не так, як хоче лідер "Батьківщини", а так, як хочуть вигодонабувачі комбінації з Зе. Зокрема, зняти канцлера буде дуже легко, тому він/вона буде жорстко залежати від правлячої парламентської коаліції і не зможе встати над нею.
Перешкоди на шляху
Для реалізації цієї комбінації необхідні узгоджені дії всіх учасників, включаючи Зе і Тимошенко. З боку Зе не повинно бути перешкод - для нього загалом-то звично грати не свою, а чужу гру. Але зовсім інша справа - Тимошенко. По суті, вперше за багато-багато років її перетворюють з суб'єкта і, більш того, режисера політичних подій в їх об'єкт - пішака на чужій шахівниці, нехай навіть цю пішака рухають у ферзі.
Лідер "Батьківщини" розраховувала з допомогою конституційної реформи пересісти з крісла президента в крісло канцлера, щоб сконцентрувати в своїх руках президентські і прем'єрські повноваження (такого не мав навіть Кучма - ні будучи прем'єром, ні будучи президентом). Замість цього вона отримує перспективу стати звичайним прем'єром з тим лише відмінністю, що вона буде залежати не від президента і парламенту (що, до речі, дозволяє маневрувати і проводити власну політику), а виключно від Верховної Ради. Яка тепер зможе робити все, що захоче, і притому ні за що не відповідати.
Ну і в суто особистісному плані для Тимошенко образлива вже сама ідея отримати прем'єрство як подачку від Зе. Показова реакція Юлії Володимирівни, коли на прес-конференції 22 лютого її запитали про ставлення до Зеленському і про те, чи прийме вона його пропозицію зайняти посаду прем'єр-міністра (якщо він переможе на виборах і виступить з такою пропозицією). Тимошенко перш за все барвисто і з почуттям живописав, як небезпечно обирати цього кандидата, і назвала його "експериментом, який несумісний з життям України". А щодо можливого прем'єрства відповіла сухо й лаконічно: мовляв, ділити посади до того, як закінчились вибори, дуже передчасно.
Але припустимо, що у впливових осіб, що стоять за цією комбінацією, знайшлися переконливі аргументи для Тимошенко - і всі актори, включаючи її, почали ретельно грати свої ролі. Цього ще далеко не досить, щоб Зе переміг у другому турі. Наприклад, зараз не ясно навіть, що гірше для Зе: якщо Тимошенко перед другим туром запропонує своїм симпатикам проігнорувати другий тур або ж якщо вона виступить на підтримку Зе. Результат може виявитися зворотним очікуваному: багато симпатиків Зе, почувши про союз між їх улюбленцем і Тимошенко, з горя просто не прийдуть на дільниці. Ймовірність такого варіанту посилиться ще більше, якщо симпатики Зе прознают про плани Зе просунути Тимошенко на посаду прем'єра. Та голосовалка, про яку згадувалося вище, виразно це показала.
Нарешті, вся ця комбінація може розвалитися через невпевненість її бенефіціарів у своїй здатності отримати від неї бажану вигоду. Насправді той же Коломойський може вважати більш надійним варіантом провести Зе на пост президента - і залишити його там, нічого не змінюючи в Конституції. А де-факто (нехай і не де-юре) все управління президентською гілкою влади віддати прем'єру, яким може стати зовсім не лідер "Батьківщини", а, скажімо, Ігор Палиця - вірний і до того ж перевірений у справі (на посаді голови Одеської ОДА).
З іншого боку, в комбінації ЗеТ зовсім не видно інтерес лідера "Народного фронту" Арсенія Яценюка. У якого, незайве нагадати, є свої давні й досить вагомі причини не любити Тимошенко і не бажати їй посту канцлера. Яценюк точно ще занадто молодий, щоб йти на політичну пенсію. А політик з амбіціями завжди воліє створювати вікно можливостей собі, а не прокладати рейки для чужого паровоза. Тобто голосування фракції НФ за реалізацію описаної вище схеми в нинішньому парламенті видається дуже малоймовірним, а без голосів фракції схему буде запустити практично неможливо.
