Виграти Україну, а не вибори. Як Зеленський та Залужний можуть поділити владу
У медіа з'явились результати нового соцопитування центру SOCIS. Вони дозволяють простежити тенденції у політичних настроях українців за минулий рік та зробити прогнози на післявоєнне майбутнє: що на нас чекає на виборах

За два тижні, 8 лютого, буде річниця звільнення генерала Валерія Залужного з посади головнокомандувача ЗСУ. Це була, безумовно, найгучніша відставка 2024 року, і невдовзі після неї, у період з 22 лютого по 1 березня, центр SOCIS провів соцопитування, покликане виявити політичні перспективи звільненого генерала. Тоді, звісно, можна було лише гадати, як довго збережуться у народі симпатії до Залужного. І тепер ми можемо зіставити результати дослідження з новими, отриманими в період 5-11 грудня.
Між двома опитуваннями минуло понад дев'ять місяців. Цілком достатній час, щоб забути колишнього військового, який зараз працює послом у Лондоні та практично випав з українського інформаційного простору.
Президентські рейтинги
Якщо брати до уваги лише тих респондентів, які прийдуть на вибори та визначилися, за кого голосуватимуть, то за дев'ять місяців, з початку березня до початку грудня, президентський рейтинг Валерія Залужного впав із 41,4 до 36,1%. Водночас рейтинг Володимира Зеленського трохи підріс — з 23,7 до 24,3%. Розрив між ними скоротився із 17,7 до 11,8%. Це досить суттєва зміна.
Однак тут треба розуміти, до кого перетекли ті виборці, які втратили інтерес до Залужного. Президентський рейтинг Петра Порошенка зріс із 6,4 до 9,4%; Дмитра Разумкова – з 5,6 до 8,3%, Юлії Тимошенко – з 2,8 до 6%. Примітно, що рейтинг лояльного до Банкової Сергія Притули впав з 4,1 до 2,9%.
Як наслідок, гіпотетичні підсумки другого туру, як і раніше, чітко обіцяють перемогу Залужному. У березні він виграв би у Зеленського з рахунком 67,5 проти 32,5%, у грудні — 68,4 проти 31,6%. Розрив не лише не скоротився, але навіть збільшився з 35 до 36,8%.
Парламентські рейтинги
Соціологи, звісно, не можуть вгадати, під якими назвами підуть на вибори партії, які підтримують провідних кандидатів на президентську посаду. Тому SOCIS у своїх опитуваннях поставив усіх у рівні умови, називаючи кожну таку партію умовно "Блок…".
Якщо брати до уваги, знову ж таки, лише тих респондентів, які прийдуть на вибори та визначилися, за яку партію голосуватимуть, то за дев'ять місяців парламентський рейтинг "Блоку Валерія Залужного" впав із 46,4 до 39,1%. Рейтинг "Блоку Володимира Зеленського" впав менш помітно — з 21,1 до 20,3%. Водночас рейтинг "Блоку Петра Порошенка" зріс з 7,5 до 10,4%, "Блоку Дмитра Разумкова" — з 6,8 до 8,5%, "Блоку Юлії Тимошенко" — з 3,6 до 6,3%. А рейтинг "Блоку Сергія Притули" впав із 7 до 4,1%.
Наприкінці грудня 2023 року "ДС" прогнозувала саме такі тенденції у 2024 році: "Рейтинг партії Залужного, ймовірно, впаде, але сумнівно, щоб цей електорат перетік до "слуг народу". Швидше вони можуть піти до опозиційних партій, таких як "Батьківщина" чи "Європейська солідарність", залежно від того, чия критика влади буде голоснішою і гострішою і чиї ідеї порятунку країни будуть яскравішими і переконливішими".
Тепер подивимося на співвідношення сил у парламенті з урахуванням 5% бар'єру. У березні партія Залужного отримала б 235 мандатів, тобто більше половини місць у Верховній Раді, і могла б самостійно формувати уряд. У грудні їй дісталося б 208 місць. Це означає, що для формування уряду їй достатньо взяти до коаліції одну партію — будь-яку. І це буде саме міноритарний союзник, який нічого не зможе диктувати старшому партнерові, інакше партія Залужного швидко знайде собі поступливішого союзника.
Що ж до решти політичних сил, то перспективи партії Зеленського покращилися на 1 мандат — із 107 мандатів у березні до 108 у грудні. У партії Порошенка приріст із 38 до 55 мандатів, у партії Разумкова — із 34 до 45, у партії Тимошенко — із нуля до 34, а партія Притули замість 36 мандатів у березні отримала б нуль у грудні.
Рейтинги довіри
Щоб розуміти народні настрої, важливо враховувати також баланс довіри та недовіри до різних політиків. За даними за грудень, Залужному довіряють 71,6% респондентів, не довіряють 23,7%, баланс довіри/недовіри плюс 47,9%. Водночас, Зеленському довіряють 40,8%, не довіряють 56%, баланс мінус 15,2%.
Цікаво порівняти також, як змінилися претензії народу до влади. Респондентам пропонувалося вісім варіантів "найбільших помилок нинішньої влади", можна було вибрати кілька із них. Двома головними підставами для народного невдоволення залишаються "збереження високого рівня корупції і розкрадання бюджетних коштів" (зростання з 64,8% у березні до 66,3% у грудні) та "неналежна підготовка до війни" (зростання з 37,2 до 47, 2%). Далі йдуть "зловживання владою, тиск на бізнес і можливих політичних конкурентів" (зростання з 24,5 до 33,4%), "помилкові кадрові рішення" (зростання з 19,9 до 29,5%), "неефективна економічна політика уряду" (зріст з 15 до 29,3%), "відставка В.Залужного" (зниження з 30,8 до 28,4%), "інформаційна цензура і приховування правди" (зростання з 16,5 до 25,6%), "прорахунки на міжнародному рівні" (зростання з 12 до 19,4%). Неважко побачити, що майже всі претензії посилилися, і лише відставка Залужного трохи забулася.
Оскільки найбільше невдоволення викликає корупція, зазначимо ще одну тенденцію. У березні 60,9% сказали, що рівень корупції в Україні зараз вищий, ніж раніше. У грудні вже 67,7%.
Виграти вибори чи Україну?
Сумнівно, що влада якимось дивом зможе переламати ці негативні тенденції. Тому подальші перспективи України залежатимуть від того, про що зуміють чи не зможуть домовитись Банкова та Залужний.
Півтора місяці тому, 6 грудня, керівник Офісу президента України Андрій Єрмак дорогою зі США в Україну зробив зупинку в Лондоні, щоб поговорити з послом України у Великій Британії. У січні два українські видання повідомили про "вигідні пропозиції", які нібито отримав Залужний під час тієї зустрічі.
Спочатку сайт "Телеграф" розповів, що посол опинився перед непростою дилемою. "Єрмак передав Залужному, що у разі невисування та участі у виборах на боці Зеленського ексголовнокомандувач зможе отримати перше місце у списку партії та крісло спікера в парламенті. Якщо ж Залужний обере боротьбу за пост президента, то його чекають випробування — кримінальні справи. Серед них — розслідування, хто ж здав Херсон у 2022 році. Джерела в політичних колах кажуть, що в потрібний момент у цій справі може з’явитись ім’я Залужного", — зазначив "Телеграф". Він звернувся за коментарем до Залужного щодо його політичних планів. Той відповів коротко: "Спочатку ми збережемо державність. А тоді вже поговоримо".
Потім аналогічну інформацію повідомив сайт "РБК-Україна". "За словами одного зі співрозмовників у президентському оточенні, на Банковій нещодавно усвідомили, що екс-головком все ще становить для них серйозну політичну проблему. "Висилка" до Великої Британії, яка, за задумом, мала вивести Залужного з публічного поля, не спрацювала. Для розв'язання цієї проблеми в Лондон, дорогою додому з Вашингтона, спеціально заїжджав глава ОП Андрій Єрмак. Два непов'язаних одне з одним джерела видання повідомили, що, крім обговорення дипломатичних питань, гість із Києва пропонував екс-головкому не йти в президенти, а натомість очолити партію Зеленського на виборах у Раду". За його даними, Залужний нібито відповів, що ще для себе не вирішив, чи піде він у політику, і Єрмак приїхав до Києва оптимістично налаштованим, у дусі "все добре, з ним вдасться домовитися".
Зрозуміло, що зараз ніхто жодних остаточних рішень ще не ухвалив. Залужний має підстави не погоджуватися на "привабливу пропозицію". У політиці не діє арифметика, особливо коли йдеться про спробу складання рейтингів. Якщо зараз соціологи кажуть, що партія Залужного може отримати на парламентських виборах 208 мандатів, а партія Зеленського — 108 мандатів, то зовсім не факт, що партія Зеленського на чолі з Залужним отримає 316 мандатів і стане суперчемпіоном серед партій у всій історії незалежної України. Швидше вона отримає 158 мандатів (середнє між 208 та 108). А ті виборці, які зараз бачать у Залужному альтернативу Зеленському, підуть до інших партій, причому не до будь-яких, а до тих, що демонструють свою опозиційність.
Зважаючи на українські традиції, більш вірогідний звичайний варіант, коли всі воюють проти всіх. У такому разі Залужний та Зеленський братимуть участь у виборах як вороги-конкуренти, і їхні партії теж. Це буде дуже жорстоким випробуванням для країни. Щойно закінчивши довгу повномасштабну війну з Росією, Україна втягнеться у внутрішньополітичне протистояння, яке може набути неконтрольованих форм.
У виграші будуть насамперед проросійські сили, адепти "відновлення добросусідства", "взаємного вибачення" тощо. Вони пропонуватимуть себе як рятівники, і якщо хтось думає, що вони не мають шансів, нехай подивиться на Грузію, у якої Росія відібрала 20% території і яка зараз живе з відверто проросійським урядом.
При цьому будь-який ексцес, що виходить за межі демократичного виборчого процесу, викликатиме огиду у наших західних партнерів. Це буде удар і по наших надіях на західні інвестиції, і по нашій євроінтеграційній перспективі.
Звісно, теоретично можливі й інші сценарії. Але для їхньої реалізації потрібно відповідно розставити пріоритети. Завдання виграти вибори слід опустити на друге місце. А на перше місце треба підняти завдання виграти Україну.
Першим кроком могла б бути домовленість про спільну гру на виборах на користь єдності країни. Наприклад, Банкова може домовитися із Залужним, що він не йде в президенти, але його партія самостійно бере участь у парламентських виборах, не отримує жодних "підніжок" та "ударів у спину" з боку влади, чесно заробляє перше місце та формує уряд у коаліції з партією Зеленського. Фактично вийде двовладдя, і, напевно, воно не буде безконфліктним. Але це проблема будь-якої коаліції, це якраз типова європейська практика, яка нікого не здивує.
Інший варіант: Зеленський укладає пакт із Залужним, вони беруть участь у виборах шанобливо, в результаті партія Зеленського стає другою за впливовістю (хоч президентські вибори він програв), а всякі "партії миру" на чолі з арестовичами-бойками йдуть ще далі на маргінес. І ніхто нікого не наздоганяє за провали під час підготовки до війни, а питання "хто розмінував Чонгар" ховається під загальноукраїнським консенсусом — щоб показати дулю москалям, а не чергову війну за гетьманство.
Наші вибори (парламентські, президентські, місцеві) будуть у якомусь сенсі продовженням нашої війни з Росією. І нам потрібно на цих виборах завдати поразки ворогові, а не покалічити один одного.