Істерики Бужанського і допомогу Медведчука. Як Рябошапку заочно відправляли у відставку

Висловлення парламентом недовіри генеральному прокурору Руслану Рябошапке остаточно продемонструвало актуальну на сьогоднішній день розстановку сил у парламенті
Фото: УНІАН

Крім не завжди надійного монобольшинства у вигляді фракції "Слуги народу" пропрезидентська більшість складається ще з двох депутатських груп: "Довіра" і "За майбутнє", посилених "легкої піхотою" у вигляді півтора десятка позафракційних. Саме єдність цих політичних формацій забезпечило Володимиру Зеленському безболісну зміну уряду і відставку генпрокурора.

Правда, у випадку з Рябошапкой навіть такого мегабольшинства Зеленському могло і не вистачити. Всі разом вони віддали за недовіру генпрокурору 227 голосів, що всього на два більше необхідного. Але в цьому випадку страхує функцію виконала фракція Віктора Медведчука ОПЗЖ, практично в повному складі підтримала президента в цьому питанні.

У підсумку Рябошапка був відправлений у відставку 179-ма голосами "Слуги народу", плюс 15 голосів "За майбутнє", 16 - "Довіра", 17 - позафракційних та 36 ОПЗЖ. Як бачимо, без підтримки тимчасових союзників і зусиллями одного тільки монобольшинства відставка Рябошапки була б абсолютно неможливим. Схоже, що саме така конфігурація (СН+Довіра+За майбутнє) найближчим часом і буде забезпечувати в парламенті більшість потрібних владі голосувань, а в разі ускладнень з окремих питань можна буде залучати і Медведчука.

Варто відзначити, що формально недовіру Рябошапке ініціював зовсім не Зеленський, а одіозний нардеп з його політсили Максим Бужанський. Він при підтримці своїх соратників з проколомойского і пропортновского крила "Слуги народу" лобіював відставку генпрокурора вже давно. Але тільки зараз, коли добро на це дав Зеленський, його проект постанови зібрав достатню кількість підписів і був невідкладно схвалений парламентом.

З трибуни Верховної Ради проект постанови представляв сам Бужанський і був настільки збуджений цією подією, якого він так довго чекав", що був на межі істерики, кричав і не намагався дотримуватися навіть мінімальні правові пристойності. На всю країну і практично відкритим текстом Бужанський заявив, що головна причина відставки Рябошапки - це його небажання підписувати підозри екс-президенту Петру Порошенку.

На це одразу звернули увагу як в ЄС, так і в інших опозиційних фракціях. Мовляв, "Слуги народу" настільки втратили берега, що публічно карають генпрокурора за відсутність політичних репресій, ніж підставляють і себе, і президента, і Україну як державу. Адже тепер будь-яку справу проти Порошенка, так проти кого завгодно з опозиційних політсил буде гарантовано успішно оскаржене в ЕСПЛ, що вдарить в тому числі і по інвестиційній привабливості України, про яку так турбується Зеленський. Втім, після публічної заяви Зеленського, що Рабошапка не впорався, "слуг народу" на чолі з Бужанским було вже не зупинити.

Що стосується самого Рябошапки, який чудово усвідомлював, що шансів залишитися на посаді у нього більше немає, навіть незважаючи на заступництво послів країн Великої сімки, то він намагався триматися гордовито і, слухаючи нападки на свою адресу, лише саркастично посміхався. Коли ж прийшла і його черга виступати з трибуни, то він коротко відзвітувавши про реформу ГПУ і рухи в ряді правових питань, назвав свій час перебування на посаді "епохою дотримання закону", заявив, що він був і залишається незалежним, завершивши свою промову словами: "Я йду, але я йду, щоб повернутися". Після цього поки ще генпрокурор демонстративно покинув сесійну залу, проігнорувавши вимогу відповісти на запитання народних депутатів. Так що відправляти у відставку Рябошапку довелося заочно.

Як тільки результат на табло засвітився, спікеру Дмитру Разумкову не залишилося нічого іншого, крім як закрити позачергове засідання. Адже перейти до питання призначення нового генпрокурора у парламенту не було можливості. Не було не тільки подання президента з кандидатурою змінника Рябошапки, не було і самого глави держави, який ще вранці на два дні відправився в Полтавську область.
Так що Україна за результатами голосування залишилася зовсім без генпрокурора і поки невідомо, коли парламент збереться, щоб заповнити цей кадровий пробіл. Теоретично це може статися завтра, але президенту знову доведеться ініціювати позачергове засідання, щоб внести це питання до порядку денного. Однак три позачергові засідання парламенту - це як-то багато, та й не факт, що Зеленський до завтра остаточно визначитися з кандидатурою. Поки головним претендентом на посаду генпрокурора є колишній юрист "Кварталу-95" Сергій Іонушас. Схоже, саме особлива наближеність Ионушаса Зеленського - головна причина, чому президент хоче призначити саме його. При цьому такий крок явно не дуже сподобається західним партнерам, з-за чого Зеленський поки коливається.

До речі, сам Іонушас за відставку Рябошапки не проголосував, утримавшись. То як заінтересована особа вважає не дуже етичним прикладати свою руку до звільнення потенційного попередника, то їм керували якісь інші мотиви. Як би там не було, Україна залишилася без генпрокурора, і поки не зовсім зрозуміло як надовго. Зрозуміло інше, новий генпрокурор, ким би він не виявився, вже має пряме завдання забезпечити обіцяні президентом "посадки" і навряд чи зможе ухилитися від цього. Так що чекає українську політику період серйозної турбулентності.