З українців у індуси. Що зробити, щоб гроші з-під матраців почали працювати
Цілком очікувано, що вилився в популізм низів кшталт закликів до третього Майдану і в популізм "елітний" на кшталт скасування підвищення зарплати депутатам.
Чому популізм? Та тому, що нерозумно очікувати, що у Верховній Раді з'являться притомні люди, які вміють працювати з документами, які знаються на законодавстві та економіці і незалежні від партійних виплат і хабарів, якщо платити їм по 6-7 тис. грн на місяць. Принцип: вранці — гроші, ввечері — стільці ніхто не відміняв. Спочатку створюються умови для появи нових політиків і лише потім з'являються нові політики, а ніяк не навпаки.
Що ж стосується Майдану, розстрільних списків і справедливого грабунку награбованого, то вся ідея розбивається про прості запитання.
По-перше, хто буде цим безпосередньо займатися?
По-друге, хто зможе гарантувати, що під гарячу руку не потраплять порівняно чесні люди?
По-третє, хто гарантує, що конфісковані гроші підуть до держбюджету, а вся процедура буде законною?
Поклавши руку на серце, хто може бути впевнений, що після такого "відновлення справедливості" стане багатшим? Що вся країна в цілому стане багатшим, а до нас побіжать іноземні інвестори?
— Джон, ти чув, що в Україні депутатів розвісили на стовпах, а їх будинки розграбували?
— Так, там живе такий розумний і волелюбний народ, що я відразу ж вирішив інвестувати всі свої гроші в Україну.
Уявляєте такий діалог на умовній Уолл-стріт?
І тут навіть не йдеться про організований "розкуркулення", адже у нас немає партії, здатної взяти на себе повну відповідальність за країну і сильною рукою повести народ "до щастя". У 1917 р. у більшовиків була багатотисячна Червона гвардія, а підтримка РКП(б) у великих містах досягала 40-50%. Бачите щось спільне з радикальними націоналістичними групами, що борються за третій Майдан? Чи, може, з Радикальною партією або "Батьківщиною" — плоть від плоті існуючої системи?
І оскільки нова революція неможлива, то країні світить тільки бунт, в нашій ситуації більше схожий на сеанс самовредительства в ім'я справедливості і всього доброго.
Прихований потенціал
"Будемо жити все краще і краще, приховуючи це, щоб просити все більше і більше", — двадцять років тому писав Михайло Жванецький.
Ще місяць тому можна було оцінювати кількість валюти на руках у населення в коридорі від $20 млрд до $90 млрд і більш скромна оцінка заступник голови НБУ Олега Чурия, які схилявся до меншої цифри, здавалася цілком раціональною. Після оприлюднення електронних декларацій $90 млрд аж ніяк не виглядають фантастикою, швидше навпаки.
Зате з'явився інший питання: скільки грошей і майна приховано у "жебрака" населення, не зайнятого держслужбою або іншим "служінням" країні. У майбутньому він зважиться з допомогою загального обов'язкового декларування, а поки надзавдання громадянського суспільства, економістів, притомних політиків і міжнародних кредиторів — створити умови, при яких накопичений капітал буде джерелом інвестицій і перестане сильно впливати на політику.
Що робити?
Декларації чиновників та депутатів вказали, по-перше, на відсутність довіри до банківської системи; по-друге, на величезну частку тіньової економіки (інакше звідки взялися ці тонни готівки?); по-третє, на недовіру до національної валюти (навіть у тих, кому за посадою належить зміцнювати гривню, зокрема, у глави НБУ Валерія Гонратевой, яка воліє долари гривні). Усі разом це називається "доларизація" і "тінізація". Проблема в тому, що на "слуг народу" ці явища не закінчуються.
За даними Центру економічної стратегії (ЦЕС), кількість відділень небанківських фінансових установ, які мають генеральні ліцензії на валютно-обмінні операції, в 2015 р. зросло на 70%. У той же час в 2014-му населення офіційно купило $13,6 млрд, а в 2015 — тільки$2,9 млрд.
Якщо до цього додати зростання популярності сайтів, де можна без проблем домовитися про купівлю-продаж валюти, то стає очевидним, що основним наслідком строгих валютних обмежень та пенсійного збору в 2% від купівлі готівкової валюти став розквіт чорного ринку, що зробив офіційну статистику марною, збільшив обсяг тіньової економіки (адже якщо не вивести пов'язані операції в тінь, то компаніям доведеться пояснювати, звідки взялася валюта) і підсилив відтік грошей з банківської системи.
Рекомендації експертів ЦЕС по виведенню обороту валюти з тіні стандартні: скасувати збір до Пенсійного фонду при купівлі валюти (1 листопада Рада в першому читанні підтримала цю пропозицію Мінфіну), зняти обмеження по сумі валютних операцій і розвивати зручні фінансові інструменти хеджування (те, що один назве спекуляцією, для іншого — страховка).
На кого рівнятися
Серед країн, які найбільше страждають від чорних грошей, західні ЗМІ найчастіше згадують Індію (за номіналом $1,8 тис. ВВП на душу населення), однак і там частка тіньової економіки (20% ВВП) нижче, ніж в Україні ("тінь" - 40% від ВВП, за номіналом $2 тис. ВВП на душу населення). При цьому якщо у нас в останні роки частка тіньової економіки зростала, то в Індії, навпаки, зменшувалася. Як же вдалося цього домогтися в корумпованій країні зі складним податковим законодавством, яке простіше обійти, ніж виконати? В країні, де населення воліє інвестувати в золото, нерухомість і накопичувати валюту під матрацом? В країні, де уряду, щоб наповнити казну, доводиться покладатися на податки з обороту і акцизи, а не на податок на прибуток?
По-перше, першим рішенням уряду Нарендри Моді в перший день роботи було створення спеціальної комісії слідчих, головним завданням яких був пошук офшорних рахунків і незадекларованих "покладів золота і валюти. Крім розслідувань, ця комісія готує законодавчі рекомендації. Наприклад, у липні комісія запропонувала заборонити готівку понад $4,5 тис. (117 тис. грн), а також заборонити фізичним особам та юридичним особам тримати більше $22,5 тис. готівкою (0,6 млн грн) без відповідного дозволу податкової.
Також Моди в своїх зверненнях закликає рядових індійців відмовитися від використання готівки (що передбачає, що чиновники зобов'язані особистим прикладом підтримувати державну політику), а Центробанк спільно з урядом створив комісію щодо розвитку безготівкових розрахунків і приймає зусилля по зниженню вартості використання кредиток.
Понад 20% населення Індії мають банківський рахунок, прив'язаний до ідентифікаційним номером у біометричної базі даних (у системі зареєстровані 75% населення), що максимально спрощує фінансові операції, що дає можливість здійснювати їх звідки завгодно за відбитком пальця або сітківці ока. За допомогою цієї системи індійці можуть дистанційно відкривати та закривати рахунки у банку, а також підписувати документи.
Індійські експерти прогнозують, що в найближчі кілька років всі ці операції в Індії будуть здійснюватися віддалено за допомогою смартфонів. При цьому ведення єдиних баз даних дозволить серйозно знизити вартість кредиту для малого бізнесу і фізичних осіб, а зменшення вартості транзакцій дозволить навіть невеликі покупки перевести в безготівковий розрахунок.
Цими проектами займається уряд спільно з великим IT-бізнесом (так, в Індії навіть є мільярдер Нандар Нілекані, який розбагатів на інформаційних технологіях).
Як бачимо, крім батога (заборони та розслідування), в Індії активно використовують пряник (зручність, швидкість і дешевизна безготівкових розрахунків), а ще там не бояться тотального фінансового контролю. У той час як у нас люди примудряються одночасно обурюватися з приводу декларацій депутатів і чиновників, але при цьому вважають загальне декларування мало не репресіями. Що загалом не дивно, враховуючи, що українці (з будь-яким рівнем доходів) прибіднюються і намагаються будь-якими способами уникнути сплати податків. Будь-яких. Що апріорі неможливо і, крім фрустрації і вічного невдоволення, не породжує нічого.
Вихід може бути тільки в єдині правила для всіх. Усі платять, всі працюють, всі декларують. Ну і звичайно, всі користуються благами зростання економіки і несуть витрати при падінні.