Український пасьянс. Як Меркель може використовувати перемогу Зеленського
Спікер німецького уряду Мартіна Фіц, коментуючи українські президентські вибори, заявила, що поки Берлін коментувати результати першого туру не може. "Не хочемо брати участь у спекуляціях", - пояснила вона. Але така політична "стійкість" не поширилася на інших спікерів з ФРН, оскільки в Берліні насправді дуже навіть пильно дивляться на те, що зараз відбувається в Україні. Як і весь світ, з тією різницею, що український камінець влучив у німецько-російський черевик і змусив їх перевзуватися на шляху до заповітної газовій трубі.
Так, Німеччина, зі слів представника МЗС ФРН Марії Адебар, готова співпрацювати з будь-яким переможцем другого туру виборів президента України - це буде Петро Порошенко або Володимир Зеленський. Однак німців навіть дуже хвилює, хто конкретно стане главою держави, а головне - якою буде його політика. І в даному випадку для німців, як заведено, є дві сторони медалі, які вдалося розглянути завдяки реплік з Берліна.
По-перше, це дзвінок Порошенко канцлеру ФРН Ангелі Меркель 1 квітня, коли, в принципі, стало ясно, що Зеленський в лідерах. Меркель, як пише український президент в Twitter, похвалила Україну за "чесність та змагальність виборчого процесу". Лідери потолковали на вже стандартні теми: Мінські угоди, українські політв'язні, "блакитні каски" на Донбасі. Але більш важливо з точки зору геополітичних сигналів привітання канцлером Порошенка з виходом у другий тур. До оголошення офіційних результатів. Хоча цю поспішність можна пояснити тим, що в Європі високий рівень довіри до екзитполів, а Україна показала, що може проводити досить прозорі вибори, так чому б не привітати.
З іншого боку, даний телефонний розмова та привітання канцлера - це очевидний чіткий меседж опонентам діючого глави держави. Меседж про підтримку з боку одного з лідерів Євросоюзу. І ще більше підкріплює його майбутній - до другого туру - візит Порошенка в Німеччину. Але чи працює цей сигнал лише в одну сторону, тобто на користь того ж Порошенка, або ж і сама канцлер зацікавлена, щоб ще п'ять років в Києві в телефонній трубці лунав знайомий голос?
Палиця о двох кінцях насправді. Меркель, звичайно ж, готується до передачі влади, яка почалася в минулому році і завершиться вже після виборів як в Україні, так і в Європі (Європарламент). Зараз чолі уряду важливо передати більш-менш зрозумілий формат дво - і багатосторонніх відносин своєї протеже - Аннегрет Крамп-Карренбауэр, нещодавно стала лідером правлячої партії "Християнсько-демократичний союз". І так як Україна займає далеко не останнє місце в зовнішньополітичній порядку Берліна, можливо, до його невдоволення, Меркель намагається зрозуміти, що буде далі, і одночасно не особисто дати зрозуміти Києву, чого від нього чекають.
Зеленський викликає у німецького уряду занепокоєння, нехай він навряд чи буде (або, принаймні, буде не настільки) принциповий у питанні будівництва "Північного потоку-2". Або, може, навіть погодиться на якийсь обмін. Але формально увірвався в політику три місяці тому Зеленський (насправді з першої серії "Слуги народу", що було зрозуміло вже тоді) - темна конячка. Невідомо, яким він може бути президентом і що у нього і його радників на умі. Тому лідер першого туру (за даними вже 98,42% оброблених протоколів) непередбачуваний. Набір програмних тез кандидата гранично чіткого уявлення про нього не дав. І, власне кажучи, це є великою проблемою не тільки для українців, адже для іноземних партнерів, включаючи і чиновників, і інвесторів, дуже важливі передбачуваність, наявність маркерів дотримання владою правил "гри". Чогось позитивного і негативного - чекати від Порошенка, в Європі за п'ять років вже встигли добре вивчити. Чинний президент - фігура зрозуміла. Про те, як Зеленський відноситься до даних їм обіцянок, як він буде вести діалог, як буде сприяти зміцненню торговельних відносин з ЄС (і буде), в Брюсселі та Берліні не знають.
Ще і дуже схоже на те, судячи з що надходить з України, що Зеленський не є самостійною фігурою. Отже, партнерам потрібно зрозуміти, з ким тоді насправді говорити в Києві. Якщо все чутки - правда, то, може бути, не доведеться контактувати з імовірно обраним новим президентом, а з якимсь Ігорем Валерійовичем. До речі, не виключено, що уїдливий коментар радника Зеленського Руслана Рябошапки щодо дебатів між Порошенком і Коломойським в підсумку стане реальністю і для західних партнерів України, які по приїзду в Київ будуть вітатися з президентом, але справи обговорювати з іншою людиною.
Усвідомлюючи всі ризики, німецька сторона тому і хоче отримати відповіді від потенційного переможця виборів вже зараз, про що свідчить опубліковане також 1 квітня заяву (і це по-друге) голови фракції ХДС/ХСС у Бундестазі Йоганна Вадефуля на сайті владного блоку. Соратник Меркель, зокрема, вимагає від Зеленського та його оточення до другого туру "конкретно вказати, за що він виступає і яка команда політиків буде його підтримувати".
"Україна не може дозволити собі покладатися на недосвідчене керівництво у конфлікті з Росією і її важкої економічної та соціальної ситуації", - пояснив свою вимогу Вадефуль, помітивши, що недосвідченість спровокує дестабілізацію Москвою України. І в ХДС/ХСС не забули і про Коломойського: "Також Зеленський повинен уточнити, як він хоче досягти своєї мети - позбавити влади олігархів, враховуючи, що олігарх Ігор Коломойський значною мірою підтримував його передвиборну кампанію".
Коли і якщо Берлін отримає всі змінні рівняння, то зможе вибудовувати більш вигідну для себе політику, що стосується не тільки України, між іншим. Тут важливо розуміти, що, незважаючи на декларації і певну допомогу, та ж Меркель все ж не відноситься до категорії стовідсоткових друзів. Що знову-таки довела підтримка "Північного потоку-2" навіть перед обличчям американських санкцій.
Вищезгадана непередбачуваність Зеленського - тривожний фактор, але і багатообіцяючий, якщо вона все ж "прочитана". Перемога кандидата-коміка може допомогти Ангелі Меркель скинути з себе кайдани ймовірних усних домовленостей з більш ґрунтовним Порошенко. Решта (швидше за все, так і буде) темною конячкою до останнього Зеленський дасть можливість заявити про те, що, незважаючи на прозорість виборів, з Україною все віднині погано - вона управляється незрозуміло ким, а точніше олігархами, в країні панують кулуарні домовленості, що діяли раніше правила вже не працюють і т. п.
І навіть необов'язково, щоб що-небудь зі списку було правдою, оскільки для стороннього спостерігача таке життєпис України виглядатиме дуже правдоподібно. Відповідно, після внесення України до списку вкрай неблагонадійних - тих, з ким краще не вести ніяких справ, відкривається можливість почати більш активно, на всіх рівнях і під радісне повискування кремлівських євроскептиків проштовхувати тему нормалізації відносин з Росією і поетапного скасування санкцій. Києву ж залишиться лише обурено і непереконливо нарікати.
