Список недоторканних. Чим загрожує Україні війна Луценка з Йованович
За 11 днів до президентських виборів в Україні, після введення Сполученими Штатами санкцій щодо Росії за агресію в Керченській протоці і збільшення військової допомоги в оборонному бюджеті США у 2020 р. до $250 млн Київ вирішує вистрілити собі в ногу. Генпрокурор Юрій Луценко заявив, що посол США Марі Йованович нібито під час першої зустрічі передала список осіб, яких ГПУ не повинна притягати до відповідальності.
"На жаль, під час першої зустрічі з послом США в Києві (Йованович) дала мені список людей, яких ми не повинні залучати до відповідальності. Моя відповідь на це — це неприпустимо. Ніхто в цій країні, ні наш президент, ні наш парламент, ні наш посол, не завадять мені розслідувати, має місце злочин", — заявив Луценко минулого тижня в інтерв'ю впливовому американському виданню The Hill, яке було показано в середу, 20 березня.
Імен глава ГПУ не назвав. Його спікер Лариса Сарган лише уточнила в інтерв'ю "ВВС Україна", що у списку були прізвища деяких депутатів. Яких? Перелік українських політиків і чиновників, які користуються підтримкою посольства США, ні для кого в Україні великого секрету не представляє.
До того ж генпрокурор поскаржився, що його відомство не отримало $4 млн технічної допомоги США, знову-таки натякнувши на щонайменше якесь протистояння з дипмісією, точніше, навіть безпосередньо з главою цієї дипмісії, а також на непрозорість дій посольства. Цитуємо: "У той час (Йованович) вважала, що наші співбесіди з українськими громадянами, українськими державними службовцями, які були частими відвідувачами американського посольства, кидають тінь на антикорупційну політику".
"Насправді, — каже Луценко в інтерв'ю, — ми отримали лист від посла, що гроші, про які ми говоримо, були під повним контролем посольства США і що посольство не вимагало нашої правової оцінки цих фактів. Ситуація була досить дивною, так як кошти, про яких ми говоримо, були призначені для Генеральної прокуратури, і ми сказали [вони], що ми ніколи не бачили їх, і посольство США відповіло, що проблеми немає".
Реакція США
Держдепартамент з відповіддю не забарився. Зовнішньополітичне відомство назвало звинувачення "відвертою фальсифікацією". При цьому представник Держдепу підкреслив, що з ГПУ зараз не веде жодних справ із-за відсутності політичної волі до проведення реальних реформ. Так, раніше "намагалися підтримати фундаментальну реформу сектора правосуддя, в тому числі в ГПУ", але не склалося. Тому, кажуть в Держдепі, "ми взяли на себе відповідальність перед американськими платниками податків і перенаправили допомогу на більш продуктивні проекти".
Аналогічну заяву опублікувало і посольство США, подчеркнувшее, що Луценко намагається завдати шкоди репутації Йованович і такого роду звинувачення на адресу представників Штатів "є проявом корупції". У той же час запевнили, що "такі атаки поглиблюють нашу рішучість допомогти Україні в досягненні перемоги у боротьбі з корупцією". Тобто це лише перший бій, бій лише починається, значить, Луценко цього інтерв'ю так просто не забудуть.
Навіщо
Дійсно, враховуючи ступінь ризику, навіщо Луценко знадобився цей скандал? Відповідь лежить на поверхні: конфлікт визрів вже давно, протистояння з Йованович почалося не вчора і не місяць тому. Спочатку було зрозуміло, що вона буде серйозним супротивником", зважаючи на її досвідченості як дипломата. Йованович успішно працювала як при Джорджі Буші-молодшому (зампосла в Україні, посол в Киргизстані), так і при Бараку Обамі (посол у Вірменії і з серпня 2016 р. в Україні). "ДС", до речі, ще в 2016 р. прогнозувала, що її головними завданнями будуть контроль процесу врегулювання ситуації в ОРДЛО (з призначенням Курта Волкера, цим зайнявся він) і "стимулювання будівництва функціональної політичної системи і повноцінної ринкової економіки" в Україні. "Іншими словами, українському политбомонду варто готуватися до примусу до реформ", — йшлося в статті. Так воно і вийшло, що викликало зростання невдоволення в певних колах влади. Адже посол США покровительствує тим же молодим євроінтеграторам, та ще й директора НАБУ Артема Ситника в образу не дали. Отже, заяви про якогось списку і $4 млн, які затиснуло посольство, — це спроба дискредитації нинішнього посла з метою домогтися її відходу на півроку раніше терміну. Нагадаємо, Марі Йованович в серпні буде послом вже три роки — мінімальний термін перебування на чолі американської дипмісії.
Але чому саме зараз, перед виборами, коли на карту настільки багато поставлено? По-перше, зауважимо, що, за словами джерел "ДС", генпрокурор зіграв в цю гру самостійно. І це проблема, оскільки означає, що для Луценка не створений коридор, у межах якого він може діяти на свій розсуд. Відсутність чітких рамок, за які не можна виходити, свідчить про те, що за аналогією з адміністрацією Дональда Трампа та його підходу до підбору кадрів має місце, можливо персоналізований і частковий, пріоритет лояльності перед професіоналізмом і всеосяжними, довгостроковими аналізом і плануванням. Як результат, з'являються такі особисті "ініціативи", що обіцяють серйозні проблеми. Причому з'являються, ще раз підкреслимо, дуже і дуже не вчасно.
Припустимо, що Луценко планував дискредитацію Йованович вже після виборів, але ще більш обнажившее конфлікт між правоохоронними органами розслідування розкрадань в українській оборонці, зокрема, так званий Бигусгейт, змусило прискоритися. Або ж це насправді своєрідна геополітична рефлексія. З'явилася можливість — ось і сказав.
До речі, про можливості. В Україні, зауважимо, для не надто заглиблюється в американську політику читача тільки в останні пару років The Hill стає таким же впізнаваним не як The Washington Post або The New York Times, але як, приміром, NBC News або Politico. The Hill, як зазначає саме видання, є провідним політичним сайтом США, який Білий дім і більшість конгресменів читають активніше будь-якого іншого такого ж ресурсу. Тобто меседж Луценко адресується більшою мірою американської аудиторії. І тому цікаво, як, власне, з'явилося дане інтерв'ю, хто на кого вийшов: The Hill на Луценка або навпаки. Або ж були посередники? Наприклад, республіканці запропонували The Hill взяти інтерв'ю у Луценка, а генпрокурору подзвонили і попросили про послуги такого роду. Зауважимо, що, поряд з заявою Луценка та коментарем Держдепартаменту, у матеріалі видання явно неспроста згадується екс-член Палати представників, республіканець з Техасу Піт Сешнс. А саме те, що в минулому році він писав листа в Держдеп, в якому висловив стурбованість Йованович. За словами Сешнса, у нього є докази того, що Йованович з презирством ставиться до адміністрації Трампа.
Ще один момент. Це може бути просто збігом, але в день публікації інтерв'ю Луценка в Київ прибули шість законодавців з Сенату і Палати представників. Що характерно: всі вони республіканці (причому половина з Айдахо), які є членами або входять в керівництво впливових комітетів. Очолює делегацію сенатор, голова комітету з банківських питань, член бюджетного комітету Майк Крейпо. Інші законодавці представляють наступні комітети обох палат Конгресу: з енергетики та природних ресурсів, у закордонних справах, з навколишнього середовища і громадських робіт; з асигнувань (впливовий комітет приймає рішення по видатках, в тому числі і на допомогу Україні); банківський, бюджетний, юридичний; малого бізнесу і підприємництва; по збройним силам; з питань сільського господарства, продовольства та лісовому господарству; по торгівлі, науки та транспорту.
Прибутку республіканці офіційно для обговорення співпраці, як бачимо з переліку комітетів, у багатьох сферах, а замість цього дізнаються, що посол їх країни, призначений президентом-демократом, потрапила у скандал. Що трохи підкріплює гіпотезу — другу причину для Луценка виступити із звинуваченнями в адресу Йованович: підіграти адміністрації Трампа, переконати президента США у своїй дружбі, адже цілком ймовірно, що він стане наступним президентом.
Наслідки
Проблема в тому, що таким чином Україна повторює помилку 2016 р., коли Київ, зокрема, активно співпрацював з американським слідством по справі Пола Манафорта, оскільки ставку робили на Хілларі Клінтон. А вона програла... Довелося довго відмиватися.
І знову на ті ж граблі, бо як той же Луценко веде тактичну, але не стратегічну гру. Так, зараз Трамп — президент. Так, може зберегти крісло в 2020 р. Проте в 2024 р. в Овальному кабінеті цілком може оселитися вже демократ, який буде пам'ятати про цих різких розворотах Києва. У Штатах президенти змінюються, але істеблішмент залишається. І він бачить, що спершу Київ кинув республіканців, заглядаючи в рот Клінтон, а потім і демократів, змінивши бік. Відповідно, підривається довіра до себе зі сторони і тих, і інших. У мешканців Капітолію, які вершать політику в США, немає впевненості, що їх не кинуть знову, коли зміниться політична кон'юнктура.
Україна знову стає фактором внутрішньої політики США, і це дуже погано. В силу мстивості американського істеблішменту. Нам ще вилізе боком настільки відверте флюгерство. Гірше того, навіть якщо Луценко каже правду списку недоторканності... До того ж є ознаки, принаймні натякають на реальність якщо не якогось списку недоторканних, то озвучування настійних прохань не чіпати тих чи інших осіб. Але дана тема дуже чутлива, що видно по швидкій реакції Держдепартаменту, посольства і по тому, як новина поширюється прихильниками Трампа. І такий ажіотаж — ще один негативний наслідок для Луценка і в підсумку для України, бо ніхто нічого довести не може. Принаймні зараз. Так, генпрокурор заявляє про передачу списку, але не показує його. Якщо він конфіденційний, то навіщо тоді говорити. Або ж, що теж ймовірно, його оприлюднення заплановано пізніше, коли скандал досягне піку. Від чого, очевидно, ще більше зросте ціна, яку Україні доведеться заплатити в майбутньому — через рік або чотири, не так вже важливо.