Як опозиціонери будуть розхитувати країну
Сьогодні опозиція програла чергову битву. Програла не тому, що, як заявив Сергій Лещенко, голосування за закон, що дає можливість людині без юридичної освіти очолити ГПУ, стало можливим завдяки голосам "олігархічних фракцій". Це звичайна маніпуляція. Точно так само можна звинуватити "єврооптимістів", "Самопоміч", "Батьківщину" та "радикалів" у змові з "Оппоблоком" Ахметова і Льовочкіна, теж не поддержавшем названі зміни в законодавство. Чергова поразка опозиціонерів стало можливим з іншої причини - ці політики вибудовують свої заяви виключно на негативному дискурсі. При цьому міняти свій дискурс вони не збираються. Тому стають прогнозованими.
Можна безпомилково передбачити всі тактичні ходи опозиціонерів. Перший - звинувачення у змові влади з олігархами. В підтвердження цьому будуть выискиваться компрометуючі історії. Вже зараз деякі представники опозиції безапеляційно заявляють, що владі доведеться давати преференції власникам акцій "Відродження" та "Волі народу" за підтримку ініціатив влади. Доказів преференцій поки немає, але тема вже пішла гуляти.
Другий тактичний крок - заяви про те, що Захід розчарувався в Україні. Ця теза стосується не перший місяць, зараз же варто очікувати його медійного посилення. Твердження про "розчарування" будуть підкріплювати різного роду маніпуляціями. Як працює така технологія, видно по розкручуванню офшорного скандалу. При цьому будь-яке критичне заяву західних політиків чи експертів буде препарироваться так, як ніби в Євросоюзі і США наростає невдоволення українською владою. Головне - голосно кричати про корупцію, відмову МВФ давати Україні черговий транш, "особливий статус Донбасу" і так далі.
Враховуючи, що ця тактика використовується і Росією в її гібридної війні, наші опозиціонери отримують можливість "їздити" на тему "розчарування" досить довго. І неважливо, що лідери ключових країн ЄС і Європарламент підтримують політичний курс України.
Четвертий - боротьба з приватизацією. Тимошенко вже заявила, що державні монополії, такі як "Укрзалізниця", НАК "Нафтогаз України", не повинні приватизуватися. Вона апелює до міфу, що стратегічні підприємства хочуть продати за безцінь. Ця технології спрацює досить ефективно. Особливо якщо проти приватизації тих чи інших об'єктів збирати акції протесту.
Враховуючи, що Юрія Луценка (втім, як і будь-якого іншого кандидата, невигідного опозиціонерам) в якості Генпрокурора Тимошенко і Ко бачити не хочуть, можна очікувати потужних інформаційних атак проти нового глави ГПУ. Наприклад, від нього опозиціонери вимагатимуть репресій - порушити кримінальні справи проти деяких олігархів, екс-прем'єра Арсенія Яценюка, окремих політиків, на яких вони вже давно повісили ярлики корупціонерів. Завдання таких інформаційних атак проста - переконати суспільство в тому, що новий Генпрокурор - такий же, як і старий. Хоча як раз безпідставні кримінальні справи здатні зашкодити іміджу країни. Саме з них почалося падіння режиму Януковича.
Чи є в опозиції кінцева мета? Ще недавно такий були дострокові вибори парламенту. Оскільки після зміни уряду вони зняті з порядку денного, опозиціонери будуть робити все, щоб повернути тему перевиборів у політичний дискурс. Причому, не тільки перезавантаження Верховної Ради, але владі в цілому.
