Як змусити депутатів прийняти "особливий статус" Донбасу
Процес прийняття змін до Конституції України щодо децентралізації зайшов у глухий кут. Частини депутатів з правлячої коаліції вигідно спекулювати на цій темі заради зміцнення свого патріотичного іміджу. А фракція "Народного фронту" і зовсім вирішила, що грамотна маніпуляція в питанні децентралізації може врятувати їх лідера і прем'єр-міністра Арсенія Яценюка від відставки. Щоб зрушити конституційну реформу з мертвої точки, Банкова може підсилити свій проект іншими законодавчими ініціативами. Наприклад, новим законом про окупованих територіях, де будуть позначені кордони всіх захоплених росіянами і сепаратистами населених пунктів, прописані особливості взаємодії з цими територіями.
Ще тиждень тому, здавалося, ніщо не зможе перешкодити зібрати необхідні 300 голосів у Раді на підтримку змін до Конституції в частині децентралізації. Але спочатку у своїх силах засумнівалися на Банковій, відправивши до Конституційного суду звернення депутатів, що припускає перенесення голосування на невизначений час. Потім втрутився Арсеній Яценюк, який запропонував винести питання про децентралізацію на всенародний референдум. Хоча насправді прем'єра зараз навряд чи хвилює народна думка. Для нього це лише зручний випадок, щоб поставити підніжку президентській команді і зняти з порядку денного питання про його отставкє. І це спрацювало — всі учасники коаліції почали обговорювати ідею проведення референдуму, а деякі з них, наприклад фракція партії "Самопоміч" і "радикали", підтримали цю ініціативу, розглянувши в ній хороші можливості для особистого піару.
Хоча очевидно, що такий варіант ухвалення змін в Конституцію не тільки не спростить, а серйозно ускладнить вирішення цієї задачі. Адже потрібен новий закон "Про всеукраїнський референдум" (минулий приймався зі скандалом і під шквальной критикою Заходу у часи правління Віктора Януковича). А при нинішніх проблемах коаліції на це піде багато часу. Крім того, неминуче виникнуть дискусії щодо того, які наслідки буде мати такий плебісцит — чи варто розглядати його як нарада влади з народом або підсумок голосування отримає статус закону. Іншими словами, ідея з референдумом швидше схожа на спробу поховати конституційну реформу, ніж прискорити її проведення. Тому такий варіант точно не підходить.
Але є й інший сценарій, який передбачає внесення на розгляд Ради нового закону про окупованих територіях, стосується не тільки Криму, але й частини Донецької і Луганської областей. І зігравши цією картою, влада цілком може розраховувати на успіх. Справа в тому, що на даний момент в Україні діють відразу кілька нормативних актів, присвячених тимчасово окупованих територій, що робить державне регулювання на цьому напрямку фрагментарним і створює приводи для непотрібних маніпуляцій.
Наприклад, ще навесні 2014 р., коли Росія тільки захопила Крим, Верховна Рада прийняла Закон "Про забезпечення прав і свобод і правовий режим на тимчасово окупованій території України". Цей документ стосується виключно Кримської автономії. Крім того, за два роки багато чого змінилося як в частині підтримки державою громадян, які вимушено покинули півострів, так і в частині економічних відносин з Кримом. Отже, необхідно врахувати всі ці особливості в новій редакції закону. До того ж у цьому документі слід прописати і відповідний режим, діючий у відношенні частини Донецької і Луганської областей. Як не парадоксально, досі немає закону, який визнав би цю частину окупованої України. Таке визначення дає лише постанова Верховної Ради, прийнята навесні 2015 р. А особливості реалізації державної політики щодо окупованій частині Донецької та Луганської областей регулюються ще одним законом — "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей". І це той самий закон, в якому, згідно з мінськими угодами, Київ взяв на себе зобов'язання затвердити "особливий статус" окремих районів двох східних областей.
Таким чином, Президент, якщо він виступить з відповідною законодавчою ініціативою, може одним пострілом убити відразу двох зайців: позбавити своїх опонентів приводу для політичних спекуляцій і звинувачень у "зраді" і закрити питання про "особливий статус" Донбасу. Але для цього потрібно розробити грамотний законопроект, в якому буде не тільки зафіксовано поточний стан речей, а саме: межі окупованих територій, функції військово-цивільних адміністрацій та режим економічної взаємодії з цими районами, але і можливі умови повернення захоплених територій під управління Києва.
Серед іншого такий проект повинен вміщати і ще один важливий момент — чітку процедуру амністії сепаратистів, непричетних до вчинення тяжких злочинів. Приміром, організацію відповідних перевірок підозрюваних можна було б довірити колегіальному органу, куди увійдуть представники військово-цивільних адміністрацій Донецької та Луганської областей, співробітники правоохоронних органів та громадські активісти, у тому числі і вимушені переселенці. Що дасть можливість припинити спекуляції на темі звільнення осіб, підозрюваних у сепаратистській діяльності.
Правда, запорукою успіху такого варіанту є розгляд конституційної реформи та нового закону про окупованих територіях в пакеті. В іншому випадку проект змін в Основний Закон ризикує не отримати необхідних 300 голосів і платівка про "особливий статус" Донбасу, якого в уже прийнятому в першому читанні проекті немає, буде грати ще дуже довго.
