Витрати прагматизму. Чому Захід не буде добивати Росію санкціями
$170 млрд мало
Незважаючи на сильний економічний ефект вже діючих санкцій, нові заходи економічного тиску на РФ у зв'язку з військовими злочинами в Алеппо, навіть якщо вони будуть узгоджені і введені, не обіцяють швидкого вирішення. "Легко сказати, що треба діяти, але що саме робити?" — наче виправдовувався держсекретар США Джон Керрі, який "не помітив у європейських урядів бажання оголошувати війну".
Причин для сумнівів у американського дипломата більш ніж достатньо. Адже попередні санкції хоча і завдали шкоди на суму близько $170 млрд (в 2014-2017 рр.., за даними "Економічної експертної групи"), але поки не змусили Росію відступити ні в Україні, ні в Сирії. Керрі відзначив, що країни, які вимагають усунення від влади Башара Асада, взяли зобов'язання не "підливати масла у вогонь", так як це може спровокувати регіональну війну або призвести до прямої конфронтації з РФ. Американські експерти в свою чергу відзначають, що передача високотехнологічного зброї сирійським повстанцям утруднена через їхні зв'язки з екстремістськими угрупованнями.
На цьому єдність думок закінчується. Адже завдання санкцій — не покарати рублем якогось середньостатистичного жителя Томська або Холмська, і навіть не ізолювати "божевільного карлика", а посадити керівництво Кремля за стіл переговорів і домогтися від Росії виконання взятих на себе зобов'язань (як гласних, так і негласних).
Серед американських експертів із зовнішньої політики переважають два підходи щодо того, як слід поводитися з РФ. Відповідно до першого, взятого на озброєння адміністрацією Обами, всі питання необхідно розглядати окремо. Анексія Криму, війна на Донбасі, військова підтримка Асада — все це різні "статті", покарання за які призначається окремо. У відповідності з таким підходом торг на рівних просто неможливий, адже США — суддя, а Росія — злочинець. Правда, приємна для українців постановка питання має один істотний недолік, про який говорять прихильники договорняків часів холодної війни: Росія, на відміну від Китаю, не представляє загрози довгостроковим інтересам США. Тому дотискати її санкціями не можна. Розвал старіючої імперії віддасть у руки Пекіна всю пострадянську Середню Азію і Далекий Схід.
Що ж експерти пропонують наступному президентові США? По-перше, погодитися на комплексний розгляд всіх питань, по-друге, як можна швидше зміцнити оборону країн НАТО в Європі і активніше протидіяти російській пропаганді, по-третє, запобігти появі замороженого конфлікту на території України і домогтися виконання Мінських угод в обмін на зняття з РФ санкцій, у-четверте, тимчасово відмовитися від демократизації сусідніх з Росією країн в обмін на продовження ядерного роззброєння.
Такі міркування викликають природне відторгнення в української публіки, адже в цьому випадку питання Криму де-факто закривається, на шию державі вішається озлоблений і зруйнований Донбас, євроінтеграція призупиняється, а Росія — нехай і ослабіла — отримує можливість знову втручатися у внутрішні справи нашої країни.
Погане попереду
Зараз в РФ повним ходом йде бюджетний процес на 2017-2020 рр .. Поки ЗМІ лякають громадян "трьома роками жорсткої економіки", Мінекономрозвитку підганяє макропрогнози під вказівки уряду (18-го числа був поданий вже третій за жовтень варіант документа). В результаті чого за пару тижнів економісти "покращили" прогноз зростання економіки на 0,4-0,9 п. п., пообіцяли 4% інфляції на рік і стабілізацію курсу рубля.
"По-нормальному зробимо в 2017 році", — цитують "Ведомости" неназваного чиновника фінансово-економічного блоку. Правда, як у вересні зізнавався заступник міністра фінансів Олексій Лавров, до того часу в Резервному фонді Росії закінчаться гроші, після чого дефіцит держбюджету доведеться покривати за рахунок Фонду національного добробуту. А вже він, за оцінкою російських експертів, буде повністю вичерпаний до 2019-го.
"Ми не можемо нескінченно витрачати наші резерви", - заявив на початку жовтня міністр фінансів Антон Силуанов, після чого уряд заходився малювати прогнози, підганяючи дефіцит під потрібний рівень. Рятувати резерви передбачається за рахунок збільшення внутрішнього держборгу і приватизації держактивів.
На користь життя в кредит говорить низький рівень сукупного держборгу Росії — близько 14% ВВП. Проти — той факт, що криза в країні викликаний нестачею валюти з-за падіння цін на нафту і санкцій, отрезавших великі російські компанії від західних боргових ринків.
На ділі це виглядає так: у липні 2014 р. зовнішній борг РФ (держави + компанії) досягав $730 млрд, а обсяг міжнародних резервів (резерви ЦБ, гроші в Резервному фонді і Фонді національного добробуту) — $480 млрд. До листопада 2015-го зовнішній борг знизився до $520 млрд, а золотовалютні резерви до $370 млрд. Таким чином, за 16 місяців при зниженні зовнішнього боргу на $210 млрд золотовалютні резерви знизилися на $110 млрд. При збереженні такої тенденції до весни 2019 р. зовнішній борг Росії повинна знизитися до нуля, а золотовалютні резерви — впасти до $100 млрд.
Цього, однак, не відбувається. За останній рік міжнародні резерви РФ навіть небагато збільшилися до $400 млрд (з них близько $100 млрд — Резервний фонд і ФНД). Сталося це завдяки зростанню цін на золото, викупу валюти на внутрішньому ринку і розтягнутому графіком зовнішніх виплат.
Загалом, статистика виглядає так, немов гостра фаза кризи пройдена. Тим більше, що у вересні рівень видобутку нафти в Росії досяг рекордних 11,1 млн барелів на день, а вартість головної статті експорту повернулася до $50 за барель.
Під загрозою залишається майбутній рівень видобутку, коли відгукнеться падіння інвестицій у розвідку і розробку нових родовищ, а також "технологічні" санкції проти нафтогазового сектора. "Обсяги продажів нової техніки падають, — розповів "ВД" співробітник російської компанії, що займається продажем і обслуговуванням важкої будівельної техніки, серед клієнтів якої — нафтовидобувні, дорожні, транспортні підприємства, лісгоспи, золоті рудники і вугільні кар'єри. — У цьому році фінансовий результат буде хорошим, але тільки завдяки тому, що в розпал кризи ми скупили стару техніку, відновили її і поступово продаємо. Це не показник загальної ситуації". Крім перепродажу б/у техніки компанія поліпшила показники за рахунок масового скорочення працівників.
Так що, незважаючи на макроекономічну стабілізацію, найбільш болюче для РФ етап ще попереду. Реальні доходи росіян знижуються з жовтня 2014-го, і швидкість падіння тільки збільшується: у серпні реальні наявні доходи скоротилися відразу на 8,3%. Пересічні громадяни реагують на це зниженням довіри до ЗМІ. За даними фонду "Громадська думка", у жовтні частка росіян, яка не вірить засобам масової інформації, збільшилася до 51% (довіряє тільки 40%). 61% опитаних вважає, що ЗМІ неповно висвітлюють проблеми економіки, 46% — що реальне положення справ гірше, ніж говорять.
Життя після санкцій
Оцінюючи економічний ефект від санкцій і падіння цін на нафту, економісти сходяться в одному — вартість енергоносіїв виявляється вирішальною. За прогнозом МВФ, зробленому ще у 2015 р., "на початковому етапі санкції призведуть до скорочення ВВП Росії на 1-1,5%, а в середньостроковій перспективі накопичені втрати можуть сягнути 9% ВВП".
Банк Росії в 2015-му оцінював втрати країни в 0,5% і 0,6% ВВП в 2014 і 2015 рр. Згідно з дослідженням російських економістів Євсея Гурвича та Іллі Прилепського в результаті фінансових санкцій в 2014-2017 рр. чистий приплив капіталу в країну впаде на $160-170 млрд, а ВВП недорахується 2,4 п. п. При цьому вплив падіння цін на нафту за такий же період економісти оцінили в 8,5 п. п. економічного зростання.
Санкції проти Росії, без сумніву, допомогли знизити військову активність Кремля в Україні, але одночасно посилили у росіян відчуття "обложеної фортеці". В результаті цього серйозні економічні проблеми, більшою мірою викликані падінням цін на вуглеводні, не спровокували в РФ жодних політичних змін.
І це не той результат, який очікувався. Наприклад, міжнародний тиск на Іран виявилося набагато успішніше. За даними аналітичної служби Конгресу США, в результаті санкцій в 2011-2013 рр. експорт нафти з Ірану знизився з 2,5 млн барелів на день до 1,1 млн, країна втратила доступ до $120 млрд міжнародних резервів, в 2012-2014 рр. ВВП в доларах впав на 28%, а в 2013-му на виборах переміг реформатор Хасан Рухани, почав переговори з Заходом.
Втім, з економічної точки зору санкції проти Ірану були набагато жорсткіші, ніж введені проти Росії. Але й ситуація в двох країнах кардинально відрізняється. До введення найбільш сильних обмежень економіка Ісламської Республіки зростала на 4-6% в рік (підсумками 2016 р. очікується зростання на 4,3%). У Росії ж перед падінням цін на нафту і введенням санкцій зростання ВВП, навпаки, уповільнювався: з 4,5% в 2010 р. до 1,3% в 2013-м. Причини — в структурних проблемах: демографічна криза, занадто сильний вплив держави на бізнес, залежність від цін на нафту і неефективне держуправління. Саме це, за оцінкою російських експертів, не дозволяв і не дозволить економіці зростати більше ніж на 1-2% в рік. Навіть після зняття санкцій.
Порівняно з молодим Іраном (половина населення молодше 30 років) Росія (половина населення молодше 40 років) відрізняється найгіршою здатністю політичної системи до адаптації. По-перше, дуже нехороший, на думку Заходу, президент Махмуд Ахмадінежад сам пішов на спокій, просидівши на посаді два терміни поспіль. По-друге, депутати іранського парламенту неодноразово викликали його на килим, а звернення, які критикують його політику, набирали в Ісламському консультативній раді під сотню підписів. У російській Держдумі або Раді Федерації така ситуація неможлива, при цьому останні парламентські вибори не змогли похитнути позиції прокремлівських сил.
З якого боку не поглянь — стабільність. В політиці — за рахунок повного знищення опонентів, в економіці — за рахунок жорстких рішень в стилі порад МВФ. Але це дає побічні ефекти. Серед них — невдоволення громадян, які взяли на себе основний фінансовий удар, і посилення структурних проблем.
І тут вже виникають питання: як довго Кремль зможе продовжувати цю політику? Чи вдасться уряду знизити дефіцит держбюджету до прийнятного рівня? Що станеться в разі ще одного економічного чи фінансового шоку? Усвідомлює Кремль ці ризики і чи погодиться піти на переговори, щоб їх уникнути?
Судячи з адекватних дій у відповідь на кризу, усвідомлює. Однак образ проникливого і хитрого лідера всередині країни не дає Володимиру Путіну піти на поступки. При цьому санкції самі по собі ніколи не змусять Росію залишити Крим або повністю переглянути своє ставлення до пострадянським країнам, які Кремль розглядає як свою "законну" зону впливу. Це було б можливо тільки у випадку повної і беззастережної капітуляції нашого сусіда (навіть розвал СРСР такий капітуляцією не був), але, як ми вже писали вище, це суперечить довгостроковим інтересам США.
Крім того, якщо знищення режиму Саддама Хусейна зуміло увергнути в хаос цілий регіон, то що станеться після розвалу Росії? Ні США, ні ЄС це перевіряти не хочуть.
Краще не стане
У дослідженні російських економістів Євсея Гурвича та Іллі Прилепського говориться, що непрямий ефект фінансових санкцій виявився в три рази сильніше, ніж прямий. Побоюючись можливих наслідків, західний (і, що найголовніше, не тільки західний) бізнес відмовлявся співпрацювати з Росією навіть тоді, коли санкції цього не забороняли.
Звідси можна зробити висновок, що під час дипломатичного врегулювання, яке, безсумнівно, розтягнеться у часі, політична й економічна невизначеність будуть як і раніше відлякувати інвесторів. Нестача капітальних інвестицій під час дії санкцій буде впливати на обсяги видобутку, а державна пропаганда вперше забуксує: адже санкції зняли, Обама давно не президент, по телевізору кажуть, що криза минає, а життя кращим не стає.
Читайте також
