Зигзаг "Бигусгейта". Як Ситник став громовідводом для всіх
Героєм тижня, предпредпоследней перед президентськими виборами, став директор НАБУ Артем Ситник, який до виборів взагалі ніякого відношення не має. Проте історія з Ситником може позначитися на результатах виборів теж.
Суть в тому, що Петро Порошенко і Артем Ситник волею журналіста Дениса Бігуса стали фігурантами одного і того ж скандалу - про корупцію в оборонній сфері. Хоча факти, які оприлюднив Бігус у своєму багатосерійному розслідуванні, не говорять про пряму причетність Порошенко і Ситника до якихось зловживань, але сам Бігус постарався створити зворотне враження.
Перші серії стосувалися людей з команди Порошенка, зокрема заступник секретаря РНБО Олега Гладковського. Завдяки цьому інформаційний вкидання Бігуса тут же отримав величезний резонанс в телеефірі. Однак заключна серія зосередилася на питанні про те, чому корупція в оборонній сфері не розслідується належним чином, хоча відповідні кримінальні провадження було відкрито ще кілька років тому. І тут у фокусі уваги опинився наш головний антикорупційний орган, спеціально для цього створений, - НАБУ.
Порошенко до того часу вже встиг звільнити Гладковського і публічно звернутися до НАБУ із закликом розслідувати резонансні публікації. Зі свого боку Верховна Рада ухвалила постанову, якою доручила тимчасовій слідчій комісії (ТСК) невідкладно розслідувати факти, оприлюднені в ЗМІ, про зловживання в "Укроборонпромі" і причетності до цього посадових осіб, а також провести відкрите засідання з цього питання спільно з уповноваженими представниками ГПУ, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП), НАБУ і інших структур. Усі чекали, що на цьому засіданні буде обговорюватися справа Гладковського. Але тут як раз вийшла фінальна серія розслідування Бігуса - і на засіданні ТСК головним "хлопчиком для биття" виявився Ситник.
Так директор НАБУ була уготована роль громовідводу, якому доведеться взяти на себе значну частину негативного заряду корупційного скандалу. Сам Ситник, звичайно, не відчуває ніякого бажання бути громовідводом для Порошенка, але уникнути цієї долі не може. З тієї простої причини, що у нього немає виразних пояснень бездіяльності НАБУ. А рятувати його і виводити з-під удару ніхто з впливових гравців не хоче, щоб самому не потрапити під звинувачення в потуранні корупції.
Тепер він має можливість (і, до речі, вже нею користується) переадресовувати до Ситнику будь-які питання про корупцію в "оборонці". Мовляв, це функція НАБУ - провести розслідування і дати відповідь. Причому навіть недоброзичливці президента не наважуються стверджувати, що Ситник якимось чином залежить від Порошенка і його покриває. Навпаки, всі ці роки Ситник хизувався тим, що він робить все, що вважає за потрібне, і ніхто йому не указ.
Втім, у цій історії будуть і інші наслідки. Зокрема, на політичному ринку вже пішли вниз котирування ЦПК Віталія Шабуніна та інших громадських діячів, які виступали апологетами НАБУ. І вже не факт, що яка-небудь з пристойних партій захоче бачити їх в своїх списках на майбутніх парламентських виборах.
Крім того, НАБУ волею-неволею доведеться перебудовувати свою роботу. На засіданні ТСК Ситник видавив з себе слова про готовність усунути свого першого заступника Гізо Углаву, який підписувався під скандальними документами, оприлюдненими Бигусом. Саме Углава є головним комунікатором із західними посольствами і саме він є представником НАБУ з вищими представниками української влади. Якщо ж Ситник не відсторонить Углаву, - це посилить громадські підозри щодо їх обох, тим більше що Порошенко в аналогічній ситуації пожертвував своїм другом Гладковским і звільнив його з РНБО.
Ну і, звичайно, не уникнути наслідків самому Ситнику. Насамперед, вже стався неприємний для нього перелом у громадській думці. НАБУ і його директор тепер сприймаються не як борці з корупцією, а як плоть від плоті старої корупційної системи. Тобто ті, хто під приводом боротьби з корупцією самі нею і займаються.
Три роки Ситник створював міф, не дуже відомий широкій публіці, але чудово відомий в елітах, що всі детективи НАБУ незалежні і на них не впливають ні сам Ситник, ні тим більше Углава. Розслідування Бігуса показало, що ніякої незалежності немає. Є чітка вертикаль, і тепер багато хто вважає, що ця корупційна вертикаль. Цей момент дуже важливий, він забирає у Ситника поле для маневру.
Крім того, не виключено, що у зв'язку з цим скандалом Ситник перетвориться на підозрюваного. В ході засідання ТСК була оприлюднена інформація про те, що в березні 2017 р. Головна військова прокуратура направила в НАБУ матеріали на 87 листах про розкрадання коштів "Укроборонпрому". Але, як повідомив керівник САП Назар Холодницький, в ході перевірки встановлено, що ці матеріали зникли і не фігурують в одному кримінальному провадженні, яке розслідується НАБУ.
Директор ДБР Роман Труба вже заявив, що ДБР відкрило кримінальне провадження за матеріалами журналістського розслідування. Зрозуміло, що ця справа може зависнути, нічим не завершившись, і його доля може залежати від різних впливових осіб, Але в будь-якому разі фактом є те, що з'явилася додаткова опція для звільнення Ситника з посади директора НАБУ. Раніше єдиним реальним механізмом - причому важкоздійсненним технічно - вважалося звільнення за результатами аудиту, а тепер більш реалістичним способом позбутися від Ситника може виявитися вирок суду.
Зрозуміло, влада в країні може змінитися. Але Ситнику від цього навряд чи легше. Бо будь-президент може захотіти скористатися цією опцією - або ж пригрозити нею, щоб директор НАБУ був слухняним. Очевидно, це нівелює амбіції Ситника бути самостійним політичним гравцем.
І навіть якщо теперішнє розслідування зайде в глухий кут, Ситнику доведеться весь час жити в страху, що в НАБУ знайдеться свій Павлик Морозов, який здасть своїх "батьків" (в сенсі керівництво НАБУ) Генпрокуратурі, ДБР та заодно мас-медіа, щоб напевно.
