Батіг і пряник. За що Байден лякає Україну зняттям санкцій антиросійських
Голландський прем'єр Марк Рютте скинув на голову Україні лопату снігу, коли сказав, що Нідерланди, найімовірніше, не ратифікують угоду про асоціацію ЄС і України. Хоча це далеко не перший випадок за спливала тиждень, збурює "зрадофилов", на тлі здавалося б успішної кредитної кампанії.
Так, можна згадати про предоставлениии Україні довгоочікуваного третього траншу в рамках кредитної програми МВФ. Невизначеність, яка тягнулася слідом за роздумами ради директорів, викликала масу розмов і пересудів. Логічних і відверто зрадофильских.
Раціо ж у тому, що Фонд тягнув, реагуючи і сигналізуючи на темпи равлики в контексті реалізації реальних, а не по більшій частині "вторинних", структурних реформ в економіці, держуправлінні. Природно, що кредитор хоче бачити гарантії повернення грошей.
Кредит Україна отримала. Кошти зайшли на тлі старту 71-ї Генасамблеї ООН. Фонду і Штатам необхідно відправити українське керівництво на найбільший міжнародний форум не в ролі приниженого і покараного, але партнера, який користується підтримкою. Неприємні слова голови організації Transparency International по боротьбі з корупцією Хосе Угаса про те, що транш МВФ Україні - це політичне рішення, оскільки Київ не продемонстрував досить прогресу в проведенні реформ, у цілому справедливі.
Так чи інакше, мільярд МВФ було отримано, що розблокує отримання ще мільярди від ЄС і 600 млн від інших кредиторів. Але. Це не означає, що владі вдалося обвести наївний Захід навколо пальця. По-перше, партнери в Штатах і Європі - далеко не наївні. По-друге, в останні дні сталася низка подій, яка змушує задуматися про більш жорсткому примусі до реформування держави з боку Вашингтона і Брюсселя, втомлених від кивків на війну і масштабної поки що невиліковною корупції.
Назвемо декілька з таких "сигналів", які не є пунктами єдиною стратегією роздратованого Заходу, але в першу чергу закономірною реакцією на об'єктивну реальність в Україні.
Перед візитом президента в Нью-Йорк один з надійних друзів України - Канада - раптом зачинив вже приоткрывшуюся двері візової лібералізації. Міністр імміграції громадянства та біженців Канади Джон Маккалум повідомляє сумну звістку про те, що уряд цієї північноамериканської країни в осяжному майбутньому не скасує візи для українців. "Враховуючи важливість відносин Канади з Україною, чиновники уважно стежать за міграційними тенденціями і ситуацією в Україні. На даний момент Україна не відповідає необхідним вимогам, які Канада застосовує для оцінки готовності країни до скасування віз. В результаті наш департамент не планує офіційно розглядати візові запити України в найближчій перспективі", - констатував Макклум.
Гранично відверто. Оттава вирішила поки поспостерігати за успіхами України через вічко. Коли настане час, двері знову відкриють.
Вже в Нью-Йорку проходить продуктивна розмова Порошенка з віце-президентом США Джозефом Байденом, після якої Україна отримує ще мільярд доларів у вигляді кредитних гарантій. Втім, це не наслідок шарму глави держави, а відповідна процедура - після траншу МВФ США дають мільярд від себе особисто. Однак Байден також дав зрозуміти, що терпіння партнерів на кінець, маніпулюючи при цьому євроінтеграційними прагненнями України. Зокрема, віце-президент відзначив, що ряд країн ЄС будуть тільки раді скасування антиросійських санкцій. А підкріплять їх в цих настроях низькі темпи реформування і корупція в Україні. "Якщо у Євросоюзу буде привід, мінімум п'ять країн прямо зараз можуть сказати, що хочуть скасування введених проти Москви санкцій", - заявив він.
До речі, якщо президент Словаччини Андрій Кицька в ООН висловив підтримку Україні і намір допомагати і співпрацювати надалі, то словацький прем'єр Роберт Фіцо заявив, що Київ, мовляв, гірше Росії виконує "Мінськ", а значить, пора санкції вже зняти. Остання заява, в принципі, демонструє реальний настрій без мішури і дипломатичних реверансів.
Що стосується застереження Байдена, то, як вірно зауважив фахівець відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital Сергій Фурса, американський чиновник не погрожував скасуванням санкцій, але дав зрозуміти, що час ігор пройшло, і Україна в майбутньому насправді може залишитися один на один з Москвою. Без європейської або американської підпори за спиною. "І це означає лише те, що якщо українська влада буде себе погано вести, то одного разу Байден, або той, хто прийде на його місце, просто не подзвонить. Санкції потрібні Україні. Дуже потрібні. Хто б що не говорив, а саме тиск Заходу зупинило Путіна. А, значить, з'явився ще один спосіб тиску на владу для реалізації реформ. Крім грошей МВФ. Щоб хтось не думав, що ось транш отримали, тепер можна і е-декларування тому відкатати. Дідусь Байден каже, що не можна", - написав Фурса в Facebook.
А Європа вже брикає. Навесні цього року ЄС і українці шуміли після референдуму в Нідерландах, на якому 61% прийшли на голосування голландців виступили проти угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом. Амстердам, який офіційно тримає бік Києва, говорив, що не все так страшно і необов'язково блокувати угоду. Проте ось 22 вересня прем'єр Марк Рютте, виступаючи в парламенті, сумно визнає, що угода в результаті ратифікована не буде. Це не катастрофа глобального значення, бо як демарш Нідерландів стосується двосторонніх відносин у рамках угоди. Але так. Як політичний жест, заява - серйозний привід турбуватися. Якщо пам'ятати про те, що симпатії до популістам і євроскептикам в ЄС не вщухають. Особливо після Brexit. Недавні вибори в Берліні - прекрасний доказ того.
Разом з Рютте маємо три окремих непрозорих натяку з боку Заходу. Є і четвертий. Це заява директора Групи Світового банку по Білорусі, Молдові та України Сату Кяхкенена про те, що більш серйозний економічне зростання в середньостроковій перспективі Київ може забезпечити тільки глибокими структурними реформами та викорінення корупції. 22 вересня Банк залишив без змін свої прогнози: одне - і двовідсотковий зростання економіки в 2016 і 2017 роках відповідно. "На додаток до деяким вартим уваги реформ, - каже Кяхкенен, - здійснених в останні місяці, для зміцнення довіри інвесторів і виробництва необхідні більш глибокі структурні реформи, щоб забезпечити економічне зростання на рівні 3-4% в середньостроковій перспективі". Серед ключових реформ він також назвав розширення податкової бази, реформування пенсійної системи та підвищення прозорості у приватному секторі. Звучить навіть не як умови, а більше як програма завдань на майбутнє, якщо, звичайно, Україна хоче отримати від Світового банку на 500 млн доларів на закупівлю "зимового" газу.
Захід і раніше досить чітко і ясно вказував на те, що владі в Україні пора прискоритися. Зараз бачимо перехід у більш жорстку фазу стимулювання прогресу. Що ймовірно обумовлено зміною того ж посла США в Україні. Нагадаємо, в Києві нині політику і волю Вашингтона повідомляє дипломат-"важковаговик" Марі Йованович. "ДС" вже писала, що Вашингтон призначенням Йованович має намір примусити Україну до проведення реформ. Поки ж вона проходить через повторне ознайомлення з країною, де вже працювала декаду тому, але це не завадило їй вже виступити з низкою гострих посилів.
Ця критика, начебто, резонує з тим, чо 22 вересня Конгрес США схвалив закон H. R. 5094 "Про підтримку стабільності та демократії в Україні". Однак потрібно підкреслити, що його повинні схвалити Сенат і президент.
Разом з вищезазначеними подіями це означає: покладатися на те, що Сполучені Штати, і тим більше Євросоюз, будуть вічно тягнути Україну і захищати від агресора, загрожує серйозними соціальними, політичними та економічними потрясіннями.
