Изматываящая тактика. ВСУ "вибивають" останніх ветеранів "Новоросії"
Після невдалої спроби прориву 20 липня в районі Красногорівки противник звів свою активність до мінімуму.
Так, кількість обстрілів навіть штабом АТО фіксується на рівні 15-20 в день. Природно, що зменшилися і наші втрати - так, за тиждень з 20 по 27 липня на фронті загинуло двоє бійців, ще 15 були поранені.
Однак зіткнення і "війна малих груп" у вигляді рейдів диверсійних груп і обстрілу з снайперської зброї тривають, хоча і з меншою інтенсивністю. Такі сутички майже не потрапляють в офіційні зведення, проте регулярно відбуваються на Луганському напрямку - в районі так званого "29-го блокпоста" і на Донецькому - в районі Докучаєвська (тут наші військові все ще намагаються тактично поліпшити свої позиції для контролю єдиного шляху постачання гарнізону супротивника).
На сьогодні можна сміливо говорити, що період "повзучого настання", який почався ще в лютому 2015 року закінчився і тепер стоїть питання про нової тактики і стратегії війни. Адже з зникненням "сірої зони" почалися серйозні проблеми зі збільшенням кількості загиблих і особливо поранених, оскільки із зменшенням відстаней бойового дотику до 150-200 метрів, з'явилася можливість "працювати" по ворожих позиціях всім спектром піхотного озброєння - від автоматичних гранатометів до снайперської зброї.
Тому командування сил АТО доводиться на ходу міняти тактику, щоб зменшити втрати і в той же час перехопити ініціативу у "гібридів", які час від часу стали переходити в контратаки, намагаючись переймати наш стиль.
На даний момент поки у Генштабу худо-бідно, але виходить грати на випередження, використовуючи відносно невеликі розміри театру бойових дій. Тобто за останні місяці було прекрасно видно чітка координація в стратегічному плані - наприклад, як тільки починалася "метушня" на тому ж Маріупольському напрямку, то відразу ж у бойовиків виникали проблеми в районі Авдіївської "промки" і так далі.
В цілому можна говорити, що на даний момент на лінії зіткнення виник якийсь паритет - угруповання цілком порівнянні по силам, при цьому у російсько-терористичних військ є серйозні проблеми з людським ресурсом. Цілком очевидно, що третина Донецької і Луганської області має вкрай обмеженим людським потенціалом і бойовики не можуть дозволити собі втрати особового складу навіть у співвідношенні 1:1. Власне мобілізаційний потенціал "контрактної армії" вже фактично вичерпаний, не сильно поспішають їхати і добровольці (тим більше на тлі "космічних зарплат" у приватних військових компаніях в Сирії). Звичайно, завжди можна закрити "дірки" кадровими російськими військовими, але і тут не все гладко - майже кожне більш або менш серйозне бій закінчується чи полоном, або загибеллю контрактника, що для офіцерів будь армії серйозне НП. Тому і цей ресурс зараз намагаються використовувати дуже обмежено і на дійсно "гарячих" напрямках.
Саме тому виснажлива тактика ВСУ, вибиває у гібридів останніх ветеранів боїв 2014-2015 роках, є однією з найбільш ефективних на даний момент. Адже на їх місце приходять люди, які прийшли за зарплатою в 15 тисяч для того, щоб прогодувати свої сім'ї. А їх вмотивованість вже явно не та.
На тлі позиційної війни продовжується посилення української армії. Буквально кілька днів тому на полігоні в Гончарівському секретаря РНБО Олександра Турчинова були продемонстровані нові зразки озброєнь вітчизняного виробництва. І хоча частина з них була вкрай неоднозначна у військовому відношенні, в теж час "засвітили" і досить цікаві зразки. Мова йде насамперед про піхотному огнемете РПО-16 (аналог радянського "Джмеля") і термобаричних ручних гранатах РМТ-27С і РМТ-27С2. Відзначимо цікавий факт - це зброя абсолютно не ефективно в чистому полі, зате є незамінним у міських боях.
На тлі виділення додаткового фінансування на переозброєння армії в певних колах розгорнулася дискусія з приводу правильності виділення коштів на закупівлю сучасних танків "Оплот". Хотілося б висловити і свою думку - при найближчому розгляді 300 млн гривень на ці цілі зовсім небагато. Адже ціна одного "Оплоту" (якщо судити з тайського контрактом) - від $6 млн. Це в перекладі на гривні за нинішнім курсом 156 млн гривень. Тобто за цю суму можна купити аж два танки. Зрозуміло, що ціни на внутрішньому ринку будуть менше, але все одно це гроші на закупівлю партії в 5-10 машин.
Крім того, є питання як швидко зможуть харківські танкобудівники забезпечити ними війська, враховуючи, що вони повністю зайняті на експортному контракті. При цьому модернізація одного Т-64БВ в "Булат" може коштувати близько $1,4 млн. Хоча цілком очевидно, що за своїми бойовими можливостями "Булат" поступається "Оплоту", але є один важливий момент - танки нам потрібні "вже вчора". Крім того, для тієї війни, яку ми зараз спостерігаємо на Донбасі, дуже вже сучасна техніка по суті і не потрібна. А російські Т-72Б3 чудово знищуються та екіпажами "Булатів", що яскраво засвідчили події лютого 2015 року під Логвиново.
Тому враховуючи сучасні реалії наших збройних сил виділення грошей на виробництво "Оплотів" можна розглядати виключно як інвестиції в майбутнє.
Що нас чекає попереду - серйозне "традиційне" загострення на День Незалежності або продовження тягучою позиційної війни - покажуть буквально найближчі кілька тижнів.
