Як G-7 "буде" бити по Росії
26-27 травня на японському півострові Ісе-Шима проходив вже третій за рахунком саміт "Великої сімки" G-7 без участі російської сторони. Дводенні переговори завершилися прийняттям комюніке, повного як прямих заяв, так і хитросплетінь дипломатичних термінів, в яких можна розгледіти певний набір векторів подальшого співпраця США, Японії, Німеччини, Великобританії, Франції, Італії і Канади.
Говорили сторони і про Україну. У тексті документа був виділений цілий пункт - 22-й. В першу чергу, учасники саміту очікувано підтвердили свою підтримку Україні у конфлікті з Росією, підкреслюючи (як і колись) пріоритетність дипломатичного врегулювання конфлікту з дотриманням міжнародного прав, особливо зобов'язань дотримання суверенітету, цілісності і незалежності України. Підтвердили свою оцінку анексії Криму, а також і санкційного тиску на тих, хто був до неї причетний. Ці декларації мають бути вписані в текст. Інша справа, що всім відомо вибіркове ставлення Росії до міжнародного права, і до Будапештського меморандуму зокрема.
Реагуючи на безперервну ескалацію уздовж лінії розмежування на Донбасі, G-7 нічого не залишається, як спиратися на мінські домовленості і "нормандський формат", незважаючи на їх явну беззубість. З іншого боку, міжнародне співтовариство усвідомлює це, а тому активно просуває ідею з розміщенням поліцейської місії ОБСЄ. Хоча Україна, м'яко кажучи, не відчуває задоволення від роботи місії, в якій чимало росіян. Як і попередній формат, новий, поліцейський, цілком можливо, буде носити декоративний характер, якщо не призведе до ще більшого поглиблення кризи. Однак іншого виходу партнери наразі не бачать. Військове вирішення конфлікту - це табу, нові потрясіння, загроза хаосу в небезпечній близькості до кордонів ЄС та НАТО. Тому, повторимося, тільки дипломатія, яка тримає ситуацію в стані анабіозу і дозволяє зміцнити українську економіку і збройні сили. А Москву світові лідери будуть поки відлякувати санкціями і озвученими обіцянкою нових санкцій.
Правда, зміцнення економіки України відбувається не з тією швидкістю, на яку розраховували фінансові та політичні кредитори, тому "Велика сімка" наполягає на боротьбі з корупцією і продовження реформ, акцентуючи увагу на Генеральній прокуратурі - наполегливо чинить опір зміні старих порядків. Політичний дисбаланс, відповідно, має негативний відбиток на економічних і соціальних процесах. На них, варто зауважити, чималий вплив надає і гостро стоїть питання енергетичної безпеки. "В умовах кризи у відносинах між Російською Федерацією і Україною ми підтверджуємо, що енергія не повинна використовуватися як засіб політичного примусу чи як загроза безпеці", - йдеться в комюніке.
На даний момент влада України начебто залагодили питання поставок газу завдяки реверсу з сусідніх країн. Однак ця конструкція домовленостей виглядає дещо хиткою зважаючи впливу РФ на окремі країни пострадянського блоку. У зв'язку з цим Захід підвищує актуальність розвитку ринку ЗПГ (зрідженого природного газу), спираючись на успіхи Японії в цій сфері. Це раз. Два, щоб зміцнити позиції Києва, учасники G-7, похваливши досягнення України в енергетичній галузі, наполягають на розширенні співпраці вітчизняної газотранспортної системи з іншими країнами, тобто фактичне вмонтировании ГТС в міжнародну систему, що відкриє доступ до блакитного палива неросійського походження.
Зворотна сторона цього призову - нанести удар по Росії та Ірану (останній дуже амбітний в цьому плані). І до речі, не тільки СПГ-термінали становлять загрозу для російської монополії, але і стрімко набирає популярність "зелена" енергія. Сторони на Ісе-Шима окремо підтримали в рамках Паризького кліматичної угоди розвиток цієї галузі. По-перше, звичайно, бо те, що зараз відбувається з кліматом не може не лякати світове співтовариство. Виняток - консервативні прихильники вуглеводнів серед тих же республіканців у США, але і серед них вже є чимало бізнесменів, паралельно інвестують в чисті джерела енергії.
А, по-друге, масове будівництво прибережних і наземних вітропарків, сонячних станцій тощо, не вписується в енергетичну концепцію тієї ж Москви. З тієї простої причини, що Росія безнадійно відстала технологічно. В той час, як у Німеччині (вона, до речі, ще й не лідер у розвитку "зеленої енергії") до обіду 15 травня практично 100% усієї електроенергії, необхідної країні, надійшла з відновлюваних джерел - сонце і вітер дали Німеччині 45,5 ГВт при загальній потребі у 45,8 ГВт. Це майбутнє, де на даний момент немає місця Росії, яка вже не може дозволити собі навіть досліджувати нові родовища газу та нафти. Непорівнянні з можливостями інвестиції у військові конфлікти і підривну діяльність в Євросоюзі, стоять непереборною перешкодою на шляху РФ до переходу на поновлювані джерела енергії, чим і користується Вашингтон і Брюссель.
Простіше кажучи, поки Москва продає Захід хаос, їй вирватися з лещат стає все складніше. Ще один важливий сигнал стосується банківської системи. Сторони дали зрозуміти, що тіньовому бізнесу і тіньового банківського сектору оголошується війна. Використовуючи міжнародні структури, начебто дітища G-20, створеного в 2009 році, - Ради з фінансової стабільності, "Сімка" дала зрозуміти, що нечистим на руку банкірам доведеться несолодко. G-7 готова до застосування політичних заходів у разі необхідності. І тут не можна не згадати про ситуацію з розміщенням іноземними банками російських бондів. Якщо точніше, Вашингтон і Брюссель настійно рекомендували банкам не зв'язуватися з російськими облігаціями. Звичайно ж, у демократичному світі це будуть рекомендації, але по своїй суті - заборона. Він спрацював, але не для всіх. Наприклад, італійська банківська група Intesa Sanpaolo, тісно пов'язана з кремлівською верхівкою, все ж наважився розмістити ці бонди (більш детально можна ознайомитися тут). А тому декларація G-7 покликана забезпечити послух навіть тих, хто не може встояти перед шармом" Кремля.
В цілому ж ті, кого Москва бачить ворогами, консолідуються в згуртовані політичні та економічні альянси. "Велика сімка" в Японії нагадала про свої пріоритети: Транстихоокеанское партнерство, ЗВТ ЄС та Японії в рамках EPA/FTA, торговельне та економічне угода ЄС і Канади (CETA). Очевидно, що таке щільне взаємодія надає благотворний ефект на економіку країн-учасниць, прискорює обмін технологіями. Тобто стає ще однією цеглинкою, якщо не базисі в архітектурі глобалізації світу. Скажімо так: стираються кордони - відкриваються нові можливості. На цьому тлі позиція Кремля "один проти всього світу" виглядає провальною. І в будь-якому випадку спроби дестабілізації світового порядку в різних точках планети в майбутньому (не через рік-два-п'ять-десять), зійдуть нанівець. І, заклики учасників саміту до Росії і Ірану сприяти режиму припинення вогню у Сирії, допустити туди гуманітарну допомогу і т. п., перетворяться на вимоги і розпорядження.
