Балто-Чорноморсько-Каспійська дуга. Як альянс України з Туреччиною, Британією та Польщею загрожує інтересам Росії

Перша половина жовтня у президента України Володимира Зеленського була вельми продуктивна і результативна. Важливе уточнення: у зовнішній політиці. Оскільки у внутрішній, та ще й після анонсу референдуму, який нібито таким не є, все стабільно хаотично і часто безглуздо.

Насичене подіями турне

Після не надто вдалого саміту Україна-ЄС в Брюсселі, де українській стороні нагадали про необхідність виконувати свої обіцянки в частині реформ і боротьби з корупцією, президент України вирушив до Лондона, де пробув з 7 по 8 жовтня.

У Великобританії міністри оборони обох країн уклали важливу угоду в сфері розвитку оборони, зокрема, за даними ЗМІ, мова йшла про розвиток москітного флоту України в Чорному морі за допомогою забезпечення українських ВМС британськими катерами.

Також Зеленський і прем'єр Сполученого Королівства Борис Джонсон завершили процес укладення історичної угоди про стратегічне партнерство між країнами.

Правда, ефект від візиту був зіпсований меморандумом про співпрацю Держспецзв'язку України з китайською компанією Huawei, з якою Лондон під тиском адміністрації Дональда Трампа співпрацю вирішив припинити. Згадки про цю операцію з офіційних ресурсів Держспецзв'язку були видалені наступного дня.

Про стратегічне партнерство, що також має на увазі подальший розвиток співробітництва в сфері ВПК, гарант говорив і зі своїм польським колегою Анджеєм Дудою під час триденного візиту останнього (11-14 жовтня) до Києва.

В ході переговорів президенти обговорили і зміцнення потенціалу LitPolUkrBrig — литовсько-польсько-української бригади; а також участь України в міждержавному проєкті "Триморʼя", покликаному сформувати стійкий союз від Балтійського до Чорного морів.

А вже через два дні Зеленський з неанонсованим візитом відвідав Стамбул, щоб поспілкуватися з Реджепом Тайїпом Ердоганом.

За незмінне невизнання Ердоганом анексії Криму та підтримку кримських татар турецький лідер з рук Зеленського отримав орден князя Ярослава Мудрого I ступеня.

Президент Туреччини теж у боргу не залишився: прямо заявив, що підтримує інтеграцію України в НАТО.

Але залишимо на час красиві жести і звернемо увагу на більш конкретні результати зустрічі.

На жаль, зі Стамбула український лідер не привіз довгоочікувану угоду про Зону вільної торгівлі, переговори щодо якої Київ і Анкара ведуть уже кілька років.

Однак привіз угоди з Міноборони і Держагентством з питань оборонної промисловості Туреччини, укладені міністром оборони України Андрієм Тараном з турецьким колегою Хулусі Акаром і главою держагентства Ісмаїлом Деміром.

Рамкова угода, завізована Тараном і Акаром, згідно з повідомленням пресслужби українського оборонного відомства, "визначає напрями співпраці, принципи співпраці, режим безпеки класифікованої інформації, порядок обміну розвідувальною інформацією, правове регулювання діяльності фахівців, відряджених кожною зі сторін, відшкодування можливих збитків, порядок вирішення спорів тощо ".

А в меморандумі, підписаному Тараном і Деміром, "визначаються наміри сторін розпочати і імплементувати спільні проєкти з будівництва бойових кораблів, БПЛА та всіх видів турбінних двигунів".

Розшифруємо.

Перше: Київ і Анкара в піку Росії посилюють взаємодію на рівні спецслужб, збройних сил і ВПК в Чорному морі, а також, очевидно, і за його межами, враховуючи, що президенти обговорювали ситуацію в Сирії, Лівії та Нагірному Карабаху, де турки і росіяни міцно побили горщики.

Друге: навздогін британським катерам слід очікувати аналогічних спільних з Туреччиною проєктів, а також виробництва турецьких безпілотників Bayraktar TB2, про постачання яких домовився ще Петро Порошенко, на території України.

Заради Реджепа і Джастіна

До речі, щодо турецьких безпілотників. У Стамбулі Зеленський прислужився і Ердогану, і прем'єр-міністру Канади Джастіну Трюдо.

Як відомо, пресслужба українського президента бадьоро відрапортувала напередодні про "смішний" випадок: під час зустрічі з Ердоганом турецький лідер раптом вирішив переговорити з главою канадського уряду і навіть передав слухавку Зеленському, щоб той теж привітався.

Особливо нічого важливого, як повідомляє Офіс президента, Зеленський і Трюдо не обговорювали.

Але після цього дзвінка, а точніше, у відповідь на формат подачі інформації пресслужбою президента України, ОП піддався критиці, суть якої можна викласти в одному запитанні: а навіщо взагалі було повідомляти про цей епізод, адже це в деякому сенсі прояв неповаги до Зеленського (до Ердогана прилетів один іноземний лідер, а під час зустрічі вирішив поспілкуватися і з іншим)?

До чого було ганьбитися? Насправді є відповідь, яка пояснює, чому це була послуга Зеленського, надана Ердогану і Трюдо.

20 вересня науково-дослідний інститут Project Plowshares (Онтаріо) опублікував доповідь авторства Келсі Галлахер про постачання Канадою Туреччині систем наведення WESCAM, які встановлюються на БПЛА Bayraktar, і які застосовуються в порушення ембарго ООН в зонах конфлікту на кшталт Сирії, Іраку, Лівії; і, можливо, в Нагірному Карабаху.

Причому, як стверджує Галлахер, Канада, разом з Британією, Францією і Німеччиною, заморозила експорт зброї в Анкару в жовтні 2019 р. і розпочала поставки оптики для турецьких дронів після дзвінка Ердогана Джастіну Трюдо.

Природно, в Канаді спалахнув скандал. Вірменська діаспора в особі директора Вірменського національного комітету Канади (ANCC) Севага Біляна 29 вересня висловила велике обурення, звинувативши уряд Канади в допомозі Туреччині та Азербайджану "в спланованій війні" проти Вірменії.

Вже 5 жовтня глава МЗС Канади Франсуа-Філіп Шампань був змушений оголосити про те, що поставки датчиків туркам припиняються, а Оттава проведе розслідування можливого застосування її технологій проти збройних сил Вірменії.

Ердогану і Трюдо потрібно було якось рятувати становище. І тут президент України був дуже доречним.

Очевидно, що дзвінок був підлаштований, як і тиражування повідомлення про нього. Навіщо?

Скринька відкривається просто: Оттава є одним з ключових друзів і союзників Києва — відомий факт. Як і те, що Bayraktar поставляються Україні.

Це свого роду виправдання. Канада відстоїть право на експорт своєї оптики, оскільки вона допомагає Україні боротися з російськими окупантами на Донбасі; а що стосується застосування безпілотників з канадськими технологіями в зонах конфлікту, то після розслідування Оттава покартає Анкару. Ердоган, в свою чергу, може або вибачитися, або стати в позу. Що не так уже й важливо, оскільки чисто формально Канада "зробила все, що могла".

Новий альянс

Ось яким чином Київ зміг віддячити Канаді і Туреччині за підтримку і співпрацю.

І навіть більше того — чітко окреслив рамки альянсу, що вже проглядається, де, між іншим, є місце і Азербайджану, вказаному як стратегічний союзник України в підписаній Зеленським у вересні Стратегії нацбезпеки.

Поряд з Баку до складу альянсу, вибудованому за формальної участі Зеленського, входять також Великобританія, Туреччина і Польща.

До речі, реакція російських пропагандистів і спікерів на візит Зеленського як до Лондона, так і до Стамбула, вказує на велике роздратування Москви, яка розуміє, що формування цього балто-чорноморсько-каспійського альянсу може суттєво вплинути на конфігурацію сил в її "ближньому зарубіжжі". Кооперація України з цими трьома державами — явний виклик інтересам Росії в Чорному морі, Східному Середземномор'ї і на Кавказі. Але на досягнутих угодах і деклараціях зупинятися не можна.