Казус Лусварги. Коли СБУ відвідає Києво-Печерську Лавру
Втім, автори сюжету-розслідування "Радіо Свобода" підтвердили: мова йде не про диво, а про результат халатності і навіть про саботаж з боку державних структур. Виявляється, Лусварги повинні були обміняти на наших бранців, для цього йому змінили запобіжний захід, але не обміняли. Назад за грати він не повернувся, хоча в середині лютого строк дії запобіжного заходу закінчився. Виявляється, бразилець гуляє українською столицею, тому що суди з'ясовують підсудність по його справі. Поки ж Лусварги очікує судове засідання, заплановане через місяць, його прихистили в монастирі УПЦ МП. З дуже цікавою історією, але про це пізніше.
Нагадаємо, Лусварги затримали 6 жовтня 2016 р. В рядах бойовиків він воював з 2014 р., повідомляв про це у соцмережах та інтерв'ю російським ЗМІ. Був поранений. У січні 2017-го суд відправив бразильця у в'язницю на 13 років. Проте вже в серпні апеляційна інстанція скасувала цей вирок. Після повторного розгляду суд першої інстанції надіслав справу до Вищого спеціалізованого суду з цивільних і кримінальних справах. Подальша історія гра у футбол, тільки команди-учасниці хочуть не перемогти, а то отпетлять. Публічність, чарівний стусан змусить тепер елементи системи заворушитися, тому дуже ймовірно, що Лусварги повернеться до в'язниці. Але чи надовго?
У нас в сферах, пов'язаних з дією кримінального законодавства, спостерігається повний безлад, коли особи, яких підозрюють у корупції, хабарництві, здирництві та інших злочинах, пересиджувати шум навколо своїх персон, а потім отримують зручні судові рішення. Як, наприклад, затриманий в прямому ефірі головний надзвичайник Сергій Бочковський, який тріумфально повертається на посаду. Так відбувається тому, що піар-справи не мають шансів в судах. На жаль, ті, хто ці піар-справи розкручує, не несуть відповідальності за провал.
Але корупційні історії хоча б на слуху, а з Лусварги всі були переконані, що він сидить у в'язниці. Так, схоже, відповідним органам відтепер доведеться не тільки звітувати про кількість засуджених терористів і їхніх пособників, але і показати цих осіб у в'язницях. Тому що після виявлення бразильського "ченця" до них виникло багато питань.
Однак тут є ще кілька моментів, які заслуговують уваги. Перший - фігура адвоката Валентина Рибіна. ЗМІ неодноразово звертали увагу на діяльність цього персонажа. Він захищав згодом виміняного на Надію Савченко "грушника" Александрова, росіян Банних, Коледу, Кулигіна, визнаних у нас агентами спецслужб РФ, Мефедова, ледве не єдиного, хто ще сидить у справі 2 травня в Одесі, бойовиків з "Л-ДНР" - громадян Росії, які потрапили в полон, генерала СБУ Щоголіва, якого звинувачують у причетності до розстрілів на Майдані, і т. д. Лусварги теж його клієнт.
Другий момент - місце, де знайшов притулок Лусварги. Як пояснив авторам сюжету представник монастиря, він не міг залишити чоловіка на вулиці, до того ж держава його відпустило. Формально це так, але навряд чи можна уявити, що іноземець у пошуках притулку блукав незнайомим Києвом, поки не опинився далеко в Голосіївському лісі, де і зустрів не останній впливу в УПЦ МП монастир. Швидше, Лусварги туди привели і заховали. Це скит Києво-Печерської Лаври, відомої як один з ключових форпостів "русского мира" в Україні. Чернечу обитель, зруйновану при "совєтах", відбудували в часи незалежності.
На її території похована не тільки юродиву черниця Аліпія, відома за життя зціленням людей, пророцтвами і навіть вигнанням бісів, але і Володимир Кисіль, він же "Дід", якого називають кримінальним авторитетом 90-х. Він відомий своїм ОЗУ, яке базувалося на території Голосіївського, а тоді ще Московського району столиці. Хто пам'ятає ті буремні часи, напевно, згадає імена "Савлоха" (Борис Савлохов), "Авдыша" (Віктор Авдишев), "Москви" (Ігор Фадєєв), "Черепа" (Ігор Ткаченко), "Фашиста" (В'ячеслав Пересецький), "Рибки" (Віктор Рибалко) та інших героїв того часу. Володимир Кисіль в цій категорії вважався важковаговиком.
Але його знали і як благодійника, який жертвував значні кошти на відновлення скиту в Голосієво. Він пережив практично всіх ватажків бандформувань 90-х років, хоча на нього і були замаху. У листопаді 2003 року на вулиці Рейтарській, в самому серці столиці, вибухнув автомобіль, в салоні якого знаходився Кисіль. В результаті вибуху загинув водій, мішень замаху відбувся переляком. Але смерть все ж наздогнала "Діда" 30 травня 2009-го під Козятином, де авто з на той момент вже легальним бізнесменом, головою Федерації греко-римської боротьби, а не кримінальним авторитетом, зіткнувся з іншим автомобілем.
Втім, повернемося до наших буднях. ЗМІ, політики, експерти багато говорять про те, що спецслужби занадто лояльні до церковних осередків Московського патріархату. Іноді навколо них виникають скандали, як з так званим "Десятинним монастирем", але їх швидко гасять. Може, хоча б після виявлення журналістами бойовика Лусварги хтось перевірить, чим же займаються за стінами монастирів УПЦ МП, якою літературою приторговують, які читають проповіді. Тому-то дивно виходить, що президент, члени уряду, депутати-патріоти відстоюють незалежність української православної церкви від Москви, а ті, хто уповноважені державою дбати про національну безпеку, ловлять гав.
