Важко стати двірником. Чому методи Рузвельта не допоможуть Шмыгалю

Ідею про масове створення робочих місць озвучив прем'єр-міністр Денис Шмигаль на нараді з президентом Володимиром Зеленським.

"Ми плануємо створити багато робочих місць вже через кілька тижнів. Зокрема, нам потрібні люди для ремонту доріг, мощення тротуарів, прибирання територій. Багато різних вакансій", - сказав глава уряду.

На перший погляд, ідея, висловлена прем'єром, виглядає досить здоровою, особливо на тлі останніх даних соцопитувань, згідно з яким 10% українців втратили роботу через карантин, а серед тих, хто працював в карантин, тільки 46% за березень отримають заробіток в повному обсязі, 34% - у меншому обсязі, ніж очікувалося. Чим довше триватимуть обмеження, тим більше людей стануть безробітними через закриття підприємств, фірм, різних комерційних структур.

Судячи за словами Шмигаля, у Кабміні вирішили орієнтуватися на приклад "Нового курсу" Франкліна Делано Рузвельта, завдяки чому США вийшли з Великої депресії початку 30-х років минулого століття. Частиною вживаються за ініціативою самого популярного американського президента заходів була саме боротьба з безробіттям. Щоб знизити її масштаби і негативні наслідки, Федеральна адміністрація надзвичайної допомоги, а потім Управління громадських робіт безробітних направляли створюються спеціальні організації, які займалися будівництвом і ремонтом доріг, мостів, аеродромів і т. д., при цьому особливу роль відігравала організація робіт для молоді.

Проведення "Нового курсу" вимагає мобілізації значних грошових ресурсів, які опинилися в розпорядженні уряду Рузвельта. Частина цих ресурсів надали інвестори, у яких в умовах кризи з'явився стимул шукати нове застосування своїм грошам. Втім, крім масового будівництва інфраструктурних об'єктів, Рузвельт подбав і про відновлення промисловості. Тут, як і в сільському господарстві, діяв механізм держрегулювання і держзамовлення, багато хто виробництва оптимізували, щоб дати можливість займати робочі місця низькокваліфікованим кадрів, у тому числі мігрантам.

У результаті всіх вжитих урядом заходів суттєво зросла оплата праці, а простий американський робітник "виріс" до активного споживача високоякісних товарів і послуг. Він міг не тільки заплатити за їжу та дах, але і дозволити собі все те, про що він міг би тільки мріяти до приходу Рузвельта до влади. Завдяки всьому цьому в 1936 р. Рузвельт знову переміг на виборах і вдруге став президентом країни.

Звичайно, історія 90-річної давності досить повчальна, і, можливо, якісь її елементи українському уряду варто було б використовувати. Разом з тим варто все-таки враховувати, що не можна механічно копіювати зарубіжний досвід, в даному випадку майже столітньої давності, переносячи його в наші реалії. На початку ХХ ст. Америка, по суті, була аграрною державою, в якій тільки починала активно розвиватися промисловість, поштовх якій і дав Рузвельт своїми діями по ліквідації безробіття та стимулювання виробництва та економіки в цілому.

Нинішня Україна - стрімко деиндустриализирующееся держава, в якій величезну частину економіки вже становить не виробництво, тобто фабрики, заводи і т. д., а сфера послуг. Це так звані білі комірці, або офісні працівники, а також торговий персонал. Частина цих людей, яких криза викине на вулицю з-за краху їх роботодавців, просто не зможуть піти працювати на закривалися українські заводи або тим більше не підуть будувати дороги і підмітати вулиці, як це робили вчорашні фермери в США після Великої депресії.

Крім того, немає вільних ресурсів і в інвесторів, ні вітчизняних, ні тим більше зарубіжних, які і до пандемії і кризи не поспішали вкладати в Україну. Про це свідчить хоча б смішна цифра у 2,5 млрд прямих іноземних інвестицій за 2019 р. Навпаки, влада зараз гарячково розробляє заходи підтримки великого бізнесу, яким з падінням світових цін на сировину доведеться туго. Які вже тут нові виробництва.

Не вдасться владі і забезпечити прийнятний рівень оплати для умовних дорожніх працівників або двірників - колишні клерки не підуть працювати за їжу, а заробітчани цього не зроблять тим більше. Крім того, на мінімалку точно не будуть працювати переїхали в столицю, мільйонники або обласні центри українці, які знімають житло, адже за нього буде просто нічим платити.

Враховуючи всі вищевикладені обставини, влада може хіба що порадити українцям "не скігліть, брати лопату і годувать свою сім'я ю", як заповідав ще дідусь Микола Янович Азаров у відносно ситі часи. Правда, дачі, "будиночок в селі" і взагалі присадибні ділянки є далеко не у всіх українців, і грядки у дворі багатоповерхівок не дуже-то розіб'єш, але це вже, як кажуть, деталі, а влада у нас, як у відомому анекдоті, займаються стратегією, але не тактикою...