З усього, що було. Як Україна ліпить конкурентні танки

Наші танкобудівники зуміли зберегти свій потенціал весь час незалежності насамперед завдяки експортними замовленнями. Як це було, наприклад, з величезним пакистанським замовленням на 320 Т-84.

На момент анексії Криму і початку війни на Донбасі на озброєнні нашої армії перебувало 10 танків Т-84 і 1100 Т-64, з яких 76 модернізовані до рівня Т-64БМ "Булат". Ще до 650 Т-64, а також до 273 Т-80 і до 474 Т-72 знаходилися на зберіганні.

У літньої кампанії 2014 р. на Донбасі армія зазнала досить відчутні втрати в танковому парку, причому бойові з них були чи не найменші - велика частина техніки була кинута (або знищена методом самопідриву) з-за поганого технічного стану. Мало того, не всі танки мали навісні комплекти динамічного захисту, а у тих, що ними володіли, елементи не були заряджені вибуховою речовиною. У військах було недостатня кількість танкових тягачів і БРЕМ, що ускладнювало організацію своєчасної евакуації пошкоджених машин.

Тому численні бронетанкові ремонтні заводи з літа 2014 р. перейшли на посилений режим роботи, відновлюючи як пошкоджені, так і підняті з зберігання танки.

В той же час над основним підприємством - Харківським танковим заводом ім. Малишева дамокловим мечем висів тайський контракт на 49 "Оплотів", укладений ще до війни. В цих умовах витримати темп поставок нових танків було непросто, і стався деякий провал в термінах, який з радістю підхопили російські ЗМІ.

Проте вже взимку 2014-2015 рр. в танкової сфері почалися серйозні зрушення. Так, на озброєння ЗСУ стали надходити Т-72 "з зберігання", причому відразу декількох модифікацій: Т-72УА, Т-72АВ, Т-72А і Т-72Б. Мало того, у бригадах Високомобільних десантних військ були створені танкові роти, на озброєнні яких стали надходити кращі радянські танки Т-80БВ.

Однак паралельно відбувався процес опрацювання варіантів модернізації наявного парку машин, насамперед Т-64БВ і Т-64БМ "Булат". Один з варіантів врешті-решт був обраний військовими і прискореними темпами почалася модернізація.

Так, Т-64БВ отримали нові приціли нічного бачення ТПН-1-ТПВ (виробник - "Тримен-Україна" і UaRpa) для всіх членів екіпажу: командира, навідника та механіка-водія. Прилади командира і навідника інтегровані в систему управління вогнем, забезпечуючи виявлення, розпізнавання і знищення противника на відстані понад 1,5 км. Крім того, були встановлені системи супутникової навігації від держпідприємства "Оризон-Навігація" і нові цифрові радіостанції "Либідь К-2РБ" з дальністю дії до 70 км. Є відомості, що за такого ж варіанту масово модернізуються і поставлені на капітальний ремонт "Булати" 1-ї окремої танкової бригади.

Нові опції дозволяють ширше використовувати можливості для управління танковими підрозділами в будь-який час доби. Після такої відносно недорогий модернізації можна сміливо говорити, що наші танкісти отримали потужний інструмент. Що, до речі, і підтвердили нещодавні змагання танкових екіпажів країн НАТО Strong Europe Tank Challenge 2017 на німецькому полігоні Графенвер.

Крім того, вдалося розширити масштаби виробництва, і після кількох скандалів у ЗМІ, які посилено роздувалися росіянами, вийти на виконання тайського контракту - так, у травні 2017 р. в ЗМІ був засвічений останній корпус "Оплоту" і кілька танків в завершальній стадії. Фактично на сьогодні Бангкок отримав понад 30 танків, що становить 2/3 контракту, і є серйозні підстави думати, що до початку 2018 р. контракт буде виконаний повністю.

Великий прес-тур, який нещодавно провели харківські танкобудівники, приніс і ще кілька сюрпризів - так, наприклад, стало відомо, що в лад таки поставлять всі наявні попередники "Оплоту" - Т-84. І є шанс, що ми їх побачимо на Хрещатику під час чергового параду 24 серпня цього року.
Однак крім поставок танків нашої армії, харків'яни примудрилися за роки війни не втратити позиції на світовому ринку озброєнь. Є відомості, що ведуться переговори про поставку додаткової партії "Оплотів" для Таїланду, в поставках наших двигунів та участь у танкових проектах зацікавленість висловили також Пакистан і Туреччина.

В цілому можна говорити, що такий величезний список типів танків на озброєнні української армії є вкрай вимушеною, адже підтримувати в боєздатному стані такий зоопарк практично непідйомна задача.

Якщо з озброєння все більш-менш нормально - всі танки озброєні стандартної 125-мм гладкоствольної гарматою, то з двигунами все набагато заплутаніше. На танках, які зараз перебувають на озброєнні ЗСУ стоять шість (!) типів двигунів, причому половина з них виробляється у Російській Федерації.

І це, не рахуючи двох типів динамічного захисту "Контакт-1" (на Т-64БВ, Т-64БВ1, Т-72АВ, Т-72Б, Т-72УА) і "Ніж" (Т-64БМ "Булат", Т-64Б1М, Т-72УА і Т-84 "Оплот"). Також на різних моделях також розрізняються системи управління вогнем.

Тобто після закінчення війни танкові війська чекає чергова "перетрушування", і тут вже потужності танкових заводів знову знадобляться.