Примус до миротворців. Навіщо Волкер тягне в Україну сербів і турків

Спецпредставник Держдепартаменту США з питань України Курт Волкер озвучив російській стороні конкретний план введення миротворчої місії ООН на Донбас. Переобрання президента Путіна, як він висловився в інтерв'ю главреду "Ехо Москви" Олексія Венедиктова, завершилося, пора і справою зайнятися. Не чекати виборів вже в Україні - ще один посил американського дипломата Москві прослеживающийся в інтерв'ю, що став свого роду доповненням до усього ним сказаного під час щорічного форуму "Ялтинської європейської стратегії" в Києві.

З урахуванням паузи в спілкуванні з російським візаві - помічником президента РФ Владиславом Сурковим, за винятком листування, інтерв'ю є фактичною альтернативою цим контактам. І до нього в Москві явно поставилися з особливим інтересом, якщо вже інтерв'юер вирушив до спецпредставникові в далеку Арізони. Відразу зауважимо, що Курт Волкер не розчарував.

Так, він детально пройшовся по місії "блакитних касок" аж до покрокової її реалізації. Зокрема, окреслив коло країн, які виявили бажання відправити своїх військовослужбовців на Донбас. І які, як бачиться, пройшли своєрідний відбір для дотримання геополітичного балансу, щоб у Кремлі не відчували роздратування великою кількістю представників "ворожого" їм Заходу. Це Швеція, Фінляндія, Австрія, Білорусь, Сербія і Туреччина. "На мій погляд, це хороший діапазон країн, що включає кілька держав, які розглядаються в Росії більше як частину Заходу, і кілька держав, які розглядаються на Заході більше як частина простору СНД, і я вважаю, що відчуття балансу було б логічним", - пояснив Волкер, не назвавши, правда, держави, належать, на думку Вашингтона, до "простору СНД".

Хоча тут особливо й гадати не доводиться - це, звичайно, ж Білорусь, очевидно, Сербія, яка прагне в ЄС і одночасно зберігає тісний зв'язок з Москвою. На перший погляд, ще можна було б віднести до цієї категорії Туреччину. Однак далеко не все так просто, особливо якщо врахувати результат переговорів Реджепа Тайіпа Ердогана і Володимира Путіна по сирійському Идлибу. А от скандал з штирийской весіллям як раз говорить на користь того, що саме Австрія має непряме відношення до горезвісного простору СНД, точніше, до простору Москви, пам'ятаючи про те, що Відень почала закуповувати в СРСР газ півстоліття тому.

Тепер що стосується плану. Він не перший. Дещо раніше в пресі вже озвучувалися основні положення одного з можливих варіантів. По-перше, миротворці повинні брати участь в розведенні сторін і відразу вийти на російсько-українському кордоні, біля Станиці Луганської та Новоазовська. По-друге, бути присутнім на лінії розмежування. В-третіх, потім зайти в малонаселені райони. По-четверте, після вже в Донецьк і Луганськ. Цей план росіянам не сподобався, в тому числі й тому, що досі ніхто не бажає приятелювати з маріонетками в ОРДЛО.

Тому Волкер представив новий варіант, не менш деталізований, однак з тією ж суттю. Виглядає він наступним чином: "блакитні каски" почнуть спершу з забезпечення нормальної роботи Донецької фільтрувальної станції, далі переходять в Станицю Луганську і забезпечують безпеку на КПВВ; після на черзі Маріуполь, який, як і раніше, залишається ласим шматком для бойовиків. Після закріплення у цих трьох пунктах Курт Волкер пропонує створити повноцінну зону безпеки, зайнятися розмінуванням і, можливо, розширити свободу пересування, а вже потім переходити в густонаселені пункти (Донецьк, Луганськ, Макіївка і т. д.), звідки вийти на кордон. Тобто доступ до кордонів було вирішено висунути в кінець списку, щоб Кремль був поступливішим.

Паралельно, за словами спецпредставника Держдепартаменту, потрібно займатися створенням виборчої комісії для проведення повноцінних місцевих виборів з спостерігачами. На перевірку списку виборців, визначення механізму, створення умов для нормальної виборчої кампанії він відвів шість місяців. Але тільки після закріплення миротворців і відходу російських сил.

Адміністративну функцію на себе має взяти "легкий перехідний механізм". І ця адміністрація повинна бути тимчасовою, але не такою громіздкою, як Апарат Верховного представника в Боснії і Герцеговині, який існував там 20 років. За словами Волкера, це повинен бути офіс Верховного представника ООН, який підпорядковується генсека Організації Об'єднаних Націй. Можливо, у зв'язці з ОБСЄ.

Важливо і те, що Волкер в черговий раз відкинув російську ідею з "виборами" в ЛДНР, так само як і будь-яку можливість діалогу безпосередньо з ватажками. Це притому що Венедиктов в тон кремлівським тез просував теза про те, що, мовляв, "вибори" выкристаллизируют людей, з которымм можна говорити. І наводив приклад Ясіра Арафата і талібів в якості терористів, стали політиками, і навіть згадував Олександра Захарченко, який підписався під Мінськими угодами.

Волкер всі ці вудки досить прямолінійно перерубав: представники ЛДНР - не сторони угод і ставили свої "хрестики" у порожніх полях; вибори повинні проходити відповідно до Конституції України. "Так звані народні республіки не мають місцевої легітимності, - підкреслив дипломат. - Вони не узгоджуються з Мінськими угодами. Вони не узгоджуються з Конституцією України і створені в умовах окупації і відсутність загальної безпеки. Це більш широкий принцип міжнародного права, згідно з яким неможливо провести вибори".

Спілкуватися є сенс з Росією і тільки з нею. "Ні, я кажу, що ми повинні вести переговори безпосередньо з Росією. В даний час росіяни контролюють ситуацію в області безпеки. Вони контролюють військові сили. Вони контролюють політичні структури", - додав Вокер.

Таким чином, Вашингтон дає зрозуміти Москві, що ніхто не має наміру приймати переділ влади в фейкових республіках через ліквідацію одного з місцевих ватажків як привід для відстрочки в переговорному процесі. Що Москва явно хоче використовувати, щоб дотягнути до виборів в Україні, сподіваючись на реванш прокремлівських сил.

Немає. Виходячи з меседжів Волкера, в Штатах не тільки прекрасно розуміють, хто ляльковод ЛДНР, але і не посоромляться здати всі паролі і явки росіян на Донбасі. Відповідаючи на твердження (питанням це важко назвати) Венедиктова про російських військах на сході України ("Але даних про те, що російські війська у мене насправді немає. Військові радники - напевно, так"), підлеглий Майка Помпео запевнив, що Сполучені Штати розташовують обширною інформацією "про командирів, ланцюжку командування, типи військ, їх фінансуванні, чисельності військовослужбовців регулярної російської армії, чисельності спеціалізованих підрозділів, а більшу частину сил складають контрактники, яким платить Росія".

Волкер дав зрозуміти, що викручуватися у Кремля вже не вийде. Пан або пропав. Або Росія погоджується на конкретику щодо миротворчої місії, або... Ну, що ж, від політики санкцій Вашингтон не має наміру відмовлятися, як і від підтримки, включаючи військову, України. А озвучений спецпредставником Держдепартаменту план по Донбасу є своєрідною провокацією або, точніше, примусом Росії до дачі чіткої відповіді на чітко поставлене запитання.