Як Путін буде скидати Порошенко
Сценарій перший: ескалація війни на сході
Нещодавно голова Верховної Ради Андрій Парубій зробив гучну заяву: в серпні варто очікувати провокацій у зоні АТО. На тлі посилення військового протистояння на сході країни слова спікера-"фронтовика" виглядають лякаюче. Тим більше що і в серпні 2014 р., і в серпні 2015-го російські окупанти під чергову річницю Незалежності України влаштовували наступальні операції, найтрагічнішої з яких став Іловайський котел.
Страхи з приводу серпня підкріплюються ще двома моментами: можливим військовим відповіддю Кремля на продовження санкцій проти Росії та виборами в Держдуму РФ. Незважаючи на ряд складнощів при обговоренні санкційного питання, навряд чи хтось сумнівається, що Захід залишить у силі обмежувальні заходи. Безумовно, європейці шукають можливості обміну безвиза для України на часткове послаблення санкцій для Російської Федерації, але поки Путін не дає європейцям жодного шансу. Тому можна очікувати чергові словесні ескапади, суть яких зводиться до двох речей: європейці будуть пом'якшувати свою риторику, а путінці, навпаки, будуть нагнітати антиєвропейську істерію напередодні думських виборів, які відбудуться 18 вересня.
З іншого боку, побоювання Парубія щодо серпневих перспектив можна поставити під сумнів. За теперішніх часів так далеко ніхто заглянути не може. Можливість масштабного наступу бойовиків спростовують і в Генштабі. "На сьогоднішній день не спостерігається створення якихось потужних ударних угруповань на якихось окремих напрямках", - заявив глава Генштабу Віктор Муженко. Провокації, безумовно, можливі, але, швидше, Москва буде грати в довгу. Вимотуючи на фронті наші збройні сили щоденними обстрілами і підривною роботою ДРГ, а в тилу - використовувати у гібридної війні конфлікти в українській політичній еліті, розхитуючи країну з метою дострокових виборів.
Крім того, заморожування конфлікту на Донбасі має ще й фінансову основу. У Кремлі існує конфлікт між групою силовиків і людьми радника президента РФ Владислава Суркова за контроль над окупованими територіями. Нещодавно "Відкрита Росія" опублікувала документи, що свідчать про боротьбу російських відомств на Донбасі за ринок енергоресурсів, насамперед паливно-мастильних матеріалів, спрямованих на військові потреби. "Якщо хлопці Шойгу "списують" все на війну і вчення, то організатори поставок в особі уряду та відповідальних осіб з АП знімають свій відсоток з відкатів та неіснуючих поставок", - вказує автор розслідування. Простіше кажучи, поки гаряча стадія конфлікту поставлена на паузу, з'явилася прекрасна можливість "пиляти" військовий бюджет. Загострення ж бойових дій автоматично ламає створені схеми - занадто багато деталей може вилізти назовні.
Сценарій другий: перезавантаження парламенту
Починаючи в лютому 2014 р. спецоперацію проти України, в Кремлі попередньо дуже добре вивчили психологію українських політиків. І прорахували стратегії, якими вони будуть користуватися в боротьбі за владу. Незважаючи на те що у Путіна помилилися в термінах розвалу проєвропейської коаліції, сумний кінець цього парламентського освіти був прогнозованим - занадто багатьом у нашій політиці хочеться побути в ролі гетьмана. Прорахувалися в Кремлі й з наслідками розпаду коаліції: дострокові вибори парламенту, які дали б можливість істотно збільшити присутність проросійських сил в Верховній Раді, відстрочені, хоча остаточно і не зняті з порядку денного. Експерти називають різні дати, але поява нового уряду і перші його кроки дозволяють говорити про одне: бліцкриг провалений. Як мінімум півроку у Гройсмана є в запасі.
Правда, є ряд проблем, які доведеться вирішувати прем'єр-міністру особисто. Перша - парламентська більшість ситуативно, що робить уряд Володимира Гройсмана заручником домовленостей з групами, складеними з екс-"регіоналів" та інших одіозних фігур. Це обов'язково буде використано прихильниками перевиборів парламенту.
Друга причина - склад уряду, який неможливо назвати єдиною командою. Незважаючи на те, що "фронтовики" Арсенія Яценюка делегували в Кабмін вісім міністрів і підтримують в парламенті всі необхідні рішення, складається відчуття, що це ненадовго. Будь-яке порушення домовленостей здатне перетворити і без того хитку коаліцію в збори склочників. Правда, тут треба зазначити, що "фронтовики" є заручниками низького рейтингу і поки шукають свою нішу. Але вже зараз ясно що їх тактика буде такою: всі позитиви від роботи Гройсмана вони будуть приписувати Яценюку. Фраза голови фракції НФ Бурбака про те, що намітилося зростання економіки - це ніщо інше, як наслідок тих реформ, які зробив Яценюк, стане ключовою для піару НФ.
Третя причина - головування Андрія Парубія. Він не кулуарний гравець, тому не може бути ефективним парламентером. Парубій фактично модератор ситуативної більшості, і складно сказати, як він поведе себе у випадку наростання конфліктності як самої влади, так і по лінії "влада - опозиція". Якщо градус протистояння буде збільшуватися, ситуація у Верховній Раді може стати патовою. В тому, щоб саме так і сталося, зацікавлені дуже багато. У тому числі і в Кремлі.
Сценарій третій: конституційна реформа
Незважаючи на те, що Київ продовжує перебувати під жорстким тиском з боку Росії, переконуючої Захід у необхідності "особливого статусу Донбасу" в нашій Конституції, уступати свої позиції Україна не збирається. Розуміючи, що реванш проросійських сил, здатних забезпечити внесення "особливого статусу" в Основний Закон, в осяжному майбутньому неможливий, кремлівські переговірники все активніше проштовхують іншу контраверсійну ідею - проведення виборів на окупованих територіях без встановлення контролю над Києвом кордоном. На жаль, від деяких європейських політиків теж звучать неприйнятні для України коментарі з цього приводу. Однак нещодавня заява помічника Держсекретаря США Вікторії Нуланд переконливо свідчить про те, що Захід не дозволить Росії провести фейкові вибори на Донбасі. "Ми, як і ніхто інший в міжнародному співтоваристві, не визнаємо ніяких результатів виборів на Донбасі, проведених поза Мінських домовленостей", - заявила вона за підсумками недавньої зустрічі з Владиславом Сурковим.
Але якщо з порядку денного знято вибори в ДНР і ЛНР, це не означає, що в Кремлі немає запасний підлості. Одним з негативних сценаріїв для України (і ідеальним для Путіна) може стати проведення конституційної реформи, що перетворює нашу країну в парламентську республіку. Свого часу подібна технологія спрацювала в Молдові, а Путін, як відомо, дуже любить займатися історичними реконструкціями. За інформацією джерел "ВД", ідея парламентської республіки, де президент обирається депутатським корпусом, обговорюється навіть в Адміністрації президента. Як варіант скоріше неймовірний, ніж реалістичний.
Але, за задумом росіян, Петра Порошенка будуть переконувати (поки що за допомогою експертного середовища), що для збереження влади необхідно піти на зміну Конституції. Нинішній склад Верховної Ради за це не проголосує, тому ставка робиться все одно на перевибори парламенту. Логіка проста: взаємна зацікавленість президента і переобраних депутатів у збереженні своїх повноважень дасть можливість внести відповідні зміни в Основний Закон. Втім, це дуже дорогий і складний у реалізації сценарій. Зокрема, він передбачає, що в разі дострокових виборів під необхідне голосування будуть підбирати ще кандидатів в депутати.
Сценарій четвертий: дострокові президентські вибори
Судячи з усього, цей сценарій для Кремля є базовим. Під нього, по-перше, легше залучити акторів, а по-друге, він найбільш ефективний у плані розхитування країни. Поки все виглядає так, що саме в нього вкладені серйозні ресурси. І це не тільки грошові вливання, але і розрахунок скористатися "внутривидовыми" особливостями українських політиків. Тут варто повернутися до історії 11-річної давнини, коли у вересні 2005 р. нині покійний державний секретар Олександр Зінченко влаштував інформаційний вибух. Він розповів про "любих друзів" Віктора Ющенка, ключовою фігурою серед яких був Петро Порошенко. На жаль, виборець не особливо вникав у деталі скандалу, тому всі наступні події йшли вже не за сценарієм української влади. Вершки збирали в Кремлі. Простіше кажучи, підсумки першого помаранчевого Майдану нівелювалися завдяки звинуваченнями оточення президента в корупції. В кінцевому підсумку Ющенко так і не зміг впоратися з так званими борцями з корупцією, а підсумковий результат його правління всім відомий - п'ять років втрачених для країни можливостей.
Щось подібне можна спостерігати і сьогодні. Нехай це звучить як конспірологія, але після обрання президентом України Петра Порошенка Кремль припинив говорити про "київської хунті". Не відразу, але все-таки. Припустимо, що українські агенти Кремля переконали Путіна, що з бізнесменом Порошенко можна домовитися про здачу позицій, а якщо не вийде, тоді є інший варіант - повторити технологію "любих друзів". Домовитися не вийшло, після чого був запущений сценарій номер два. Тема боротьби з корупцією дуже вигідна, під неї дають гранти, в тому числі американські. Більш того, вона дає можливість обвинувачам бути недоторканними. А ще - грати роль подвійних агентів.
Проблема оточення Порошенка в тому, що воно дало грунт для атак так званих антикорупціонерів. Спочатку деяких з них у свої списки включив Блок Петра Порошенка, а ті, хто залишився не у справ, почали власні ігри. Не можна стверджувати, що технологію "боротьба з корупцією української влади" придумали в Кремлі. Але це просто шикарна тема для підриву державності. З одного боку, представники влади самі дають приводи для критики, з іншого - можна пустити в справу будь-яку тему, навіть дуже далеку від корупції. Як у випадку з недавнім офшорним скандал, фігурантом якого виявився Петро Порошенко. Підтвердження невинності вже нікого не цікавить - навішано ярлик, "борці з корупцією" на прикупі.
Сьогодні ми спостерігаємо вкрай тривожну ситуацію: в Україні утворилася група політиків, в більшості своїй дотримуються патріотичних поглядів, але при цьому вважають, що нинішня влада корумпована і тому її треба міняти на перевибори. "Єврооптимісти" в цій кампанії грають роль таких собі клікуш на ефірах у Савіка Шустера, гості студії їм слухають і голосують за задуманим сценарієм. Набагато цікавіше роль розкручених політиків на кшталт Юлії Тимошенко, Олега Ляшка та Андрія Садового. На думку експертів, останній в перспективі може бути конкурентом Порошенко в 2019 р. Звідси і тактика "Самопомочі": бути і в опозиції, і одночасно як би при владі. Раптом там не так тут щось вигорить.
Олег Ляшко, а його ЗМІ підозрюють у співпраці з Рінатом Ахметовим, не претендує на президентську посаду, тому діє без гальм. У нього є больова точка, на яку кремлівські політтехнологи ще будуть натискати не один раз. Ляшко представляє ту категорію людей, про яких в народі кажуть "з грязі - в князі". Олег Валерійович в цьому сенсі нічим не відрізняється від попередніх "господарів життя" з донецькою пропискою, що вийшли з дрімучих злиднів. Повернутися в нікуди - це точно не для нього. Поки Ляшко має політичну вагу, він буде тримати в тонусі свою публіку. Тут питання не в майбутньому країни, не в Порошенку і не в Гройсмане, а в інстинкті самозбереження цього політика.
У Юлії Тимошенко свої резони. Вона зробила все від неї залежне, щоб втопити Арсенія Яценюка, але дострокових виборів у Верховну Раду не домоглася. Підвищення тарифів новим урядом дало їй друге дихання. Мабуть, немає сенсу будувати конспірологічні теорії з приводу зв'язків Тимошенко з Кремлем тільки на основі газового договору 2009 р. Досить просто написати в пошуковику запит "Тимошенко Путін партнери".
Яке завдання ставлять перед собою згадані діячі? Припустимо, країна підніметься на новий майдан, антикорупційний. На ньому, безумовно, будуть блищати Лещенко, Саакашвілі, Тимошенко, Ляшко, нардепи від "Самопомчі". А Путін - головний глядач - буде плескати в долоні. Тому що такий майдан розколе проукраїнський електорат, а заодно й країну, чого, власне, Кремль і домагається. Такий хід подій здатний стати каталізатором дострокових президентських виборів. Але головна проблема такого сценарію в тому, що його доведеться готувати занадто довго і успіх далеко не гарантований. Українці сьогодні слухають багатьох - і "єврооптимістів", і Тимошенко з її газовими темами, і Ляшко, цілує корів. Однак поки цей хор не змінив скептичного ставлення більшості до третього майдану і навряд чи зміниться в найближчому майбутньому.
Сценарій п'ятий: спадкоємець
За інформацією джерел "ВД", найближчим часом готується інформаційний вкидання про те, що Петро Порошенко почав шукати наступника. З одного боку, це може бути сприйнято як технологія Банкової по виведенню президента з-під удару (Гройсман - людина Порошенка, якого ведуть до вищого посаді в державі). Але подібна технологія, навіть якщо вона запущена не з Москви, вкрай небезпечна. Бо ті сили, які розгойдують ситуацію під дострокові президентські вибори, використовують її для себе. Президент не повинен бути слабким - це аксіома. Тільки слабкий президент шукає наступника, сильний - вибудовує таку систему влади, при якій після його відходу з посади він залишається в історії. У Порошенка можливостей залишитися в історії як глави держави Україна, не дозволив Росії повернути нашу країну в "русский мир", предостатньо. Але для цього і йому, і його радникам слід зіграти складну партію, де далеко не всі наші фігури - білі.
Опублікована в щомісячнику "Власть денег" № 6 (443) за червень 2016 р.
