Бій колаборантам по-зеленому. За що "слуги" хочуть карати українців на Донбасі та в Криму
"Слуги народу" зареєстрували в парламенті два законопроєкти, що криміналізують колабораціонізм в Україні, проте цей термін дуже широко трактується, а покарання за деякі види діяльності в окупації та заперечення факту агресії взагалі суперечать міжнародному праву
24 лютого колектив із кількох десятків "слуг" вніс до Верховної Ради законопроєкти №5143 та № 5144, які встановлюють кримінальну відповідальність за заперечення збройної агресії проти України та окупації її територій ,а також криміналізують різні види колабораціонізму. Під цим терміном маються на увазі заклики до підтримки дій і рішень держави-агресора, відмова від визнання суверенітету України на окупованих територіях та інше.
Санкції у проєктах передбачають від 15 років позбавлення права обіймати певні посади до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна (за виконання посадових обовʼязків на непідконтрольних владі України територіях). До трьох років вʼязниці передбачено за пропаганду в навчальних закладах. Крім того, в законі прописаний порядок ліквідації політичних партій, а також громадських, благодійних та релігійних організацій, викритих у співпраці з державою-агресором.
Якщо законопроєкт №5143 професійні юристи називають таким, що відповідає вимогам вітчизняного законодавства та міжнародних норм та договорів, то з законопроектом №5144 — зовсім інша ситуація: він порушує права людини, заявив у коментарі для "ДС" Ігор Чудовський, керуючий партнер Адвокатського обʼєднання "Чудовський та партнери".
Прибиральниці та сантехніки як підспівувачі агресору
"До Кримінального кодексу України вводиться нова стаття 111-1. На мою думку, її окремі положення порушують права особи на свободу думки, слова та свободу вираження своїх поглядів та переконань, що передбачено статтею 34 Конституції України та статтею 10 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Зокрема, у частині 1 статті 111-1 ККУ зазначено: "Публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України". Тобто навіть якщо особа буде публічно виражати свою особисту думку з цього приводу, вона може бути притягнута до кримінальної відповідальності за свої особисті погляди на ситуацію, що вже восьмий рік триває на заході нашої країни", — каже Чудовський.
Проте заперечення збройної агресії, за яке пропонується суворо карати — далеко не найспірніший пункт у документі. Фактично одною з його статей передбачається відповідальність за те, що людина на окупованій території влаштувалася працювати в окупаційну адміністрацію, умовно кажучи, сантехніком або прибиральницею.
"У частині 2 статті 111-1 передбачена кримінальна відповідальність за "добровільне зайняття громадянином України посади, не пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора". Тобто, виходячі з данного формулювання, навіть якщо особа влаштується на роботу прибиральницею в один із "державних органів" так званої ЛНР/ДНР, ії дії вже будуть мати склад кримінального правопорушення. Тут може мати місце порушення права особи на працю, оскільки тимчасово окупована територія України усе одно вважається територією України, і у випадку відсутності інших варіантів працевлаштування на тимчасово окупованій території України, вона не зможе влаштуватись до "державного органу" так званих ЛНР/ДНР лише задля можливості вижити, навіть на посаду, яка жодним чином не може заподіяти шкоди державній безпеці та інтересам України", — додає експерт.
Вже зараз у судах на підконтрольній Україні території слухають справи жителів окупований територій, які змушені заробляти собі на життя там, причому зовсім не роботою в тамтешніх "міліції" чи окупаційний адміністрації, каже Чудовський.
"Зараз Білокуракинським райсудом розглядається справа, в якій Черкаське СБУ звинувачує власника інтернет-провайдера в тому, що в окупованому Лутугинському районі на Луганщині він сприяв терористам, надаючи їм послугу доступу до інтернету. Справа ось у чому: є голандська фірма Wright, яка надає IP-адреси на сході Європи, тобто в Білорусі, Україні, Казахстані, Росії, країнах Балтії. В Україні є кілька юридичних та фізичних осіб, які передають ці адреси в субаренду, в тому числі вони це робили на Луганщині ще з 2005 року. Підприємець, якого судять за "сприяння терористам", змушений виживати на окупованій території, маючи батьків за 80 років, дружину та двох дітей на утриманні, він просто не може звідти виїхати, і це єдине джерело заробітку для його родини", — розповідає Чудовський.
Згаданих експертом випадків, як він стверджує, дуже багато, а в нових законопроектах хочуть розширити трактування поняття колабораціонізму, за яке можна притягати до відповідальності. Тобто хтось працює на окупованій території, платить податки місцевій "владі" (інакше заберуть "на підвал"), і таким чином нібито фінансує терористів. Проте в 2015 році Україна зверталась до ПАРЄ, щоб та визнала ЛНР і ДНР терористичними організаціями, але отримала відмову, оскільки нас запитали, якими будуть правові наслідки цього кроку. Умовно кажучи, сантехнік щось підремонтує в захопленій райадміністрації, і він стане колаборантом, і таких може бути дуже багато. Тобто треба відділяти зерно від полови: якщо людина взяла зброю, влаштовувала теракти, своїми діями сприяла окупації — це злочин, а описані вище випадки — зовсім інша річ.
Рєзніков — проти, "слуги" — за
На гібридний характер колабораціонізму на Донбасі звертає увагу політичний експерт Євген Магда у своєму коментарі для "ДС", відзначаючи, що обидва проекти "слуг" зʼявились після схожого проєкту "Європейської солідарності", і суперечать позиції міністра реінтеграції та окупованих територій Олексія Резнікова.
"Колаборантство може носити лише гібридний характер, бо в нас нема стану війни, і якщо ухвалять ці проекти, то в мене великі сумніви, що вони будуть працювати. До того ж, ці проєкти — мавпування документу, який раніше запропонувала "ЄС", що "слуги" робили неодноразово, починаючи з "турборежиму" восени 2019 року. Варто згадати й позицію Олексія Рєзнікова: він говорить про те, що терміну "колаборант" нема у міжнародному праві, й тому його не може бути у законі про перехідне правосуддя, а в згаданих законопроєктах воно якраз є основним, тобто позиції очевидно протирічать одна одній", — каже Магда.
"Якщо ці документи буде ухвалено з тими санкціями, які в них зараз прописані: довічне увʼязнення, конфіскація майна і так далі, то виникає питання — а як ми будемо здійснювати реінтеграцію окупованих територій. Як історик за фахом можу пригадати, що радянська влада у боротьбі з ОУН-УПА робила ставку на постійні амністії, а не лише на каральні операції. В згаданих проектах ми бачимо зовсім протилежні акценти", — підсумовує експерт.
