Як Україні заткнути Путіна
Слідом за звільненням Надії Савченко президент РФ Володимир Путін подарував Україні ще один "подарунок" у вигляді провокації. Господар Кремля заявив, що збереження російської мови є питанням безпеки РФ і основою національної ідентичності росіян. Як наслідок, сотні українських експертів та активістів знову схрестили словесні шпаги на тему: якою мовою повинен говорити справжній патріот України. І той факт, що такі дискусії все ще виникають, говорить про те, що проблема нікуди не поділася. Її просто відклали, оскільки йде війна і є більш важливі турботи. Хоча мовне питання залишається актуальним і в майбутньому може знову зіграти на розкол держави.
Остання заява Путіна на честь російської мови є показовим сигналом стану справ у Росії і, одночасно, стало тестом на громадянську зрілість для українського загалу. У першому випадку ми можемо констатувати певне ідеологічне і світоглядне роздвоєння керівництва Росії. Адже, з одного боку глава РФ виступив на захист рідної мови у стилі позитивістських ідей кінця XIX ст., які згодом узяв на озброєння Адольф Гітлер. А з іншого - зробив акцент на тому, що російська мова є інструментом міжнаціонального спілкування в РФ, повторивши тим самим, мовні тези пізнього Йосипа Сталіна. Втім, нічого нового в такому міксі Володимира Путіна немає, оскільки російський правитель вже неодноразово керувався у своїй кар'єрі досвідом двох диктаторів. Крім того, уславлені президентом РФ оди рідної мови в черговий раз підтвердили, що нічого нового російська пропаганда придумати вже не може і змушена по десятому колу використовувати давно заслинені тези і гасла.
Але, радіти обмеженості загадкової російської душі українцям теж не варто. Хоча б тому, що більшість наших співгромадян, а також представники політичних еліт, залишаються в тому ж семантичному полі, що й наші вороги з РФ. Адже в Україні також часто звучать промови про роль української мови у формуванні національної ідентичності і забезпечення державної безпеки. Крім того, багато є прихильниками авторитарних методів захисту української мови і зведення його в статус єдиного і обов'язкового не тільки де-юре, але і де-факто. І ми зараз не будемо аналізувати, добре це чи погано, оскільки така дискусія, як показує досвід, може тривати нескінченно. Але факт залишається фактом: поки ми повторюємо ті ж мовні гасла, що і росіяни, ми залишаємося в однієї смислової парадигми. Але найгірше те, що наші позиції тут набагато слабкіше, ніж позиції Росії, багато років грає на посилення ролі російської мови в Україні.
Ефект, до якого призвело в нашій країні заяву Володимира Путіна на захист російської мови, це тільки підтверджує. Адже в колах вітчизняних патріотів та інтелектуалів знову утворився розкол. І хоча він незрівнянно менше з тим, що ми мали ще кілька років тому, проблема залишається і навряд чи зникне сама собою. Тим більше, що незабаром під контроль Києва можуть повернутися окуповані сьогодні частини Донецької і Луганської областей. Що істотно розширить Кремлю поле для організації маніпуляцій проти України. Тому краще розробити комплексне вирішення мовного питання зараз і воно повинно включати в себе і квот на україномовну продукцію у вітчизняних ЗМІ, і конкретну відповідальність для державних службовців за незнання української мови, та інші важливі моменти.
Чому таке рішення не з'явилося раніше - питання риторичне. Почасти це пов'язано з помилковим підходом, який обрав в цьому напрямку керівництво профільного комітету Верховної Ради і Мінкульту. А саме - курс на заговорювання проблеми або застосування жорстких адміністративних заходів. Інша причина - пасивність активної громадянської громадськості, приділяє багато уваги захисту державної мови, але при цьому не запропонувала системної програми з вирішення мовного конфлікту, як такого. Але написати таку програму все ж доведеться. Доведеться правлячим елітам організувати круглий стіл, за яким знайдеться місце і їх опонентам, щоб прийти до консенсусу в цій темі і закрити її раз і назавжди. В іншому випадку, мовна дилема створить ще немало проблем, як мільйонам громадян, так і керівництву країни.
