Казус Зеленського і Росія. Коли Охлобистін замінить Жириновського
Підтримувати на різного роду виборах несистемних політиків - це вже тренд. Він був заданий Дональдом Трампом у США, продовжений у Франції Еммануелем Макроном, а в Італії в результаті минулорічних виборів взагалі сформувався на перший погляд протиприродний альянс правих популістів з "Ліги Півночі" і лівих популістів з Руху "П'ять зірок". Тепер тренд потрапила і Україна. І, не виключено, це тільки початок, з огляду на майбутні парламентські вибори.
Можна по-різному ставитися до вибору людей, які голосують за відвертий популізм. Як тут не згадати масове неприйняття Трампа частиною американського суспільства. Так само як Зеленського сьогодні - частиною українського суспільства. Але тренд вибору, дивного з точки зору традиційної політики, крокує планетою, і рано чи пізно він прийде до нашим північним сусідам. Як прийшли колись у вигляді декабристів західний лібералізм і у вигляді більшовиків західний марксизм. І помилково думати, що в сучасній Росії не будуть затребувані свої зеленские.
Як правильно підмітив відомий камерунський дослідник сучасності Акілле Мбембе, найуспішнішими "політичними підприємцями" в нинішньому світі стануть ті, хто здатні переконливо розмовляти з невдахами - тими, хто не знайшов себе в умовах неоліберального капіталізму. Одні "політичні підприємці" апелюють до традиційних втраченим цінностей, інші - до потреби у вірі і релігії, треті - до протесту проти фінансових ділків. У нашому випадку успішної стала антикорупційна риторика, і в Росії вона затребувана не менше.
Там досить популярний той же Олексій Навальний зі своїми викриттями, однак його впливовість поки не виходить за межі дозволеного владою. Точно також не можна виходити за межі дозволеного в жартах. КВК вже давно нудний, там не можна критикувати владу імущих першого калібру. В таких умовах навіть нешкідливі (як для наших реалій, де президента місяцями паплюжать по всіх ефірах) пісеньки Насіння Слєпакова сприймаються як протест. Немає в Росії і політиків-блазнів. Володимир Жириновський давно забронзовів, його репризи приїлися, точно також як і політичних клоунів рангом нижче типу Віталія Мілонова.
У РФ люблять розповідати, "що там у хохлів", сміються над нашими політичними перипетіями, над особливостями української передвиборної кампанії. Але, схоже, окремі персонажі вже відчули вітер змін. Той же актор і режисер Іван Охлобистін, який виступив на підтримку Зеленського. У нього є політичний досвід, актор навіть збирався балотуватися в президенти Росії на виборах 2012 року, але передумав. Охлобистін відомий своїми монархічними і гомофобскими поглядами, він входив у керівництво партії "Правое дело" і в цій іпостасі виступав за легалізацію короткоствольної нарізної вогнепальної зброї. А як актор і сценарист відомий не тільки сатирою на російську армію - фільмом "ДМБ" - але і роллю Вассіана, придворного блазня Івана Грозного, в кінострічці "Цар".
Простіше кажучи, виходячи з переваг російського виборця, Охлобистін цілком підготовлений якщо не на посаду президента - така еволюція була б занадто радикальною, на заміну нудним політичним піджаків з Держдуми вже точно.
З урахуванням того, що Кремлем і органами держбезпеки вибудувана система контрольованої демократії, коли тренд на антисистемних політиків дійде до РФ, там цілком можуть скористатися послугами таких, як Охлобистін, або не менш популярних артистів на кшталт Михайла Галустяна, щоб більш ефективно петросянить опозицію.
