Вигнання "бісів". Коли митрополит Онуфрій повторить долю Харона
Юрій Харон, він же настоятель Десятинного "монастиря", єпископ Гедеон, був позбавлений українського громадянства, про що стало відомо після його прильоту в аеропорт "Бориспіль" з німецького Франкфурта. Батюшку спочатку затримали, а потім посадили на зворотний рейс до Німеччини. Як пояснили прикордонники, Гедеон, що зареєструвався на літак як громадянин США, залишив нашу країну самостійно, без примусу, в доброму здоров'ї та гуморі. "І обіцяв повернутися", — пожартували у Держприкордонслужбі.
Про російське громадянство Харона у пресі писали неодноразово. Виявилося, що він має ще й американський паспорт. Що цілком імовірно, враховуючи його службу до Американської православної церкви в 90-х роках. Але тільки чи вигнаний з України єпископ Гедеон має подвійне або навіть потрійне) громадянство?
Встановлення підданства інших держав є проблемою: якщо самі біпатриди про нього не заявляють або ж підозра не виникає в процесі розслідування — журналістського або антикорупційного, як було у випадку мера Одеси Геннадія Труханова або екс-глави ГФС Романа Насирова, то застосувати до таких особам норми закону, що забороняють подвійне підданство, практично нереально. Втім, і Труханів, і Насиров теж не були позбавлені українського громадянства: довести факт російського (в першому випадку) і британського (у другому) підданства не вдалося. Так що і у випадку з іншими московськими попами можуть бути швидше підозри. Але щоб їх підтвердити, цим питанням треба скрупульозно займатися.
Однак прецедент з депортацією Харона створив для колишньої УПЦ МП великі проблеми, ніж проста необхідність ховати паспорти з двоголовим орлом. По-перше, ця історія здатна зменшити запал у їх заявах і діях проти Православної церкви України. Не секрет, що в оточенні колишнього Київського митрополита Онуфрія (Березовського) і на різних церковних посадах є вихідці з Росії, багато священиків навчалися в російських церковних навчальних закладах, в цей час цілком могли обзавестися запасним громадянством.
Відкриваємо складу синоду УПЦ МП і читаємо — майже все, включаючи самого Онуфрія, випускники Московської духовної академії. Причому деякі закінчили цей заклад вже після розвалу СРСР, наприклад, досить активний спікер цієї церкви митрополит Антоній (Паканич). Пройшли підготовку в Москві і архієреї статусом нижче. Всі вони після депортації Харона теоретично потрапляють у зону ризику. І, судячи з коментаря юрвідділу УПЦ МП з приводу випадку з Гедеоном, там починають усвідомлювати проблему. У цій заяві добровільний відліт Харона в Німеччину назвали "порушенням прав громадянина України за релігійною ознакою", але при цьому всього лише висловили "глибоку стурбованість". Без нападок і погроз.
По-друге, доля настоятеля Десятинного "монастиря" може стати повчальною для священиків УПЦ МП ще в одному плані — цілком ймовірно, що вони обмежать свої візити за кордон, особливо в Росії. На всяк випадок. Адже в один прекрасний момент можна опинитися там назавжди. Наприклад, після того, як УПЦ МП відмовиться перереєструватися, як того вимагає закон, і у відповідних органів виникне питання: навіщо батюшки їздять в Москву і до кого? Тільки для участі в Синоді РПЦ? А, як відомо, Онуфрій є його постійним членом.
Так що страх повторити долю Харона здатна закрити кліриків Московського патріархату в Україні. Бути може, це піде їм на користь: віртуальні цінні вказівки патріарха Кирила і іже з ним теж можна виконувати віртуально. Не наражаючись при цьому на великі неприємності в Україні, де у них налагоджена безбідне життя.
