Китайська "Гвоздика". Як Україна може відродити виробництво старої радянської самохідки

Сюди варто віднести, наприклад, повідомлення про початок серійного виробництва транспортних літаків конструкції Антонова в Азербайджані, покупці різного роду техніки та послуг близькосхідними монархіями. В принципі для такої закритої сфери, як торгівля зброєю, як введення в оману конкурентів, це нормальне явище, однак найчастіше досить складно відрізнити правду від вимислу.

Ось і не так давно з'явилося повідомлення, підхоплене багатьма інформаційними ресурсами, в тому числі і спеціалізованими. Мова йде про те, що в азіатській країні М'янма планується розгортання великовузлового складання самохідної артилерійської установки 2С1У "Гвоздика" з агрегатів українського виробництва. Те, що це не чутки, підтверджується і останній за часом інформацією про те, що Кабінет Міністрів підписав угоду про військово-технічне співробітництво з М'янмою.

Причому нібито буде побудований навіть завод і там, крім бронекорпусов для "Гвоздик", будуть збирати бронетранспортери БТР-4. Повідомлялося, що запуск серійного виробництва планується на другу половину 2020 р.

Мало того, буквально днями з'явилася фотографія легкого танка на шасі "Гвоздики" з 105-мм вежею від китайської колісної броньованої машини WMA301. Стверджується, що в новій машині будуть використовуватися агрегати українського виробництва, в тому числі трансмісія, редуктори, системи управління.

Всі ці повідомлення виглядають вкрай незрозуміло. Справа в тому, що серійне виробництво цих гаубиць хоча реально і було локалізовано в радянські часи на Харківському тракторному заводі ім. С. Орджонікідзе, однак припинилося в кінці 1991 р.

І за час незалежності до питання відновлення виробництва не поверталися, хоча в тих же Польщі і Росії були розроблені модернізовані варіанти і відновлено виробництво.

Мало того, в 2013 р. самохідні артилерійські установки 2С1 "Гвоздика" взагалі зняли з озброєння української армії. Вже в ході бойових дій їх довелося судорожно ставити в дію, поновлювати програми з підготовки екіпажів.

З створенням нових бригад і посиленням вогневої потужності наявних знадобилося набагато більшу кількість таких самохідних знарядь. За короткий час в буквальному сенсі подгребли всі наявні запаси зі складів були відновлені більшість з 159 законсервованих "Гвоздик".

Однак навіть якщо врахувати, що після активної фази війни (в якій були втрати САУ) залишилися в строю близько 100 одиниць, то брак саме 2С1 до штатного стану становить 200-250 одиниць. І взяти їх можна тільки в Східній Європі - зрозуміло, що купувати їх в РФ ніхто не буде (та й не продадуть їх росіяни).

Вже в травні 2018 р. вперше з'явилися знову-таки офіційно не підтверджених даних, що через польську компанію Wtorplast Україна купує у чеської фірми Czechoslovak Group деяку кількість САУ 2С1 "Гвоздика" польського виробництва - 2С1М Goździk. Причому цей контракт був зав'язаний з поставками бойових машин піхоти БМП-1АК. Польські машини докорінно відрізняються від радянських оригіналів установкою дизельного двигуна SW680T, нових опорних катків і гідродинамічних щитків для руху по воді.

Щоправда, практично одразу бентежило те, що ніде не було зазначено кількість машин в контракті. Та й якщо БМП-1АК потім засвітилися на фото і відео в ЗСУ (і навіть встигли потрапити у скандал), то 2С1 - ніде і ніколи. Мало того, є дані, що після скандалу і решту партії бойових машин не поставили, відправивши на Близький Схід.

Тобто абсолютно незрозуміло, чи взагалі ми ці польські машини. Мало того, в грудні 2018 р. в ефірі одного з телеканалів була вкинута інформація про те, що в Україні відновлено виробництво 2С1 в модернізованому варіанті. Знову-таки відзначимо, що ніякої підтверджує фото - або відеоінформації наведено не було.

Варто сказати, що і раніше від Харківського тракторного заводу були спроби підняти тему 2С1, проте в розрізі модернізації наявного парку. Так, до початку 2016 р. з готівкового складу Міністерства оборони України відправило в Харків три "Гвоздики" для проведення дослідних робіт. Планувалося замінити застарілі засоби зв'язку, електрообладнання, а також встановити вітчизняну систему навігації. І найголовніше - замінити двигун ЯМЗ на один з європейських зразків (попередньо називався дизельний Volvo). Однак жодних повідомлень про практичних випробуваннях або прийнятті варіанту модернізації на озброєння після цього автору не траплялося. Хоча в той же час з'явилося нове позначення 2С1У, що дозволяє припустити, що роботи могли закінчитися успішно і новий варіант благополучно прийнятий на озброєння. Тим більше що, судячи з усього, зовні він не буде відрізнятися від радянського.

У разі якщо інформація про відновлення серійного виробництва вірна, то виникає ще один важливий момент - якщо можна припустити, що таки налагодили виробництво бронекорпусов, то вже виробництва 122-мм гармати 2А31 в Україні точно немає. Тому, що саме збираються встановлювати на САУ для М'янми, величезне питання. Не від цієї проблеми виник і варіант легкого танка з китайської гарматою?

З іншого боку, у автора є непідтверджена інформація про роботи з встановлення на шасі 2С1 знаряддя натовського зразка - калібру 155 мм, виробництво яких розгортається на Новокраматорському машинобудівному заводі. Однак нове знаряддя для САУ - це не механічна заміна стовбура, це фактично цілий комплекс робіт, який не робиться так швидко, тим більше при відсутності досвіду подібного роду.

У будь-якому випадку варто зазначити, що, по всій видимості, якісь роботи по САУ 2С1 "Гвоздика" все-таки ведуться. Наскільки вони успішні, сказати важко, так як видимого результату в відкритих джерелах немає.

Але в будь-якому випадку це досить правильний напрямок - колективний Захід навряд чи продасть нам таку зброю. Польські зразки досить дорогі, та й кількість непольских компонентів в тому ж "Крабе" навряд чи дозволить безпроблемно отримувати їх для потреб ЗСУ (принаймні, поки йде війна на Донбасі).