Колапс ГЛОНАСС. Коли російські військові залишаться без супутникової навігації
Після того як в 2014 р. Кабінет Міністрів України призупинив дію міжурядового договору з РФ про кооперацію між підприємствами оборонної промисловості, підписаний ще в листопаді 1993 р. в Росії стартувала ціла федеральна програма імпортозаміщення.
При цьому замінити вироби українського військово-промислового комплексу планувалося дуже швидко. Причому відразу з кількох дуже важливих напрямках: насамперед це стратегічні ракетні комплекси. Той же РС-20 (він же за натовською класифікацією SS-18 "Сатана") розроблено у дніпропетровському КБ "Південне" і проводиться там же в Дніпрі — на "Південмаші". До речі, на тлі позбавлення від радянських і російських найменувань (чого вартий, наприклад один Kyiv, а не Kiev) їх назви виглядають як мінімум дико, але цілком в руслі розуміння процесів червоними директорами, які і нині при владі.
Досить важливим елементом боєготовності російського "ракетного щита" є системи управління від харківського "Хартрону". Ще з радянських часів підприємство є розробником і постачальником подібних елементів для міжконтинентальної балістичної ракети УР-100Н і всього громадянського парку російських ракет. Якщо торкатися ракетної теми, то можна додати, що система прицілювання для стратегічного ракетного комплексу "Тополь-М" розроблена на київському заводі "Арсенал".
Справді критичною є залежність російських кораблебудівників від миколаївського науково-виробничого комплексу газотурбобудування "Зоря-Машпроект", а також вертолітних двигунів і комплектуючих, вироблених запорізьким концерном "Мотор Січ".
Зрозуміло, що за п'ять років вдалося дещо замістити деякі позиції — де-то шляхом закупівель в тій же Україні за сірими схемами через ряд країн (це стосується, зокрема, запорізьких двигунів), де реальної розробкою компонентів і агрегатів.
Але на розрив військово-технічних зв'язків з Україною наклалося і ще одне — західні санкції, введені за анексію Криму і війну на Донбасі. Ось тут це вже не підтримання в строю окремих зразків озброєння, а конкретні перспективні напрацювання, завдяки яким Росія намагається зачепитися за пул наддержав.
І тут все набагато гірше. Принаймні, якщо уважно почитати західні та російські видання. Так, буквально днями американський кабельний і супутниковий телеканал новин бізнесу CNBC повідомив, що Росія зіткнулася з нестачею вуглецевого волокна для виробництва гіперзвукових ракетних комплексів "Авангард".
За даними CNBC, углеволокно російського виробництва здатне витримати екстремально високих температур гіперзвукового польоту, тому міноборони шукає постачальника сировини за межами країни.
І саме тому обсяги їх можливого виробництва будуть скорочені. Посилаючись на звіт американської розвідки, журналісти каналу стверджують, що фактично зараз план виробництва ракет до цього комплексу знижений до 60 одиниць.
Варто нагадати, що "Авангард" є одним з лінійки "диво-зброї", володіння яким, на думку президента Путіна, дозволить Росії мати перевагу перед колективним Заходом. Так, в ході послання Федеральним зборам Володимир Путін оголосив про початок серійного виробництва комплексів — планується, що перший буде готовий до 2020 р., а перші 12 комплексів повинні бути прийняті на озброєння в 2027 р.
І ще. Власні комплекси гіперзвукових ракет США планують поставити на озброєння вже в 2023 р. Зараз активно йдуть випробування нової зброї, і американці цілком впевнені, що поставлені терміни реальні. Що, втім, і не дивно — на тлі згортання російської економіки вливання в американський військово-промисловий комплекс в останні роки зросли досить значно.
Або, наприклад, ситуація з системою супутникової навігації ГЛОНАСС. Запущена ще в СРСР у 1982 р., нині система, навіть за словами російських військових експертів, перебуває в жалюгідному стані. Це зафіксували і російські законодавці. Так, 18 червня прийняли необхідні поправки до фінансування систем ГЛОНАСС-К2. Як виявилося, з-за різкої нестачі імпортних комплектуючих виробництво супутників буде призупинено, а виділені кошти підуть на імпортозаміщення цілого ряду деталей і агрегатів.
За словами фахівців, проблема російських супутників ГЛОНАСС — в електроніці. Справа в тому, що на 2014 р. частка іноземної електроніки в російських супутниках зв'язку досягала 70%. До того, як Захід наклав санкції, її досить вільно купували в США, але з 2014 р. такі поставки припинилися, тому що тепер на них вимагається отримання ліцензії Державного департаменту.
У 2018 р. керівництво АТ "Інформаційні супутникові системи" отримало величезні кошти і пообіцяло до 2021 р. розробити супутник ГЛОНАСС-К2 на вітчизняних комплектуючих. Тепер же, судячи з рішенням Держдуми, ця дата відкладається на невизначений час. Справа в тому, що повністю позбутися від іноземних компонентів не вдалося і навіть зараз вони складають 40%.
А тим часом розрахунковий термін служби супутника ГЛОНАСС складає всього сім років, і вже зараз у російських військових (основного, так би мовити, споживача) з'являються серйозні проблеми з охопленням сигналом. А як тільки супутники почнуть масово падати, росіяни взагалі можуть опинитися без військового космосу і будуть змушені користуватися американським GPS.
І так — незважаючи на те, що російські ЗМІ на кожному куті говорять про перевагу над американцями, американські супутники GPS працюють набагато довше — деякі вже відпрацювали на орбіті з 25 років.
А що таке проблеми з ГЛОНАСС у військовій сфері? Під цю систему заточені буквально все більш або менш сучасне озброєння російської армії — від безпілотників до коригованих ракет і снарядів. І будь-який збій призведе до того, що різко погіршиться точність попадання, яка і так була невисокою. Так, точність визначення координат у ГЛОНАСС нижче, ніж у GPS: 3-6 м похибки проти 2-4 м.
А ще є супутниковий зв'язок і навігація, яка широко використовується як в ході інтервенції в Сирії, так і на Донбасі. На тлі різкого посилення можливостей української армії за рахунок поставок з США високотехнологічних новинок типу радіостанцій "Харріс", РЛС, систем супутникової навігації такі проблеми з ГЛОНАСС явно підвищують загальні можливості наших збройних сил.
