Коли керівництво АТО навчиться поважати добровольців з ПС
Реакція військового керівництва України на загибель відомого оперного співака Василя Слипака, воював в рядах ДУК, в черговий раз продемонструвала невміння влади вчитися навіть на власних помилках. Адже два тижні тому, коли в результаті обстрілу шахти "Бутівка" загинули четверо бійців ПС, Генштаб також зробив вигляд, що ці втрати його не стосуються. Тим самим генерали спровокували на свою адресу шкал критики як з боку активістів ПС, так і з боку громадськості. Чому за підсумками цієї історії штаб АТО так і не зробив жодних висновків — питання риторичне. Але якщо українські воєначальники і надалі будуть ігнорувати загибель "позаштатних бойових одиниць", то ризикують втратити настільки цінною для них підтримки добровольців.
Нагадаємо, що про загибель відомого баритона паризької опери Василя Слипака стало відомо вчора, близько 6 годин ранку. До 11.00 цю інформацію підтвердив товариш Слипака. Тим не менш в обід, на своєму традиційному брифінгу, спікер АТО Андрій Лисенко заявив, що "за останню добу загинули в зоні АТО немає". Враховуючи суспільний резонанс, що виник навколо загибелі Слипака, таке повідомлення виглядало відвертим знущанням. Спіч Лисенко в черговий раз підтвердив, що прес-служба АТО займається банальною озвучкою того, що їй надсилають з Генштабу. А сам спікер АТО ніколи не обтяжує себе пошуком або уточненням даних про втрати наших військових. Загибель Слипака була офіційно підтверджена лише до 15.00 години, коли керівництво Генштабу вже не могло робити вигляд, що це питання їх не стосується. Але осад все одно залишився.
Конфліктна ситуація, в якій знову опинився і ПС, і Генштаб, безумовно, непроста і знайти вихід з неї, на перший погляд, дуже складно. Головним чином тому, що де-юре ДУК ПС залишається незаконним воєнізованим формуванням. Звідси і небажання Генштабу озвучувати яку-небудь інформацію, включаючи втрати, що стосуються цього підрозділу. Проте де-факто ДУК діє в зоні АТО з мовчазної згоди та політичного і військового керівництва країни. Більше того, усі свої дії лідери цього підрозділу погоджують з командирами частин ЗСУ, діючих на передовій. До того ж бійці ДУК, за свідченнями багатьох військових експертів і командирів ВСУ, є найбільш боєздатною частиною сил АТО і особливо корисні в розвідці і диверсійній роботі. Всі ці фактори і пояснюють, чому влада миряться з існуванням цього військового формування.
У цьому контексті важливо відзначити неоднорідність складу ДУК.
Іншими словами, це найбільш мотивована частина сил АТО. Адже бійці ДУК на відміну від контрактників ВСУ не отримують заробітну плату. Тому влада може ігнорувати таких співгромадян, враховуючи їх нелегальний статус в зоні АТО, але не може їх ігнорувати державу в цілому.
Проблему можна вирішити дуже просто. Але для цього керівництву Генштабу треба досягти з командирами ДУК кількох важливих усних угод. Головне з них — інформаційна подача можливих майбутніх втрат серед бійців Корпусу. Приміром, у щоденному зведенні про поранених і загиблих бійців ДУК можна згадувати як про добровольцях, якими вони і є. Крім того, Генштабу слід припинити ганебну практику публічних заяв про те, що ДУК в зоні АТО немає і бути не повинно, про що говорив спікер Лисенко після загибелі чотирьох бійців Корпусу в першій половині червня.
Краще всього, якщо командування АТО взагалі не буде згадувати про ДУК. Навіть у відповідях на критику з боку диванних стратегів, які звинувачують штаб АТО в зраді добровольців. Тим більше що такі крикуни можуть банально виконувати чиєсь замовлення. Що стосується матеріального і збройового забезпечення бійців ДУК, то тут, судячи з усього, особливих проблем між Міноборони і керівництвом Корпусу немає. Залишилося лише належне визнання заслуг загиблих і тяжкопоранених бійців ДУК. Але і це питання можна вирішити, наприклад, за допомогою закритих указів про нагородження. Таким чином, держава виконає свій обов'язок перед громадянами-патріотами, заплатившими за його збереження своїм життям чи здоров'ям.
