Як недокомплект і корупція знищують українську армію
Тема недокомплекту є досить актуальною для української армії, хоча і дуже незручною на всіх рівнях військового відомства. Причому вона актуальна як для контрактної армії, так і для призовної її частини, пише Depo.ua.
Бригади ЗСУ, які на ротаційній основі несуть службу на лінії розмежування на Донбасі, майже поголовно страждають від неукомплектування особовим складом. Страшно уявити, але наші джерела у ВСУ повідомляють, що іноді цей показник досягає навіть 50%.
З призовниками ситуація не краще. Кожен раз під час призовних кампаній регіональні військкомати стикаються з небажанням молодих людей проходити військову службу.
Зокрема, Івано-Франківський обласний військовий комісар Володимир Ярмошук 21 жовтня на оперативній нараді у голови ОДА Дениса Шмигаля повідомив, що всього 170 прикарпатців за час осіннього призову вдалося відправити на строкову службу в армію, при тому, що в цілому планом передбачено відправити 460 призовників.
"Зараз виконали план на 37%. ... Це просто смішно, що з 25 000 юнаків призовного віку на Прикарпатті ми не можемо закликати 460 осіб. Змушені їздити по домівках, витягувати їх ловити. Всі ігнорують, ніхто не хоче йти", - скаржиться обласний комісар.
І ця ситуація повторюється з року в рік по всій Україні.
Погодьтеся, в той час, коли в країні йде війна, ситуація з тим, що держава не може закликати юнаків, щоб вони відслужили і були готові до будь-яких подій, має всі ознаки "зради". Звичайно, більша частина провини за це лежить на військкоматах, які в багатьох регіонах загрузла в бюрократії і корупції (ситуація доходить до абсурду: з одного й того ж обласного центру нам повідомляють, що у міському військкоматі беруть хабарі за те, щоб не потрапити під заклик, так і за те, щоб потрапити на контракт). Однак, на рівні державної влади також не робиться нічого, щоб це питання вирішити.
До кінця 2018 року реформу військкоматів запустили в чотирьох областях України, а саме 111 таких установ створили в Чернігівській, Рівненській, Дніпропетровській та Одеській областях. До кінця 2019 року планувалося завершити реформу в інших областях, проте, як нам повідомляють з самих військкоматів, цей процес багато де поставили на паузу.
Інше питання - чи потрібен заклик взагалі? Тут думки традиційно розділяються. Одні вважають військовий призов пережитком "радянщини", а інші апелюють до того, що без заклику ВСУ втратять останній джерело кадрового резерву. Адже сьогодні чи не єдина місія призовників - це освоїти ази військової підготовки і підготуватися до можливої службі за контрактом та/або до можливої мобілізації.
Також не можна не звернути увагу на відсутність чіткої державної політики щодо патріотичного виховання в армії. Судячи з усього, це питання для нової влади не з числа пріоритетних, адже навіть новопризначений радник секретаря РНБО Сергій Сивохо заявив, що збирається присвятити свою роботу того, щоб закінчити війну, в тому числі в головах".
Власне, ця фраза гармонійно доповнює те, що відбувається з військовою сферою в Україні останнім часом: замість стратегічного, цілеспрямованого, систематичного розвитку української армії і формування серед народу переможного іміджу цієї армії нова влада просуває меседжі про "світі будь-яку ціну", навіть якщо цей "світ" буде з елементами капітуляції. І це не згадуючи всілякі натяки на скасування військових пільг.
Як би там не було, а проблема є, і рано чи пізно вона заявить про себе в повний голос. І вирішувати її доведеться, швидше за все, нинішній владі. У сформованій ситуації реальним виходом була б мобілізація (загальна або часткова), проте чутливий до зміни рейтингу президент Володимир Зеленський на такий відверто непопулярний крок, зі зрозумілих причин, не піде.