Канікули під час війни. Чому Верховна Рада стала некерованою

У вівторок, 23 липня, Верховна Рада фактично втратила працездатність. Затвердивши два президентські укази (про продовження терміну дії воєнного стану та загальної мобілізації на 90 днів), парламент не зміг розглянути більше жодного питання та відклав засідання орієнтовно на місяць.

Раніше очікувалося, що поточний тиждень буде пленарним і протягом 23-26 липня народні депутати встигнуть ухвалити чимало важливих рішень. Тепер усі ці плани відсунуті чи то на середину серпня, чи взагалі на вересень. Точних дат не встановлено. Але від депутатів можна почути, що, швидше за все, наступного разу Верховна Рада збереться 24 серпня на День Незалежності, а важливі голосування розпочне лише 3 вересня, коли відкриється нова сесія.

Гальмо без керма

Можна згадати турборежим, у якому нинішній парламент працював у перший рік своєї каденції. Також можна згадати, як швидко Рада ухвалювала всі необхідні рішення у перший рік великої війни. Нині виглядає так, наче парламент втратив керованість. І той, хто сидить за кермом, тобто Руслан Стефанчук чи його перший заступник Олександр Корнієнко, змушений тиснути на гальма.

Зрозуміло, що цього не сталося б, якби зберігала працездатність монобільшість "слуг народу". Але ж донедавна Банковій вдавалося проводити через парламент усі потрібні їй рішення, використовуючи так званих сателітів монобільшості, тобто депутатські групи "Довіра", "За майбутнє" та уламки ОПЗЖ (групи "Відновлення України" та "Платформа за життя та мир"). Тобто "слуги народу" стабільно давали щонайменше 170 голосів, а решту забезпечували групи-сателіти.

Однак зараз і цей механізм перестав працювати. Проблема вже не тільки в тому, що монобільшість фіктивна: вона тепер ще й розколота або, точніше, роздроблена. А це, у свою чергу, говорить про те, що Банкова або втратила контроль над фракцією "слуг народу", або вже не здатна надсилати їй чітких сигналів.

У будь-якому разі це сумно з погляду інтересів країни — і дуже ризиковано з погляду іміджу Володимира Зеленського та Андрія Єрмака. Усі чиновники в центрі та на місцях бачать: Банкова не знає, що робити далі, та взяла тайм-аут на місяць. Поки Зеленський та Єрмак думатимуть, депутати відпочиватимуть.

П'ять відкладених рішень

Непрацездатність парламенту вже призвела до конкретних наслідків. Внаслідок бездіяльності Верховної Ради 23 липня підвисли щонайменше п'ять питань, щодо яких немає єдності в оточенні Зеленського і всередині "слуг народу":

1. Заборона УПЦ МП. 18 липня парламентський комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики, очолюваний "слугою народу" Микитою Потураєвим, рекомендував Верховній Раді ухвалити у другому читанні та в цілому законопроект №8371 "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності в Україні релігійних організацій". Цей проект було внесено Кабінетом міністрів ще півтора роки тому (19 січня 2023 року) на виконання рішення РНБО від 1 грудня 2022 року, введеного в дію указом Зеленського. Дев'ять місяців тому, 19 жовтня 2023 року, закон було ухвалено у першому читанні. Але половина "слуг народу" не хоче заборони УПЦ МП. Напевно, вони б не посміли йти проти волі Зеленського і не наважилися б саботувати виконання рішення РНБО, якби Банкова проявила у цьому питанні твердість. Але Зеленський та Єрмак, схоже, досі самі не визначилися, що їм вигідніше: заборонити УПЦ МП або пощадити з розрахунку на її вдячність на майбутніх виборах. У результаті 23 липня голосування щодо проекту №8371 не було проведено.
2. Доля уряду. Нині в уряді шість вакансій. Крісло міністра культури та інформаційної політики порожнє вже майже рік — з 27 липня 2023 року, молоді та спорту — з 9 листопада 2023 року, у справах ветеранів — з 7 лютого 2024 року. З 9 травня вільні посади міністра аграрної політики та продовольства, міністра розвитку громад і територій та міністра інфраструктури. Якийсь час виправдання полягало у пошуку кандидатур. Але минулого тижня деякі медіа та нардепи вже повідомили прізвища нових міністрів. Загадкою залишалося, чи Банкова захоче відправляти у відставку прем'єра Дениса Шмигаля і з ним весь Кабмін. Очікувалося, що 23 липня ми дізнаємось про розгадку. Але ні. За даними нардепа Олексія Гончаренка ("Європейська солідарність"), хоча Банкова хоче міняти Шмигаля та уряд, але проти цього "виступає не дуже активно, але виступає" керівництво фракції "слуг народу". За версією Гончаренка, засідання перенесено на місяць саме "для того, щоб відстрочити звільнення Шмигаля й інших міністрів".
3. Бюджетний процес. 23 липня бюджетний комітет парламенту, очолюваний "слугою народу" Роксоланою Підласою, прийняв 11 рекомендацій до бюджетної декларації, яку Кабмін схвалив 28 червня. Верховна Рада могла б затвердити ці рекомендації вже 24 липня, але натомість відпочиватиме. Якщо рекомендації не будуть проголосовані парламентом до 11 серпня, то, як записано в Регламенті, "таке питання у подальшому не потребує розгляду". Отже, якщо Рада не збереться у вказаний термін, то робота бюджетного комітету піде коту під хвіст. Процитуємо одну з 11 рекомендацій: "Жорстко пріоритезувати витрати бюджету, відмовившись від непершочергових, неактуальних та неефективних витрат, сконцентрувати фінансовий ресурс на зміцненні обороноздатності … та підтримці ветеранів російсько-української війни". Ймовірно, Банкова не хоче пов'язувати себе і новий гіпотетичний Кабмін подібними зобов'язаннями. Тому слід очікувати, що до 11 серпня Рада не збереться.
4. Відкликання Безуглої. 15 липня парламентський комітет з питань нацбезпеки, оборони та розвідки, очолюваний "слугою народу" Олександром Завітневичем, зняв Мар'яну Безуглу з посади голови підкомітету з питань демократичного цивільного нагляду та контролю (для цього достатньо рішення комітету). 22 липня комітет підтримав пропозицію про відкликання Безуглої з посад заступника голови та члена комітету "внаслідок обставин, що унеможливлюють виконання нею своїх обов’язків". Того ж дня Завітневич і ще дев'ять членів комітету внесли до Ради проект постанови з таким самим формулюванням. Проте 23 липня регламентний комітет Ради не зміг ухвалити рішення — кілька "слуг народу" разом із секретарем комітету Папієвим із ОПЗЖ зірвали кворум. Тому Рада не змогла розглянути це питання, і Безугла зберегла свої посади у комітеті. Хоча вона вийшла і з партії, і з фракції "слуг народу", але, мабуть, як і раніше, потрібна Банковій, навіть якщо це категорично не подобається багатьом "слугам народу".
5. Відкликання Задорожнього. 15 липня НАБУ та САП оголосили підозру "слузі народу" Миколі Задорожньому за бажання отримати "відкат" від контракту з ремонту водогону на Сумщині, а 17 липня ВАКС призначив йому заставу у розмірі 3 млн грн. Незадовго до цього, 22 травня, Рада призначила Задорожнього головою тимчасової спеціальної комісії (ТСК) з питань використання коштів держбюджету, спрямованих на облаштування фортифікаційних споруд та інженерних загороджень на лінії зіткнення. 20 липня перший заступник голови фракції "слуг народу" Андрій Мотовиловець вніс проект постанови про відкликання Задорожнього з посади голови ТСК та призначення замість нього "слуги народу" Олександра Бакумова. Ця заміна хороша ще й тому, що Бакумов — харків'янин, майор, 2015-го брав участь у бойових діях. 23 липня регламентний комітет рекомендував депутатам розглянути цей проект, проте Рада пішла на канікули. І одіозний Задорожній, як і раніше, вже самою своєю фігурою дискредитуватиме ТСК з фортифікацій і тих, хто просунув його на цю посаду.

Три виходи із ситуації

Можна очікувати, що умовний "місяць канікул" буде використано Банковою для того, щоб визначитися у своїх бажаннях і знайти відповідний вихід із ситуації. Залежно від бажань можливі три виходи.

Найскладніший вихід — це сформувати уряд національної єдності і тим самим зняти з себе тягар відповідальності за правлячу коаліцію, за Кабмін, за бюджетний процес і за УПЦ МП теж. Зосередитися на війні та мирі, армії та дипломатії.

Менш складний вихід – інтенсивно навчитися здібності до стратегічного мислення. Виробити стратегію — і дотримуватися її, не хитаючись з боку в бік. Підтримати заборону УПЦ МП, рекомендації бюджетного комітету, відкликання Безуглої та Задорожнього — чи навпаки, виступити проти, але в будь-якому разі перестати подавати одночасно сигнали "і так, і ні", "ані так, ані ні".

А найпростіший вихід — це виводити далі ту саму нитку, ненав'язливо формуючи у людей враження про абсолютно недієздатний парламент, щоб використовувати його як цапа-відбувайла, відповідального за половину прорахунків влади. (Провину за іншу половину легше покласти на військових, саме для цього потрібна Безугла.) Заради справедливості треба визнати, що нинішня Рада заслуговує на таке ставлення. Вона не здатна самоорганізуватися і сформувати нову більшість, яка стала б самостійним гравцем і змусила Банкову з собою рахуватися. Тому найпростіший вихід залишається найвірогіднішим.