Англійська Україна замість української. Що не так із візією Зеленського

Виступаючи у Верховній Раді з нагоди Дня Конституції, Володимир Зеленський оголосив свій законопроект "Про застосування англійської мови в Україні". Сенс цієї ініціативи став зрозумілим із коментарів "слуг народу" та провладних блогерів: вони захоплюються тим, що президент запропонував країні "стратегічну візію майбутнього".

Тобто, це політтехнологія подвійного призначення. По відношенню до самого Зеленського це технологія корекції іміджу (він тепер "стратегічний візіонер" на багато років уперед), а по відношенню до України — технологія соціальної інженерії ("змінюватимемо вас для вашого ж блага").

Звісно, соціальна інженерія — це не расизм чи євгеніка, а цілком респектабельна галузь прикладної соціології. Питання в іншому — якою ми хочемо бачити Україну майбутнього, Україну після перемоги. І чи це збігається з візією Зеленського.

Можна назвати два пункти, в яких сходяться думки більшості українців: Україна майбутнього має бути конкурентоспроможною і вона має бути українською. Якби Зеленський справді був стратегічним візіонером, він запропонував би два законопроекти: про підвищення конкурентоспроможності України та про зміцнення української ідентичності. Але замість цього, як казав незабутній Леонід Кравчук, маємо те, що маємо — законопроект про англійську мову.

Чому мова науки — не англійська

"В сучасному світі мовою глобальної співпраці є англійська мова. І це правда. Це мова глобального бізнесу, глобальної науки та глобального спілкування. Україна майбутнього, Україна перемоги потребує поширення англійської мови, щоб українські інтереси поширилися світом і наші люди здобували нові глобальні можливості для себе й для України", — пояснив Зеленський свою ініціативу.

Заступник керівника його офісу Олексій Дніпров у пояснювальній записці до законопроекту додав, що англійська — "мова комунікації міжнародного наукового товариства", "володіння англійською мовою разом з інтернет-ресурсами дає людям доступ до світових, передових знань і технологій", "англійською мовою публікується більше документації у сфері IT і технологічних досліджень, ніж будь-якою іншою мовою". На його думку, ухвалення закону сприятиме підвищенню рівня конкурентоспроможності України.

Одразу видно, що писали законопроект люди, які мали можливість спостерігати поблизу, як працює сфера науки і технологій, але зовсім не розуміють, як це у неї виходить. Звідси й упевненість, що секрет — в англійській мові. І це не більше ніж карго-культ, чиї прихильники, як пояснює Wikipedia, "виконують ритуали, які, на їхню думку, змусять більш технологічно розвинене суспільство доставляти товари".

Звісно, розвінчувати чужі вірування — безнадійна справа. Але тим, хто зберіг здатність сумніватися, нагадаємо, що мова природничих наук та високих технологій (включно з IT), а також економічних теорій, маркетингових, статистичних та соціологічних досліджень — не англійська. Їхня мова — математика.

Якщо хочеться підвищити конкурентоспроможність України та українців, потрібно модернізувати шкільну математичну програму, яка зараз говорить мовою XVIII століття, та наблизити її до потреб інформаційних та квантових технологій XXI століття. Водночас потрібно, звісно, модернізувати й програми з фізики та інформатики. А для цього, у свою чергу, потрібна перепідготовка вчителів та потрібні нові програми педагогічних вузів.

Тут можна спитати: але хіба англійська мова не потрібна? Безперечно, потрібна. Без математики це чудовий засіб протиснутись у нішу обслуговуючого персоналу — за тими позиціями, які не встигне зайняти штучний інтелект. А ті, хто хоче працювати у сфері науки та технологій, англійську вивчать без жодного примусу, вони чудово знають, що це необхідна технічна навичка.

Замість української України – англійська?

Українці вже заплатили і продовжують платити страшну ціну за те, що 31 рік незалежності погоджувалися на "напівукраїнську" Україну. Нині для абсолютної більшості українців безперечно, що Україна майбутнього, Україна перемоги вимагає української України. І було б непогано, щоб така візія була й у нашої влади.

Ця проблема багатошарова, і її точно не вирішити за один рік. Найскладніше питання — як реінтегрувати населення, яке перебувало під окупацією дев'ять років. Тут доречно згадати, як після 1945-го вирішувала аналогічну проблему Польща, реінтегрувавши свої Ziemie Odzyskane — Землі Повернені, які раніше були у складі Третього рейху. До кінця 1950 р. звідти було виселено 3,5 млн. німців, замість них заселялися поляки із східних окраїн. Німецька мова фактично була під забороною і витіснялася польською.

Зрозуміло, що ми оберемо м'якший варіант: депортуємо лише тих, хто переселився з Росії слідом за окупантами; ніяких етнічних чисток не буде. Але який варіант лагідної українізації буде оптимальним? Як послабити вплив московської церкви? Як популяризувати українську мову? Потрібні відповіді на всі ці питання, і потрібен покроковий план дій, як ці відповіді продати.

Але натомість ми раптом у День Конституції отримали покроковий план, як нам будуватимуть англійську Україну. Наче українська Україна в нас уже є і залишилося збагатити її підвищенням рівня англійської мови.

На жаль, ці дві стратегічні візії не є просто перпендикулярними — у деяких аспектах вони протилежні, тобто несумісні. Найкращий приклад — це запрограмоване в законопроекті Зеленського поетапне знищення українського дубляжу кінофільмів. Закордонне кіно з українським дубляжем — один із найефективніших інструментів м'якої українізації у русифікованих містах сходу та півдня України. Але Банкова вирішила цей інструмент знищити.

Частина четверта статті 9 проекту вимагає: "Іноземні фільми, мовою оригіналу яких є англійська мова, демонструються у кіновидовищних закладах мовою оригіналу із субтитруванням державною мовою". А наприкінці закону записано: "Частка фільмів, визначених у частині четвертій статті 9 цього Закону, що демонструються у кіновидовищних закладах мовою оригіналу із субтитруванням державною мовою, у 2025 році становить 50%, у 2026 році — 75%, з 2027 року — 100%".

Тобто за три з половиною роки український дубляж буде повністю замінено на субтитри. Заборона показу фільмів з українським дубляжем — це пряме порушення вимог Конституції: "Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України". Іронічно, що Зеленський оголосив про такий намір у День Конституції.

"Президент реально подав закон, у якому пропонує відмінити дубляж фільмів українською на користь титрів? Скільки фільмів він сам подивився мовою оригіналу — англійською, з титрами?" — цікавиться шоумен Ігор Кондратюк.

"Щоб вчити англійську мову через кіно, треба ходити в кінотеатри мало не щодня. Ну тричі на тиждень точно. Українці ходять раз на місяць. І то це завищена оцінка. Вчать англійську по фільмах в інтернеті. Тоді напуркуа цей закон? А щоб знищити український дубляж", — обурюється актор та сценарист Сашко Лірник.

"Судячи з закону про англійську мову, війна — це менше із зол, можливих, коли країною керують ідіоти", — припускають письменники Брати Капранови. Власне, це найбільш м'які висловлювання людей, причетних до цієї сфери, інші відреагували нецензурними висловлюваннями.

Підніжка євроінтеграції

Олексій Дніпров у пояснювальній записці виправдовує необхідність законопроекту інтересами євроінтеграції України: "Трансформація статусу англійської мови в Україні — це необхідність і стратегічний крок до повноцінного членства нашої держави в ЄС, адже знання англійської мови є ключовою компетенцією в умовах глобалізаційних змін". Ця заява фактично вводить в оману. Жоден документ ЄС не ставить передумовою членства в ЄС якийсь статус англійської мови.

Скоріше, своєю завзятою англофілією ми можемо створити собі проблеми на рівному місці. Нагадаємо, що Велика Британія вже не є членом ЄС. І хоча англійська залишається офіційною мовою ЄС (і двох членів ЄС — Ірландії та Мальти), але всередині Євросоюзу існує сильна опозиція домінуванню англійської мови. Наприклад, у Франції діють і закони, і спеціальні інституції, мета яких — посилити позиції французької мови та послабити позиції англійської.

Крім того, у Німеччині, Франції та інших країнах Старої Європи взагалі сильні побоювання, що Україна (у разі прийняття до ЄС) стане таким собі "троянським конем", за допомогою якого США та Велика Британія впливатимуть на ЄС зсередини. Якщо ми підсилимо цю тривогу своїми діями, то можемо зіткнутися з проблемами на етапі ратифікації нашого членства.