Як Путін і Янукович пріхлопнут "Оппоблок"
Виступаючи на комітеті з питань національної безпеки і оборони, Юрій Луценко зробив акцент на ряді епізодів масштабного справи про підготовку і здійснення агресії РФ проти України. Всього у справі 800 томів, значна частина з них засекречена. За словами Генпрокурора, до кінця року під суд за державну зраду піде Янукович. Зрозуміло, що раз в справі величезну кількість матеріалів, в тому числі за розкрадання української армії, протягом найближчого року сісти, і надовго, ризикують сотні діячів. І не тільки минулого режиму.
Про те, що російська агресія проти України готувалася не один рік, було зрозуміло й раніше. Це і ослаблення армії, і впровадження феесбешників у вітчизняні спецслужби, і підривна робота агентури в середовищі політиків, чиновників, громадських активістів, церковників, і відповідна інформаційна політика, насаживание ідеології "русского мира", за допомогою чого української суспільство готували до зустрічі путінських військ з короваями. Простіше кажучи, якщо говорити про державну зраду, то не тільки окремо взятого Януковича, але й всіх тих, хто роками готував грунт для російського вторгнення.
Згадаємо лише кілька знакових епізодів, які, якщо є у справі - добре, а якщо ні - їх також необхідно детально розслідувати. Епізод перший - з'їзд в Сєвєродонецьку 28 листопада 2004 року. За два дні до цього сесія Луганської обласної ради більшістю голосів прийняла рішення про створення автономної Південно-Східної Української Республіки, більш відомої як Пісуар. На сєвєродонецькому з'їзді, крім Януковича і покійного вже Кушнарьова, "рулили" Борис Колесніков, Анатолій Близнюк, Віктор Тихонов і так далі. Після приходу до влади Віктора Ющенка цих товаришів звинуватили у сепаратизмі, але справу швидко здулося. Тому що була відсутня політична воля вищого керівництва країни. Будемо сподіватися, що у нинішнього керівництва вистачить сили волі виправити помилку одинадцятирічної давнини.
Другий епізод - "антифашистські" акції Партії регіонів. 18 травня 2014 року в Києві силами ПР був проведений масовий мітинг проти "фашизму", своєрідна репетиція антимайдана. В цей день після нападу громив режиму на журналістів з'явився новояз "титушки". Ця акція була активно підтримана російськими ЗМІ, також у позитивному для тодішньої влади світлі її подавали практично всі вітчизняні телеканали. Організаторів та спікерів цього провокаційного дійства слідства обов'язково треба згадати поіменно.
Третій епізод - антимайдан. І київський, і, особливо, у південно-східних регіонах, які за допомогою цієї технології налаштовували на розкол країни. Антимайдан, де звали Путіна, щедро оплачувалася, у столицю людей звозили поїздами і автобусами, в тому числі і за бюджетні гроші. З антимайданом тісно пов'язаний ще один момент, приближавший російську агресію - нападу "титушек" і силовиків на учасників майданів в регіонах. Розслідуючи справи про розстріли на столичному Майдані, ні в якому разі не можна забувати про тих товаришів, чиїми руками Кремль підпалював Харків, Дніпро, Запоріжжя, Одеси. Багато хто з них, на жаль, сьогодні сидять у парламенті, в обласних і міських радах.
Четвертий епізод - спроба повторити сєвєродонецький з'їзд у Харкові 22 лютого 2014 року. Попередники Юрія Луценка чомусь не знайшли в діях ні Добкіна, ні Кернеса та інших учасників цього перформансу ознак сепаратизму. Напевно, якщо вже зайшла мова про розслідування причин і наслідків російської агресії проти України, треба називати всі речі своїми іменами. Так, харківський з'їзд пішов явно не так, як очікували Янукович і Путін. Але сам факт його проведення обов'язково повинен отримати оцінку слідчих органів.
І останнє. З розслідуванням справи про російської агресії і передачею матеріалів до суду ми побачимо запеклі спроби п'ятої колони дискредитувати владу. До цього підключать всі підконтрольні їй ресурси - ЗМІ, депутатів, експертів. Що ж, запасаємося попкорном і дивимося, як на світ Божий виповзуть всі "консерви".
