Капітуляція чи недбалість? Чому Зеленський не готується до великої війни з Росією

Попередження від Міноборони

Начальник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов в інтерв'ю головному редактору американського видання Military Times Говарду Олтмену повідомив, що Росія готується атакувати Україну наприкінці січня чи на початку лютого. За словами Буданова, розвідки США та України дають дуже схожі оцінки термінів російської атаки.

Така атака, ймовірно, включатиме авіаудари, артилерійські та бронетанкові атаки, за якими послідують повітряно-десантні атаки на сході, десантні атаки з моря на Одесу та Маріуполь та вторгнення з Білорусі. На карті, опублікованій Military Times, зазначено напрями вторгнення в Одеській, Херсонській, Запорізькій, Донецькій, Луганській, Харківській, Сумській, Чернігівській, Житомирській та Рівненській областях.

За даними ГУР МО, станом на 20 листопада 2021 р. поблизу українських кордонів та на окупованих Росією територіях розміщено 40 батальйонних тактичних груп. Ці сили вторгнення включають 94 тис. російських військових, 1200 танків, 2900 одиниць бронетехніки, 1600 артилерійських установок, 330 літаків, 240 вертольотів, 75 кораблів та шість підводних човнів.

Атака, яку готує Росія, сказав Буданов, буде набагато руйнівнішою, ніж будь-що раніше в конфлікті, що почався в 2014 р., в результаті якого було вбито близько 14 тис. українців. Росія нарощує потенціал для цього, збільшуючи чисельність військ та систем озброєння в окупованому Криму, а також розміщуючи системи балістичних ракет малої дальності "Іскандер" та інші види зброї поблизу кордону, наголосив Буданов. Він висміяв припущення, що суворі погодні умови в цю пору року відвернуть росіян від нападу. "Це не проблема для нас і росіян", — сказав він про бої в морозну погоду.

Міністр оборони України Олексій Резніков в інтерв'ю Washington Post припустив, що президент РФ Володимир Путін зараз перебуває в переломному моменті, вирішуючи, "чи йти через український кордон і спалити мости, чи він все ще торгується і намагається досягти чогось, що його цікавить". А секретар РНБО України Олексій Данилов, зустрівшись на конференції в канадському Галіфаксі з американськими сенаторами, заявив, що "стягуючи війська до українського кордону, Росія намагається максимально загострити ситуацію з безпекою в регіоні для підвищення ставок за столом майбутніх переговорів".

Подвійна гра Банкової

Отже, про підготовку Кремлем вторгнення в Україну повідомляють водночас українська та американська розвідки. І це настільки серйозно, що Резніков уже злітав до Вашингтона, щоб обговорити цю загрозу з головою Пентагону Ллойдом Остіном.

Зважаючи на очікуване російське вторгнення, Київ просить Вашингтон про постачання озброєнь. Буданов розповів Military Times, що Україна хотіла б отримати від США системи протиповітряної оборони, пристрої радіоелектронного придушення, ракетні батареї "Патріот", протиракетні, артилерійські та мінометні системи. "Ми впевнені, що США повинні дати нам усе, чого ми не отримували раніше. І прямо зараз. Зараз для цього слушний час. Тому що після цього може бути дуже пізно", — підкреслив він.

Але тут викликає подив одна обставина. Про російське вторгнення, що готується, Резніков, Буданов, Данилов розповідають американцям — на переговорах з Остіном, в інтерв'ю Washington Post і Military Times, на зустрічах з сенаторами. А українцям українська влада нічого не розповідає. Немає ні відеозвернень Володимира Зеленського до народу, ні повідомлень Офісу президента, РНБО, Кабміну про те, яка ведеться підготовка для відбиття ймовірної агресії.

Гірше того, доводиться констатувати, що жодних екстрених заходів досі не вжито. Зокрема, не проведено зборів резервістів і немає повідомлень, що їх буде проведено найближчими тижнями. Взагалі нічого не відбувається із підготовкою територіальної оборони. Не було жодного засідання уряду із закритим порядком денним, за підсумками якого органи виконавчої влади в центрі та на місцях отримали б вказівки про негайні підготовчі заходи та про необхідні дії у разі російського вторгнення.

Наголосимо, що належну підготовку не можна провести за один день. І вона вимагатиме чималих грошей. Для цього, швидше за все, необхідно вносити зміни до закону про держбюджет на поточний рік. Але уряд досі не вніс відповідного законопроекту, як і не чути про ініціативи Зеленського чи "слуг народу" провести позачергове засідання Верховної Ради для його ухвалення.

Наголосимо, що це потрібно робити не наприкінці січня (коли, за даними розвідок, готується російське вторгнення), а вже зараз. Бо, як констатують Данилов і Резніков, Путін може використати свою готовність до атаки для "підняття ставок за столом майбутніх переговорів", щоб "добитися чогось, що його цікавить". І нам за тим самим столом переговорів необхідно продемонструвати готовність до відсічі та відплати.

Однак відбувається зовсім інше. Прем'єр Денис Шмигаль спокійно займається переговорами про продовження транзиту російського газу, різними рутинними поточними справами і взагалі веде себе так, ніби він знає звідкись, що, незважаючи на підготовку Кремля до атаки, ніякого наступу росіян не буде. "Переміщення значних збройних сил на території Росії неподалік українського кордону існують. Це підтверджують і іноземні партнери, і всі спеціальні служби. Сьогодні ситуація напружена, але ознак наступу ми не бачимо", — заявив він 20 листопада в інтерв'ю "Радіо Свобода".

При чому тут "Вагнергейт"

Можна висунути кілька версій такої дивної поведінки української влади. І кожна – сумна.

Перша версія полягає в тому, що влада не готується до повномасштабної війни, бо готується до капітуляції. Звичайно, офіційно це буде названо не капітуляцією, а якось м'якшим, наприклад, бажанням "зійтися посередині". У такому разі загроза російського вторгнення буде використана Банковою для виправдання домовленостей Зеленського та Путіна та подальших спільних голосувань "слуг народу" та ОПЗЖ.

Друга версія — про недбалість влади. Тобто Зеленський і Кабмін взагалі збираються вживати якихось заходів, але колись потім, а поки що у них є важливіші турботи.

Якщо ж відкинути версії про капітуляцію та недбалість, тоді доводиться звернути увагу на різні конспірологічні теорії. Наприклад, про те, що жодної реальної загрози повномасштабної війни насправді немає, тому підготовка до неї не ведеться, але влада збирається використати цю загрозу, щоб запровадити військовий чи надзвичайний стан. Щоправда, незрозуміло, чим це допоможе владі — невже такі великі страхи перед новим Майданом?

Більш правдоподібною є інша версія: влада збирається використати російську загрозу, щоб перебити і дискредитувати "Вагнергейт". Цей скандал отримав новий резонанс після розслідування Bellingcat, оприлюдненого 17 листопада, та одкровень екс-начальника ГУР МО Василя Бурби в програмі "Свобода слова Савіа Шустера" 19 листопада.

Bellingcat і Бурба дали багато нової інформації про те, як українські розвідники готували спеціальний захід "Авеню" з упіймання російських найманців-"вагнерівців", які воювали проти нас на Донбасі, і як він був зірваний. Бурбу звільнили після того, як зажадав розслідування зриву "Авеню", а призначений на його місце Буданов одразу ж зайнявся дискредитацією української спецоперації. "Достатня кількість фактів свідчить про те, що це спецоперація російських спецслужб", — заявив він в інтерв'ю "Укрінформу" 18 серпня минулого року.

Тепер в інтерв'ю Military Times Буданов розповів, що Росія намагається розпалити в Україні антиурядові настрої через "Вагнергейт". За словами Буданова, російські психологічні операції використовуються, щоб показати, що "наша влада зрадила народ".

Звичайно, суперечки немає, Кремль завжди використав і використовуватиме будь-які внутрішньополітичні конфлікти в Україні у своїх цілях. Але одним із головних завдань української влади якраз і є мінімізація таких можливостей Кремля. Щоб мінімізувати антиурядові настрої через "Вагнергейт", влада могла б, як мінімум, вибачитись перед народом і перед розвідниками, які готували "Авеню" і яких після зриву спецоперації звільнили. Однак жодних дій влади для того, щоб відновити довіру, підірвану "Вагнергейтом", не видно. Схоже, на Банковій вирішили, що дискредитація скандалу (і разом із ним самої спецоперації з упіймання "вагнерівців") важливіша, ніж підготовка до війни.