Чим відрізняються задачі США і Коломойського в Україні. Чому розколовся "третій майдан"
По-перше, при всій великій кількості партій і громадських організацій, подвязавшихся забезпечити масовість акції, число учасників 17 жовтня склало всього кілька тисяч чоловік. Багато з них виявилися проплаченими і в 15:00, після одержання грошей, відразу ж зникли (деякі при цьому скаржилися, що отримали лише частину обіцяної суми).
Один з організаторів, голова правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін вранці 18 жовтня вибухнув жалібним постом у "Фейсбуці". "Що ми повинні були зробити інакше, щоб конкретно ви прийшли на вчорашню акцію? Ваш коментар справді важливий, щоб наступного разу ми не допустили ті ж помилки... будь Ласка, допоможіть нам (команді ЦПК) зрозуміти, що ми могли зробити по-іншому, щоб ви вчора були на акції", - звернувся він до своїм фоловерам, яких у нього, як показує лічильник, аж 75 тис.
По-друге, між організаторами цьогорічної акції стався публічний розкол. Приводом стали зіткнення з нацгвардейцами групи осіб, які називають себе "внутрішнім корпусом" батальйону "Донбас" і керованих народним депутатом з "Самопомочі" Семеном Семенченко. Перші сутички сталися під вечір 17 жовтня, наступним ввечері відбулися нові.
Той же Шабунін увечері 18 жовтня поспішив відмежуватися від подібних союзників. "Насильницькі методи протесту неприйнятні, - заявив він у "Фейсбуці". - Наголошуємо, що ЦПК не має ніякого відношення до мобілізаційних наметів на Грушевського, ми не були свідками подій, які відбулися сьогодні ввечері під ВР. Однак ми закликаємо поліцію не застосовувати силу до громадян, а учасників акції - не провокувати насильство. Ми не поділяємо будь-яких інших додаткових вимог учасників акції, крім озвучуваних організаторами з самого початку, а саме: створення антикорупційного суду, скасування депутатської недоторканності і реформа виборчого законодавства. Будь-які відмінні від цих вимог є власною позицією та ініціативою тих, хто їх озвучує. Ми не збираємося брати участь у будь-яких провокацій, захоплювати держустанови і закликаємо політиків утриматися від цього".
У тому ж дусі став висловлюватися і один з головних ініціаторів акції "17.10.17" Мустафа Найєм. Раніше ні він, ні Шабунін своїх партнерів по акції не критикували, хоча напевно знали про плани того ж Семенченко, який підбурював киян бути "злими і нетолерантними" і розраховував змусити владу погодитися на дострокові перевибори парламенту. Більш того, Найєма та Шабунину теж хотілося не тільки трьох початкових вимог акції, але і дострокових перевиборів.
Причина виниклого розколу в тому, що серед організаторів акції є два табори, що орієнтуються на різні центри впливу. Один табір інтенсивно комунікує з західними посольствами та прислухається до їхньої позиції. До цього табору можна зарахувати Найєма і близьких до нього депутатів (Сергій Лещенко, Світлана Заліщук та ін), громадських діячів типу Шабуніна, лідера "Самопомочі", мера Львова Андрія Садового і деяких (але не всіх) парламентаріїв від його партії. Вони по своїй натурі не схильні до силових акцій, так і західні посольства чітко дали зрозуміти, що їм не потрібна політична дестабілізація і що не можна виходити за рамки мирного протесту і трьох вимог. Шабунін фактично просто озвучив цю позицію. Мовляв, влада необхідно трохи полякати, підштовхнути до певних кроків, але не більше.
До другого табору належать депутати ВР Семен Семенченко та Єгор Соболєв із "Самопомочі", позафракційні Володимир Парасюк, Юрій Дерев'янко, Юрій Левченко. Нерідко їх пов'язують з Ігорем Коломойським, хоча ще з часів організованої ними блокади Донбасу можна почути і підозри про їхні зв'язки з ФСБ РФ. Коломойському, який потрапив під жорсткий прес влади і залишився без будь-яких козирів, зараз кров з носу потрібна дестабілізація, яка привела б до "перескладанню карт". Тому табір Семенченко був з самого початку налаштований домогтися дострокових перевиборів. А коли з'ясувалося, що акція не користується великою підтримкою киян, діячі з цього табору спробували порушити силове протистояння. Природно, табір Найєма побоявся відповідальності і тут же включив задній хід.
А в самому смішному становищі опинився Міхеїл Саакашвілі. Він чув і з боку табору Найєма, і з боку умовного табору Коломойського запевнення в тому, що якщо зараз у Києві відбудеться революція, то він стане її лідером. Ось він і старався, виступав з полум'яними промовами. А тепер він, схоже, не дуже потрібен ні тим, ні іншим. Тим більше, що всі вимоги, озвучені протестувальниками, вже вирішуються в політичній площині. Зокрема, запущений процес позбавлення депутатів недоторканності. А що стосується виборчого закону та антикорупційних судів, то йде робота над відповідними законопроектами. Тобто Саакашвілі і компанія могли б вже сказати "самому останньому третього майдану" - всім спасибі і всі вільні. Однак, судячи з усього, цього не станеться - радикальне крило Семенченко і Соболєва залишиться жити під ВР "до переможного", а ось ліберальна частина, швидше за все, "з'їде". Зважаючи на те, що наступний тиждень не пленарний і зчинити бучу просто не буде з ким, то намети під ВР якщо й залишаться, то будуть пустувати. І радикалам з "останнього третього майдану" доведеться попотіти, щоб придумати, як вдихнути в нього життя.
