Партія війни. Яценюк почав накручувати ціну "Народного фронту"
Ось тільки мета "фронтовиків" не стільки перемога на виборах, скільки максимально "почесне поглинання" Блоком Петра Порошенка.
На з'їзді партії Яценюка, яка досить довго зберігала відносну мовчання, пропустивши до того ж місцеві вибори, прозвучало одразу кілька вельми цікавих тез, які показують, як "Народний фронт" бачить своє майбутнє в світлі президентських і парламентських виборів.
По-перше, як виявилося, "фронтовикам" все-таки є, що сказати виборцям і чим пишатися. Кабінет Яценюка прийшов до влади в особливо складний період і завдяки непопулярних рішень зміг врятувати країну, але в 2016 р. став жертвою недалекоглядної політики партнерів по коаліції і "дуже брудної кампанії з його дискредитації. Однак тепер "фронтовики" зібралися з силами і "зібралися, щоб говорити правду", довести до кінця реформи "і взяти участь у парламентських і президентських виборах". Таке ось відродження "камікадзе".
При цьому Арсеній Петрович не забув перерахувати досягнення свого Кабміну, серед яких і спригіванія з російської "газової голки", і зменшення дефіциту держбюджету до 3%, і навіть знаменитий безвиз, який своїм досягненням вважає президент Петро Порошенко.
По-друге, Яценюк вкотре натякнув, що міг би в свій час і, можливо, може зараз піти в опозицію до президента і "ось вам мій кулак", але як справжній державний муж цього не зробив, готовий і далі стримувати особисті амбіції, якщо партнери "зробили висновки і не повторювати надалі своїх помилок".
По-третє, Яценюк повторив вперше озвучений ще влітку свій план конституційної реформи, згідно з яким президент повинен стати гарантом Конституції і "загальнонаціональним арбітром", а не намагатися керувати всім взагалі і в першу чергу вертикаллю виконавчої влади. По суті, мова йде про досить серйозне звуження повноважень глави держави і розширення повноважень прем'єр-міністра. При цьому Арсеній Петрович у черговий раз акцентував увагу на тому, що у нього як у прем'єра було лише одне повноваження — "самостійно призначати та звільняти керівника свого секретаріату". Прем'єр, на думку Яценюка, в нинішній політичній системі — фігура, на яку легко повісити всіх собак, а ось можливості цієї фігури вкрай обмежені. А це означає, що і претензій до нього за відсутність результату в прем'єрському кріслі бути не може.
У той же час на з'їзді кілька разів підкреслили, що нинішня Верховна Рада здатна до чергових парламентських виборів провести відповідну конституційну реформу і перейти до запропонованій формі парламентсько-президентської республіки. Наскільки оптимізм Яценюка в даному випадку виправданий — питання відкрите. Тим не менш натяк на якийсь ультиматум Порошенко цілком проглядається. Мовляв, якщо конструктивний діалог з "партнерами" у "фронтовиків" не складеться, вони можуть ініціювати процес збору в парламенті заповітних 300 голосів під урізання президентських повноважень, що главі держави явно не до чого, незалежно від результату цієї затії.
По-четверте, Яценюк і "Народний фронт" попрацювали на посилення та поглиблення свого іміджу партії війни і найбільш прагматично-патріотичної української політсили. Для "фронтовиків" це вкрай важливо, щоб зайвий раз підкреслити свою принципову відмінність від соратників по коаліції. І якщо до БПД періодично виникають якісь питання, пов'язані з зрадой, нехай і часто надуманою, то "Народний фронт" має виділятися на їх фоні бездоганною патріотичної репутацією. На думку "фронтовиків", порядок денний української політики однозначна — це повноправне членство у ЄС і НАТО, що б на цей рахунок не думали в самих цих організаціях. Що ж стосується відносин з країною-агресором, то тут все гранично жорстко. Це не тільки візовий режим з Росією та продовження санкцій, як західних, так і українських, до повернення всіх окупованих територій, включаючи Крим, але і виплати Україні відповідних репарацій за отримане через агресії матеріальний збиток.
Резюмуючи, набір меседжів, з якими "фронтовики" йдуть до виборців, досить простий: Кабмін Яценюка врятував країну в самий важкий момент, але якщо щось і було погано, то сам Арсеній Петрович в цьому не винен, адже, з одного боку, він був пов'язаний обмеженими повноваженнями, а з іншого — виявився жертвою шахрайської політичної гри. При цьому НФ — ідеальний вибір для свідомого українця. Партія твердо стоїть на патріотичних і державницьких позиціях, не впадаючи при цьому в націонал-популізм, і навіть готова жертвувати власними амбіціями заради України.
Все це прозвучало з вуст "фронтовиків" досить оптимістично, однак весь оптимізм псують нинішні рейтинги партії, і її лідера. Зараз ці рейтинги коливаються десь в районі 1,5%, що на межі статистичної похибки. І головне питання для Яценюка і компанії сьогодні полягає в тому, чи зможуть вони досить швидко наростити собі рейтинг, що дозволяє хоч скільки-небудь сподіватися навіть не на повторення успіху попередніх виборів, а хоча б на впевненість у подоланні прохідного бар'єру до 5% (або за новим Виборчим кодексом, прийнятим у першому читанні, — 4%).
І не потрібно забувати, що паралельно з усієї цій оптимістичній риторикою рейтинг партії топлять скандали, останній з яких — реанимированное напередодні "справа рюкзаків", фігурантом якої є син одного з лідерів НФ Арсена Авакова.
Поки ж рейтинги "Народного фронту" далекі від п'ятивідсоткової позначки, майбутнє цієї партії та її лідерів у великій політиці можливо тільки за умови злиття з коаліційними партнерами з БПП. Причому виключно на умовах останньої, що для амбіцій Яценюка і компанії явно принизливо.
Переговори про злиття двох коаліційних партій йдуть вже досить давно, але про конкретні результати цих переговорів поки нічого не відомо. Схоже, що остаточне рішення цього питання буде можливо не раніше старту президентської виборчої кампанії. І все виглядає так, що "Народний фронт" не має наміру втрачати цей час даремно. Зараз "фронтовики" спробують спробувати наростити собі електоральних м'язів, щоб не виглядати на тлі БПП "бідними родичами". Найближчі кілька місяців соратники Яценюка будуть посилювати свою медійну активність, просуваючи свої тези, щоб потім отримати таку внутрішню соціологію, за допомогою якої можна було б примушувати БПП до співпраці на умовах партнерства, а не підпорядкування. І чим вище буде цифра рейтингу "фронтовиків", тим більше буде партнерства і менше підпорядкування. А всі натяки на ультиматуми, що прозвучали на з'їзді і в інтерв'ю Яценюка, будуть допоміжним фактором у цих переговорах.
Якщо ж всі зусилля партії війни опиниться " порту марними і рейтинг не виявляє тенденції до скільки-небудь значного зростання, то "Народному фронту" не залишиться нічого іншого, крім як погоджуватися на об'єднання на будь-яких умовах. Варіант мужньо програти і піти в політичне небуття явно не підходить, занадто багато в цій партії досвідчених і амбітних політиків, щоб так просто "злитися".