Велика приватизація в Україні. Коли час дорожче грошей
Напевно, саме тому на 27 році незалежності Україна вирішила розставити крапки над "і" у приватизації. Парламент прийняв кабмінівський закон про приватизацію державного майна, який був одним з маркерів подальших реформ, в розумінні наших зовнішніх кредиторів і контролерів.
Основна мета - зрушити процес приватизації з точки замерзання, хоча в минулому році і спостерігався сплеск продажів державного майна: сума, виручена ФДМУ від продажу державних активів, склала 3,376 млрд грн.
Здавалося б, ось він - довгоочікуваний інвестиційний прорив України і реформаторський ренесанс, який розбудив соки життя в середовищі інвесторів. Насправді будь-яка цифра, озвучена нашими чиновниками, потребує талмуді пояснень. Понад 3 млрд грн, отриманих від приватизації у 2017 р., забезпечила компанія Ornex, що належить основним олігарху нашої країни Рінату Ахметову, без "підігріву" від Ornex загальна картина продажу державного майна була б невтішною: три сотні мільйонів гривень. Так що спочивати на лаврах поки явно не варто.
У 2018 р. приватизація повинна дати значно більше коштів, ніж торік, при цьому планується встановити навіть якийсь історичний рекорд по зборах: 22,5 млрд грн, згідно планів Фонду держмайна, притому що максимальні показники приватизації були зафіксовані в 2005 р. (20,7 млрд грн). Звичайно, необхідно враховувати відмінності у вартості гривні тоді і тепер. Просто в 2005 р. високі обсяги продажів забезпечувалися початком нового політичного циклу і позитивними економічними очікуваннями, а в 2018 р. такі амбітні плани можуть спиратися лише на закінчення чергової фази політичного розвитку, коли загроза втрати влади буде підштовхувати провладні фінансово-промислові групи встигнути вкластися. Наскільки вдало спрацює цей фактор, сказати складно.
Як показує практика, в складному онтологічному виборі між "встигнути купити, поки можна" і "краще не купувати, все одно заберуть", вибір зупиняється на другому варіанті.
Згідно пояснювальній записці до зазначеного вище закону змінилася сама філософія приватизації. Якщо раніше держава ніяк не могло скласти ціну своїх активів і намагався торгуватися (щоправда, з-під поли і в обхід скарбниці), то зараз головне завдання все продати і забути. З перших же рядків записки в ній вказується, що більшість підприємств побудовані 50-150 років тому і подібний металобрухт може незабаром перетворитися на мертву парк індустріального періоду. Тому краще все продати, але продавати потрібно "правильно".
При цьому за всі роки незалежності держава отримала за своє майно трохи більше 67 млрд грн.
Основні сплески продажів спостерігалися у 2004-2005 рр. на хвилі євроромантизму і в 2011 р. - на "бурунчике" консерватизму. Починаючи з 2014 р. активність держави на ринку інвестицій впала до температури трупа". Обсяг надходжень від приватизації більш ніж в два рази поступається засобів держави, вкладених у націоналізацію Приватбанку. А адже були й інші державні банки та підприємства.
Саме тому фінальний акорд приватизації повинен бути по можливості мажорний. Цілям майбутньої великої приватизації і служить прийнятий закон: формований їм юридичний та операційний механізм заточений на проведення дуже швидких продажу державного майна.
Флагманом приватизації повинен стати Одеський припортовий завод. Тільки його продаж може забезпечити до половини запланованої на 2018 р. суми. Ситуація тут буде ускладнюватися заборгованістю заводу перед компанією Ostchem в розмірі $250 млн за поставлений газ. Цього кредитора пов'язують з опальним олігархом Дмитром Фірташем.
Наскільки у нього вистачить адміністративних ресурсів і доступних каналів комунікації для захисту своїх інтересів - покаже час.
Ще одним флагманом напевно стане приватизація "Центренерго" (Трипільська, Змеевская і Вуглегірська ТЕС, державі належить 78,3% акцій). Цей об'єкт вже давно знаходиться під пильним наглядом зовнішніх кредиторів, у тому числі МВФ, які наполегливо вимагають продати. Але як це зробити, якщо у того, хто спозаранку зайняв чергу на покупку, не вистачає вільного кеш-фло, і набагато простіше виймати свої гроші, не володіючи підприємством, а побічно використовуючи його. Як виявилося, закон вирішує проблеми і цього "загадкового" покупця. Оцінити вартість продажу "Центренерго" буде доручено спеціального радника-консультанта - аудиторської компанії Ernst&Young (польський філія). Яка буде ціна продажу, поки сказати складно, але якщо оцінювати за показником прибутку EBITDA, то це повинно бути не менш 10 млрд грн (прибуток компанії за січень-вересень 2017 р. склала понад 2 млрд грн в порівнянні з 1 млрд грн роком раніше).
Вишенькою на торті майбутніх аукціонів може стати продаж "Турбоатома" і "Сумихімпрому" (оцінений в $9 млн), а також акцій цілої низки енергокомпаній: Миколаївської, Дніпровської та Херсонської ТЕЦ, "Запоріжжяобленерго", "Миколаївобленерго", "Тернопільобленерго", "Харківобленерго", "Хмельницькобленерго" і "Черкасиобленерго". Найважчими лотами ризикує стати продаж Аграрного фонду та Державної продовольчо-зернової компанії.
Державна продовольчо-зернова компанія є одним з найбільших зернових трейдерів, але на ній висить кредит, виданий Експортно-імпортним банком Китаю у розмірі $1,5 млрд. Приватизація даній компанії може бути заблокована КНР в Лондонському суді. Що стосується Аграрного фонду, то, крім шлейфу минулих розкрадань, там практично нічого не залишилося.
Ситуація з "Турбоатомом" поки до кінця не визначена. З одного боку, з вуст вищих посадових осіб країни лунають суперечливі твердження: то будемо продавати, то ні.
Компанія з 0,5-1 млрд грн прибутку на квартал за умов оптимального завантаження може викликати потенційний інтерес у інвесторів. Але треба розуміти, що групам впливу більш вигідно просто керувати заводом, попутно закольцевав на нього систему державного замовлення. В такому разі про купівлю мова не йде - це банальне відтискання вигоди на невеликому часовому відрізку (рік-два).
Крім цього, існує величезна кількість об'єктів малої приватизації. Саме її повинен зрушити з мертвої точки новий закон. Законодавча база з прийняттям нового законодавчого акта буде серйозно уніфікована: закон скасовує десятки нормативно-правових актів, багато з яких суперечили один одному. А в каламутній воді, як відомо, вигідно не тільки ловити рибку, але і проводити приватизацію по-українськи. Приватизаційна "вода", таким чином, вже в 2018 р. стане помітно чистіше, а, отже, можливостей суспільства щодо контролю істотно додасться.
Сама приватизація замість поділу підприємств на всілякі групи буде проходити за двома основними напрямками: мала і велика. До великих об'єктах будуть віднесені підприємства, які на 50% і більше належать державі і вартість активів яких перевищує 250 млн грн. Подібна класифікація достатньо прогресивна, ось тільки з об'єктів великої приватизації випадають акції стратегічних компаній, де державі належить менше 50% статутного капіталу, а це практично всі енергетичні активи, крім "Центренерго". Для продажу великих об'єктів відтепер необхідно залучати спеціальних радників, послуги яких будуть оплачуватися додатково.
Саме радники і стануть визначати приблизну ринкову ціну об'єкта, вірніше, діапазон цін, а вже держава визначить стартовий показник для торгів, але в межах встановленого діапазону.
При цьому можуть застосовуватися такі види аукціонів, аукціон зі зниженням стартової ціни на 25%, а потім і на 50%. Дана методика допоможе уникнути ситуації з приватизацією Одеського припортового заводу в минулому: у разі, якщо покупця на стартову ціну не буде, новий закон дозволить знизити його ціну наполовину. На жаль, закон не надає механізмів для уникнення змови покупців і існує ризик, що держава банально недоотримає 50% стартової ціни приватизації. Більш того, якщо об'єкт не буде проданий навіть з допомогою поетапного зниження ціни, орган приватизації може прийняти рішення про приватизацію об'єкта шляхом вивчення цінових пропозицій. В такому випадку буде обрана найкраща ціна. Потенційно цей метод приватизації може бути застосований у разі, якщо стартова ціна була свідомо завищена в два-три рази і відлякала потенційних інвесторів. Володіючи інсайдерською інформацією про реальну ціну, завжди можна зробити кращу пропозицію.
Кабмін отримав право виставляти підприємства на продаж і без залучення радників. У такому разі торги будуть проходити в форматі вивчення цінових пропозицій. Загальний термін приватизації великих об'єктів визначено в 11 місяців.
Щодо підприємств, які вступили в стадію приватизації, не можна порушувати справи про банкрутство. Це, по ідеї законодавців, має убезпечити той же ОПЗ від дій кредиторів за блокування його продажу. Крім того, якщо підприємство перебуває в стані банкрутства та його виставили на продаж, то процедура банкрутства припиняється. А це вже "реверанс" у бік "Центренерго".
Як бачимо, у законі досить багато спільних місць, які насправді прикривають процес приватизації за цілком конкретних об'єктів.
Об'єкти малої приватизації продані на електронних торгах, завідувати процесом буде спеціальний адміністратор. Дана система продажів, як показала практика розпродажу активів банків-банкрутів з допомогою електронних майданчиків, у тому числі минюстовской системи СЕТІВ, забезпечує швидкість продажу, але не високу ціну. По суті, даний вид приватизації - це старт масового розпродажу сотень об'єктів державної власності за принципом "дайте хоч що-небудь". Загальний термін приватизації малих об'єктів визначений у п'ять місяців.
Особняком коштує приватизація підприємств, чиї майнові комплекси знаходяться в оренді. Купивши таке підприємство, покупець отримує ще й орендаря на додачу. Крім того, новий власник повинен буде компенсувати користувачеві майна всі його витрати, пов'язані з поліпшенням основних засобів. Природно, що в подібній ситуації навряд чи можна буде знайти охочого придбати такі об'єкти. А отже, приватизація частини енергетичних підприємств пройде в інтересах саме орендарів, адже вони отримують право у разі купівлі зарахувати вартість "покращень" в суму оплати за куплений у держави об'єкт. Жодна методика визначення ринкової вартості даних капітальних вкладень не буде об'єктивною.
Участь в приватизації країни-агресора, тобто Російської Федерації, буде істотно обмежена. До торгів не будуть допущені учасники, де 10% і більше акцій належить резиденту цієї держави. Саме резиденту, а не громадянину, що також дає простір для певного маневру.
Також обмежено участь у приватизації компаній, 50% акцій яких належить офшорним компаніям або резидентам країн, віднесених FAТF до переліку держав, які недостатньо борються з відмиванням грошей, отриманих злочинним шляхом.
Дані норми повинні відсікти від процесу приватизації капітал втікачів еліт, пов'язаних з колишнім президентом.
Новий закон про приватизацію державного майна був прийнятий на фініші приватизації, що цілком логічно. Він дає досить чіткі відповіді на питання, як швидко продати, але прогнозовано обходить стороною таку важливу частину процесу, як продати дорого, та частково пояснює, як це зробити прозоро. З одного боку, час для України зараз дорожче грошей. З іншого - не настільки. Витрати на утримання державних активів і рівень корупційних втрат у державному секторі вже перевищують всі максимально можливі показники. З іншого боку, ніхто так і не підрахував втрати від зупинених приватизованих заводів і втрати економіки в цілому від втрати державою ефективних механізмів контролю за енергетичним сектором.
