"Яка різниця 2.0". Навіщо Зеленський програмує нас на швидку капітуляцію Москві

У 2021-му нас чекають зміни не тільки в політиці, економіці, фінансах і т. д., але і в суспільній психіці. Ці зрушення нам спеціально і ретельно готують на Банковій.

Про успішність таких спроб можна судити за результатами минулого 2020 р. А про те, що нас чекає в новому році, неважко здогадатися зі свідчень Володимира Зеленського та Дмитра Кулеби.

Підсумки "якої різниці"

Зеленський працює з професійною командою маніпуляторів громадською думкою. Не будемо уточнювати, хто там головний, тобто вона на нього працює або він на неї. Зараз важливіше те, що результат цієї спільної роботи досить успішний.

Згадаємо, що перший раз Зеленський спробував запрограмувати нас своїм новорічним привітанням ще два роки тому. І результат говорить сам за себе: на президентських виборах він отримав більше 73% голосів.

У наступну новорічну ніч Зеленський (уже в статусі президента) спробував вставити нам у мізки вірусну програму "яка різниця". "Ми всі представляємо країну однаково: де немає війни. Де неважливо, як названа вулиця, тому що вона освітлена і заасфальтована. Де немає різниці, у якого пам'ятника ти чекаєш дівчину, в яку закоханий", — програмувала нас людина, якій 73% довірили президентську посаду.

Той відосик Зеленського викликав безліч гнівних заяв і шквал обурень у соцмережах. Проте вірус "яка різниця" свою справу зробив. Наприклад, він дуже допоміг харківським і одеським міським владам просувати свої спроби повернути на міські карти проспекти маршала-українофоба Жукова. А тема проспектів Жукова, в свою чергу, дуже допомогла мерам-українофобам переобратися на свої пости. Тобто Зеленський "зробив їх разом" своїми руками, точніше, своїм новорічним відосиком.

Ефект "якої різниці" аж ніяк не обмежився проспектами і мерами. Вірусна програма була націлена на те, щоб ми перестали звинувачувати у війні Росію і почали звинувачувати самих себе. "Ми всі представляємо країну однаково: де немає війни. Де неважливо, як названа вулиця", — вселяв нам Зеленський, і у багатьох дійсно клацнуло в голові: ах, якби не було цих суперечок про назви, то і війни б не було. Залишається здогадуватися, якими мотивами керувалися розробники цієї маніпуляції: вони діяли за винагороду з Кремля або ж просто з безкорисливої любові до Росії?

Повзучий розворот у бік Кремля

Наскільки ефективно попрацював цей вірус, можна судити за даними фонду "Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва", який щорічно заміряє зовнішньополітичну орієнтацію українців. У грудні 2020 р. порівняно з листопадом 2019 р. частка тих, хто вважає, що найкращим для України варіантом гарантування безпеки є вступ до НАТО, скоротилася з 53 до 42%. У той же час частка тих, хто виступає за військовий союз з Росією, підскочила з шести до 11%, а частка прихильників позаблокового статусу зросла з 26 до 34%.

Згідно з тими ж соцдосліджень частка респондентів, які вважають, що Україна повинна йти до вступу в Євросоюз, скоротилася з 53 до 48%. Популярність протилежного вектора, Євразійського економічного союзу, залишилася на рівні 13%, проте з 24 до 30% зросла підтримка неприєднання до жодного з союзів.

Ці зміни в настроях можна розглядати як результат дій Зе-влади, яка згорнула активну політику європейської та євроатлантичної інтеграції і практично зупинила пропагандистську кампанію всередині країни. Також це ефект "якої різниці" і витіснення теми російської агресії на третій план у всіх медіа, лояльних до Банкової. Ну і ще це очевидний ефект від впровадження в суспільну свідомість міфу про "зовнішнє управління України з боку Заходу". Цей міф впроваджують кремлівська пропаганда, ОПЗЖ, "Інтер", телеканали Медведчука і синхронно з ними заступник керівника Офісу Зеленського Олег Татаров.

Звичайно, тут напрошується питання: все це робиться спеціально або через недогляд? Напевно, якби це був ненавмисний результат, то цифри про падіння рівня підтримки європейської та євроатлантичної інтеграції сполохали б Зе-владу, особливо тих, хто прямо відповідає за цю інтеграцію, тобто самого президента і міністра закордонних справ Дмитра Кулебу.

Які директиви отримав на цей рахунок наш МЗС від Зеленського, з'ясувалося 24 грудня, коли Кулеба провів онлайн-брифінг про плани на 2021 р. У число озвучених ним пріоритетів зовнішньої політики України увійшли "допомога МЗС Міністерству охорони здоров'я", "зміцнення позицій у галузі водневої енергетики" і "розширення відносин з Африканським континентом". А ось про що Кулеба повністю промовчав, так це про головні для нас питаннях: про перспективи членства України в Євросоюзі і НАТО, про стратегічне партнерство з США, про військово-технічне співробітництво з Заходом. Так що доводиться робити висновок про те, що все це — не просто недогляд Кулеби або прорахунок Зеленського, а планомірний повзучий розворот Зе-влади в бік Кремля.

Чому Путін став табу для Зеленського

І ось в новорічну ніч Зеленський розповів про те, як він збирається нас програмувати в 2021 р. Ми не будемо відволікатися на ту красиву обгортку, в яку він упакував свої плани. Відзначимо тільки три ключові моменти.

Перший момент — це те, що завершальна частина відосика була присвячена темі миру на Донбасі. Зеленський пообіцяв, що мир вже близько. І в самому кінці відосика дітки один за олним виступали з побажаннями, щоб в Україні настав мир. Тобто це саме те, заради чого була затіяний весь відоик. Знову продати нам мир.

Другий момент — це те, що Зеленський, кажучи про мир, взагалі жодним словом не згадав, а з ким у нас війна. Гірше того. Він не просто зробив Путіна і Росію фігурою замовчання. Провину за загибель наших військових він переніс з Путіна на Бога.

Це настільки разюче, що варто процитувати цей фрагмент дослівно. "Знаєте, ви ще зовсім маленькі і, можливо, не до кінця розумієте, чому так відбувається. Але зараз ви повинні точно знати одне: українські захисники кращі в світі, вони сміливі і дуже-дуже-дуже сильні. Але, на жаль, так відбувається, і когось із них Бог забирає до себе на небо", — повідав Зеленський діткам свою версію причин загибелі українських військових. І далі Зеленський продовжив: "У цьому році ми дуже старалися, щоб Бог залишив якомога більше з них в Україні, щоб вони і далі могли нас захищати".

Безсумнівно, це друга серія "якої різниці". Тільки на цей раз "яка різниця 2.0" — це вже не про вулиці та пам'ятники, а про те, з ким ми воюємо і яку ціну за мир ми готові заплатити. Тому і переносить Зеленський провину з Путіна на Бога, що так психологічно легше капітулювати. Він знає, що суспільство обуриться: наші військові гинули за те, щоб тепер ми виконали всі забаганки Путіна? Ось він і пропонує нам розраду: це все Бог так влаштував. Бог дав — Бог забрав.

Нарешті, третій момент: навіщо був потрібен цей формат з дітками? Соцмережі вже розкритикували Зеленського за цинізм з дітьми і порівняли з Леніним. Але насправді Зеленський розмовляв не з дітками, а з нами. Просто тепер у нього така манера розмови.

Рік тому в новорічному відосику він звертався до нас як до рівних: "Ми всі представляємо країну однаково...". Його команда маніпуляторів розраховувала, що вірус "яка різниця" буде досить переконливий і проникне до нас через розум. Але хоча і вийшов досить помітний результат, але все ж кардинального зрушення в суспільній психіці українців ще не відбулося.

А команда Зеленського поспішає. Тому Зеленський перестав грати з нами в гру "всі ми президенти" і надів іншу маску: тепер він батько нації, а українці — його малі дітки, яким він по-батьківськи втовкмачує, що мир вже близько. І що краще не чинити опір, а розслабитися, тоді можна навіть отримати задоволення.