Перше враження. Як Зеленський засмутив Меркель у Берліні
Президент Володимир Зеленський продовжує свій міні-тур по країнах Євросоюзу. Причому по країнам, відомим як лідери блоку з приличествующими статусу амбіціями - Франції та Німеччини. І продовжує засмучувати цих лідерів. З президентом Емманюель Макроном Зеленський зустрівся 17 червня і примудрився навіть кілька разів якщо не припинити спроби французького колеги "продавити" мислеформи про "прямому діалозі" з бойовиками і повернення РФ в ПАРЄ, то хоча б кілька осадити свого візаві. У Берліні, куди президент України попрямував вночі, Зеленський швидкості не зменшував.
Безумовно, ключовою темою його зустрічі з канцлером ФРН Ангелою Меркель стала російсько-європейський (здебільшого - німецький) проект газопроводу "Північний потік-2". Вірніше, не стільки ця тема була ключовою, скільки позиції Меркель і Зеленського. Ставлення Меркель і Берліна в цілому до російської труби - це секрет Полішинеля. А ось що стосується Зеленського та його думки, досі відсутність в якій-небудь мірі виразною зовнішньополітичної лінії Банкової зберігала інтригу: зверне зі шляху, чи погодиться "поховати" українську ГТС чи все ж таки ні? Виявилося, що шостий президент вирішив не виходити за рамки, окреслені попередником. На брифінгу з головою німецького уряду Зеленський відверто заявив, що у Німеччини та України "діаметрально протилежні погляди" на будівництво другої нитки "Північного потоку".
При цьому український президент, очевидно, відтворював підготовлені в Міністерстві закордонних справ тези. Це говорить про те, що нехай Павла Клімкіна, швидше за все, змінить Вадим Пристайко (а на користь цього свідчить схвалення кандидатури порошенківськоі "Європейської справедливістю"), але принаймні на рівні Мзс зовнішньополітичний вектор ще якийсь час залишиться незмінним або хоча б не проросійським. І зараз, зазначимо, МЗС явно "розгулявся". Спершу заяву по "Північному потоку", а потім Зеленський непрозоро натякнув Меркель, що, мовляв, сподіваюсь, не будете викручувати руки, якщо Київ не прийме умови, озвучені під час газових переговорів з Росією.
Що ж до повернення російської делегації в ПАРЄ, про що згадала канцлер ФРН (але за умови), то Зеленський озвучив позицію Києва під час зустрічі з найближчим в Європі союзником Меркель - Емманюель Макроном: Кремль не здійснив "відповідні кроки" для повернення в ПАРЄ. Фактично ж Зеленський, як і в Парижі, так і в Брюсселі, використовував риторику Порошенко. Навіть більше. Справедливості заради, варто відзначити, п'ятий президент собі не дозволяв таких прямолінійних обертів, прагнучи до більш обтічним дипломатичних формулювань. У Зеленського, природно, такого досвіду і навичок немає. І артикуляція для Берліна більш жорстких меседжів може бути на руку Україні, якщо розглядати поточне газове протистояння не як конфлікт між Україною, Польщею, Балтією і прихильниками "Північного потоку" в ЄС, але як протистояння між Росією, лобістами проекту і Сполученими Штатами, які намагаються глибше пустити коріння на європейському ринку енергоресурсів.
Зеленському не завадило б трохи поліпшити умовне перше враження в очах Білого дому, який неодноразово давав зрозуміти, що бізнесменові Ігорю Коломойському і його людям не місце в команді нового президента України. З іншого боку, є ризик, що Берлін в союзі з Парижем можуть заломити чималу ціну за настільки прямолінійний демарш. В результаті адвокати РФ в Євросоюзі можуть вирішити, що у них з'явилося право більше не крутити, а посилити тиск на Київ з метою покінчити з війною на Донбасі та окупацією Криму, проте не на користь України. У такому разі Зеленському і його команді доведеться сподіватися на те, що на іншій чаші ваг виявиться американська гиря, не поступається європейській. Ну і, звичайно ж, адаптуватися під мінливий з подачі Вашингтона ринок.
