Як феодали розіграють карту м'якого сепаратизму
5 квітня депутати Закарпатської обласної ради підтримали проект звернення до центральної влади з вимогою надати широкі адміністративні і фінансові повноваження органів місцевого самоврядування. Проект рішення, який з'явився в ЗМІ, багатьох шокував. У ньому йшлося не лише про посилення децентралізації. Там згадувалося про двох моментах з далекої історії — місцевому референдумі 1 грудня 1991 року, коли закарпатці висловилися за автономію краю, і зверненні Закарпатської облради до Верховної Ради від 24 січня 1992 р. з вимогою внести зміни до Конституції і визнати регіон "спеціальної самоврядної адміністративної територією".
Референдум був незаконним, за його проведенням стояли залишки цеплявшейся за владу місцевої партноменклатури, тому ні в Києві, ні за межами країни ніхто на це не відреагував. Проте до цих рішень апелювали так звані "русинські" сепаратисти, яких спецслужби зараз ніби як загнали по норах. Тому проект звернення закарпатських депутатів багато хто сприйняв як чистої води сепаратизм і закликали їх покарати. В обласному управлінні СБУ пообіцяли ретельно перевірити, за що голосували обласні обранці народу. Бо, як виявилося, вони і самі не в курсі: звернення приймалося в пакеті і, по всій видимості, у його текст ніхто не вчитувався.
Опитані журналістами депутати обласної ради не просто плуталися у свідченнях, вони всіляко переконували, що в рішенні немає ознак сепаратизму. "Цей документ чисто теоретичний, показує, що і тоді, і тепер у місцевих органів є бажання мати більше повноважень. Але, звичайно ж, в складі України", — заявив сайту "ДеПо" член фракції "Батьківщина" Андрій Шекета. Вторили йому і інші. При цьому запевняли: окремі ЗМІ поширили текст звернення, не відповідає дійсності. Відреагував на скандал і голова облради Михайло Ривис: "Хто-то просто перекрутив звернення — це провокація". І припустив, що вона може бути вигідна політичним опонентам або "тим ДНР і ЛНР, які вже не вперше намагаються переконати всю Україну, що Закарпаття хоче автономії". А ось у прес-службі облради пояснили: ініціатор звернення — екс-глава області, депутат від "Оппоблока" Олександр Ледида.
Загалом, кінці треба шукати в Ужгороді та Києві, а не в Донецьку. Що побічно підтвердили і російські ЗМІ. Таку смачну тему вони підхопили тільки на наступний день. Ось так закарпатським слугам народу вдалося приголомшити навіть досвідчених московських пропагандистів.
Звернення "автономістів" дійсно не зобов'язує центральну влада що-небудь надавати Закарпаттю, але в теж час воно стало небезпечним прецедентом і навряд чи приймалося виключно за неуважність депутатів. Відносно недавно в Ужгороді пройшли круглі столи, організовані громадською організацією "Закарпатський край". В ході засідання обговорювався статус спеціальної самоврядної економічної території для Закарпаття. І там же згадувався той самий "референдум" 1991 р. Повідомлення про ці заходи, що мають сепаратистський присмак, залишилися непоміченими. Може СБУ паралельно з встановленням суті рішення закарпатських депутатів поцікавиться, хто стоїть за вказаною "громадською ініціативою". Причому, судячи з кількості фактично ідентичних новин про цих круглих столах в різних ЗМІ, вона координується з одного центру, у якого є кошти на розміщення повідомлень про ужгородському зборах вчених і бізнесменів. І не тільки.
За останній час вдалося знайти ще одну цікаву новину: Дрогобичский міськрада звернулася до Верховної Ради з проханням надати особливий економічний статус Львівщині і ввести виборність керівників місцевих держадміністрацій. Міська влада Дрогобича оперативно це спростували. Простіше кажучи, хтось запустив фейк. Широкого резонансу не було, мабуть, просто закинули пробна куля. І львів'яни, на відміну від сусідів з Ужгорода, не клюнули на наживку розкольників.
На жаль, такі історії будуть повторюватися. Як тут не згадати низку недовір уряду Арсенія Яценюка, прийнятих обласними радами в багатьох регіонах. Незаконні рішення тиражувалися в пресі, а деякі політики, в тому числі депутати парламенту, використовували їх як аргумент проти Кабміну. Якщо місцеві депутати виходять за рамки раз, то чому не вийти другий, третій, четвертий...
У змінах до Конституції щодо децентралізації був пункт, що дає можливість префектові зупиняти дію актів місцевого самоврядування у разі, якщо вони не відповідають Основному закону і законами України. А президент отримував повноваження розпускати зарвавшиеся місцевих рад та призначати в таких регіонах тимчасового уповноваженого. Ці пропозиції викликали шквал критики, Банкову звинувачували в узурпації влади (особливо поднаторела в цьому "Самопоміч"). У підсумку законопроект відклали. Може, і назавжди. Так питання про механізм впливу Києва на місцеві ради, які дозволяють собі небезпечне пустощі, залишився невирішеним. Що використовують не тільки ідеологи федералізації, але і власники акцій у парламенті та виконавчій владі.
Вони прекрасно розуміють, що дострокові вибори Ради все одно будуть. І щоб на них перемогти, треба застовпити за собою електорат в тому чи іншому регіоні вже зараз. На тлі посилення зневіри громадян, популярними можуть стати гасла: подавай виборного губернатора, хочемо залишати усі податки будинку і т. д. Це загрожує, враховуючи, що головним негативним підсумком торішніх місцевих виборів стала своєрідна феодалізація країни, коли в більшості регіонів у влади виявилися кишенькові партійні проекти олігархів і здавна впливових там кланів. Саме з цього все починалося на Донбасі: своя партія, свій губернатор, прокурор, начальник міліції, свої судді. І врешті-решт — свої ДНР і ЛНР.
