Коли Савченко заявить про один народ і дві мови
В Україні все частіше трапляються скандали, пов'язані з обмеженням прав громадян, які розмовляють українською. Останній такий приклад — конфлікт, що виник між відвідувачем і адміністрацією одного з харківських ресторанів мережі mcdonald's. Питання про використання державної мови виник нещодавно і в столичному "Охматдиті". Часто скаржаться в соцмережах на небажання обслуговувати їх рідною мовою в різних магазинах і закладах і десятки інших громадян. У підсумку складається враження, що суспільство в цілому після різкого патріотичного сплеску в 2013-2014 рр. повертається на більш звичні для нього пострадянські традиції. І що найнебезпечніше, цьому не перешкоджають влади. Адже за два роки так і не з'явилася настільки необхідна програма м'якою українізації країни.
На перший погляд, випадок, що мав місце в харківському громадському харчуванні, де персонал відмовився обслуговувати відвідувача українською мовою, а також інші схожі приклади носять побутовий характер. Мовляв, у офіціанта або продавця в магазині був поганий настрій, і він просто зігнав свою злість на клієнті. Цілком можливо, так воно і було. Тим не менш такі приклади відображають ставлення начальства цих закладів, для якого, судячи з усього, мова спілкування клієнтів значення не має, — "зрозуміють і російською". А тут вже починається компетенція держави, в обов'язки якого входить контроль за дотриманням Конституції та законів, спрямованих на захист прав споживачів. Ось тільки ніякі заходи стосовно бізнесу, ображаючого свого споживача, ніхто не застосовує. Самі підприємці кивають на закони роботи ринку, мовляв, якщо людині не подобається, що сайт продавця не переведений на українську мову, то він може там не купувати. А особливо активних клієнтів, прямо вимагають від бізнесу надання сервісу державною мовою, просто футболять, називаючи "упоротыми". Саме так нещодавно надійшов співробітник однієї з найбільших торговельних мереж з звучним електронним назвою. І це при тому, що ось уже три роки адміністрація цього підприємства обіцяє своїм клієнтам запустити українську версію сайту.
Причин, чому Україна повертається до пострадянського байдужості в мовному питанні, можна виділити декілька. По-перше, тим, хто і до цього розмовляв російською, просто лінь переходити на українську, оскільки ніяких стимулів для цього немає. По-друге, багато україномовні громадяни в силу свого байдужості миряться з тим, що їх обслуговують, у тому числі і в державних органах, російською. Мовляв, отже все зрозуміло, навіщо скандалити без причини.
По-четверте, запущена на початку 2014 р. інформаційна кампанія, в якій, серед іншого, був прописаний і гасло "Дві мови — одна країна" зіграла злий жарт проти державної мови. Багато патріоти вирішили, що мова спілкування, обслуговування в цілому комунікації, особливого значення не має, якщо ти волонтер, жертвуєш на АТО або сам служиш у зоні бойових дій. У 2014 р. ця тема дійсно не мала значення, оскільки необхідно було об'єднати всі здорові сили суспільства для боротьби з окупантом. Але зараз, коли Україні необхідно приділяти більше уваги не тільки вогневої, але й інформаційно-смисловий обороні, саме роль української мови виходить на перший план.
І тут ми повертаємося до конкретних прикладів, де порушуються права державної мови у різних сферах життя. Практично у всіх схожих ситуаціях інша сторона конфлікту акцентує увагу на тому, що це надумана проблема і її можна ігнорувати. І цілком логічно, що прихильники дотримання законів і своїх прав з цим не погоджуються. Оскільки у відведенні ролі української мови другорядної ролі і криється головна небезпека не тільки для української, але й для національної безпеки в цілому. Навіть якщо ця другорядність не продиктована агресивним настроєм конкретних громадян проти українського. Нагадаємо, що межа АТО зараз проходить умовного кордону найбільш русифікованих регіонів України, включаючи окупований Крим. Тому зв'язок очевидна.
Про реальну небезпеку говорить вже той факт, що побутові конфлікти на мовному ґрунті знову стали повсякденною реальністю, і їх стає все більше. Що рано чи пізно використовують окремі політики. Наприклад, Надія Савченко, вже і так без угаву повторює ключові месиджі Кремля.
